Світ навколо нас

© kvedomosti.com
Або чому вчить мене навчило життя за кордоном.

Коли ти живеш за кордоном, далеко від своїх рідних та близьких, то починаєш розуміти одну важливу життєву істину, яку часом важко усвідомити, живучи все життя на одному місці: ти сама створюєш світ навколо себе, ти ліпиш його, як гончар з глини, "по образу та подобію" того світу, який тобі знайомий та любий твоєму серцю. Часом ти змушена залучати до нього навіть тих людей, які тобі не особливо симпатичні, але чомусь опинилися на твоїй орбіті. Так чи інакше, ти маєш полюбити світ, в якому наразі живеш, твій новий світ, твоїх нових друзів, колег, коханих і навіть новоспечених "співвітчизників" – це найперше, без цього ніяк.

Далеко від дому, від тих, кому ти віддаєш свою любов безумовно і хто так само природно тобі її дарує навзаєм, ти змушена створювати нове коло обміну енергіями, емоціями, коханням.

Одна моя колега сказала, що я "дружу навіть з деревами". Я спочатку образилася, звісно. Але потім подумала, що це дійсно так: я реально дружу з деревами, я інколи подумки розмовляю з ними, коли йду на роботу, а вони тішать мене своїми різнобарвними квітами та ароматами, мені шкода, коли їх безжально кромсають, підрівнюючи ландшафтний дизайн, мені тоскно, коли буревій безжально нищить їхнє листя, а інколи й самих вириває з корінням.

Читайте також: Повелителі велосипедів

Звісно, в житті нас оточують зовсім не святі люди (самі ми теж далекі від святості та ідеалу, будьмо чесними), всі навколо мають купу недоліків, вад та звичок, які не просто дратують тебе, а інколи ледь не унеможливлюють спілкування. Є люди, яких хочеться послати за хлібом або ще далі. І вдома б, напевне, послала. А тут, на чужині, ні: ти вчишся гармонізувати світ навколо себе та щиро ставитися до людини не тому, що обманюєшся щодо неї, а всупереч своєму знанню, що то "за птах".

Закордонне життя змушує тебе спілкуватися та взаємодіяти з оточенням інколи попри твоє бажання. Вчить "дружити з деревами", вчить толерантності та любові до ближнього, вчить відкриватися світу, вчить давати зайвий шанс людині.

Свята для мене дуже особливий період, а особливо Різдво - свято споконвічних сімейних традицій, домашнього затишку, посмішок рідних людей та любові. З одного боку, я відчуваю себе відірваною від свого, до болю рідного, світу, а з іншого, я вдячна долі за те, що мені довелося неодноразово "з нуля" створювати мій власний світ та знаходити там скарби людської дружби, любові, кохання та спорідненості душ.

Любіть світ навколо вас - недосконалий, недолугий, незрозумілий, ваша любов надасть йому гармонії, барв, позитиву, зробить його теплішим та людянішим, а він обов'язково вам віддячить. Зі святами вас!

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Всього коментарів: 0
Вибір редакції