Поле дурнів

© ndn.info
Методи шахраїв не змінилися –  людей розводять на честолюбстві.

Поле дурнів з казки про Піноккіо нікуди не зникло. Воно все ще існує і приносить свої щедрі врожаї.

Кілька років тому мені час від часу телефонували і гарно поставленим театральним голосом пригощали словесною потерухою. Виглядало це приблизно так:

– Доброго дня, Юрію Павловичу. Чудова погода чи не так? А в таку погоду ой як хочеться розвіятися, відпочити і причастити до чогось духовного, вічного…

Я слухав ці теревені здивовано, бо мало що – може, хтось мені хоче щось важливе повідомити. Але ні. Невідомий пропонував квитки до київського театру у президентську або міністерську ложу з твердим запевненням, що в цій ложі повинен бути також одного разу Азаров, іншого – Клюєв, а ще іншого – навіть, свят-свят-свят, сам Янукович. І, мовляв, це чудова нагода полагодити з ними всі свої проблеми. А залишилося тільки два квитки, отже, треба швиденько вирішити – бронювати їх чи ні.

У мене жодних проблем не було, які я б мусив вирішувати з цими високопоставленими особами, і я відмовлявся. На тому кінці дроту це викликало неабиякий подив і щирі запевнення в тому, що я дуже помиляюся, що така нагода трапляється вкрай рідко і т. д.

На початках я відмовлявся ввічливо, але згодом терпець уже втрачався, і я ті тиради обривав на півслові.

Згодом цю контору накрили, бо там працювали пройдисвіти і таким чином тулили наївним ідіотам квитки. Прихована камера зняла, як відбувалися лови на лоха. І я побачив того, хто зі мною розмовляв. Це був молодий пацан. Я упізнав його голос, який за звучанням міг належати якомусь оперовому дядькові років за 50-60.

Читайте також: Банківські пастки

Як з'ясувалося, лови на живця у вигляді Азарова-Клюєва були чистої води брехнею, високопоставлені особи в ложі не з'являлися, а одурені клієнти заливали свій розпач у театральному буфеті.

Фірму, яка займалася цим шахрайством ліквідували. Дзвінки більше не турбували.

Але нещодавно я знову почув цей знайомий голос із театральною дикцією. Щоправда, я його не відразу упізнав. Чоловік скоромовкою назвав себе, а я не перепитав і не можу навіть пригадати його прізвища. Із пафосом і якоюсь панібратською розв'язністю невідомий говорив:

– Радий вітати вас, Юрію Павловичу. Як творчі успіхи? Ми пильно стежимо за вашими творчими злетами, радіємо вашим здобуткам. І потребуємо вашої поради.

А далі у формі довгої і розлогої тиради на мене вилили ціле відро інформації про якийсь культурний центр, який будують біля Києва, де будуть навчати дітей різних мов, гімнастики і т. д. Це все дуже детально мені оповідали, вставляючи раз-по-раз компліменти на мою адресу, бо, мовляв, я, як авторитетна людина, можу щось підказати.

Я час від часу угукав, не заперечуючи важливості такого центру, але ніяк не міг второпати, навіщо мені вся ця інформація. І щойно, коли шелихвіст перейшов до спонсорської теми, повідомляючи, що всім спонсорам будуть виготовлені таблички, які вмурують у стіни будівлі, я нарешті вловив суть бесіди і перебив:

– Поясніть, з якою метою ви телефонуєте мені?

– Ну ви ж, мабуть, уже заробили на своїх книжках мільйони (так дослівно!!!) і готові виділити якусь лепту…

Я отетерів. Яке феноменальне уявлення про заробітки письменників! Мільйони!

Далі я вже не слухав і вимкнув телефон. Але шахрай ще кілька разів намагався мені телефонувати, однак я не відповідав.

Читайте також: "Язык общения – русский"

Як бачимо, методи не змінилися, людей розводять на честолюбстві. В одному випадку пропонується посидіти у одній ложі з міністрами, а в іншому – розжитися на таблицю в стіні. Невідомо, скільки це нове шахрайство протриває і за який час воно постане у новій оригінальній формі. Якщо пройдисвіти за брехню з квитками у прем'єрську ложу відбулися незначним дискомфортом, то чому б не продовжити свою діяльність? Адже за шахрайство у нас не садять.

Можна багато разів прочитати про фальшування продуктів. Але нема повідомлень про космічні штрафи чи кримінальні справи, як то буває в Європі. Український споживач залишений на самого себе. Тобто він сам мусить відстежувати фальшувальників і занотовувати, чиє масло чи ковбасу не варто купувати, на якій заправці не заправлятися, з яким забудовником не мати справи і якому банку не довіряти.

Під час війни і в перші роки по війні фантазія фальшувальників просто таки вражала. До борошна вони сипали перемелену крейду, до олії доливали рідкий парафін, до молока – воду з борошном або крохмалем, сметану приправляли мішанкою з молока, соди й води з крохмалем, злегка забарвлюючи соком з моркви, під тонким шаром масла нерідко крилася брила сиру, до масла теж додавали лій, крохмаль або терту бульбу. Підробляли навіть яйця, з яких тоненьким шприциком витягували вміст, а натомість впускали воду з парафіном.

І робили вони усе це з ризиком для життя, бо з фальшувальниками тоді не надто церемонилися. А зараз шахраї мають вільну волю і не відчувають страху. Есемески і електронні листи з повідомленням про виграний автомобіль – це вже буденна справа. А те, що за цим стоїть відома телекомунікаційна компанія – нікого не хвилює.

Поле дурнів існуватиме доти, доки не переведуться самі дурні. А вони не переведуться ніколи, поки черговий кіт Базіліо почуватиметься у повній безпеці.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Всього коментарів: 0
Вибір редакції