Енн Тайлер: Блакитне мереживо долі

За стилем письма авторку часто порівнюють з Джоном Апдайком і Джейн Остін.

Книжка Енн Тайлер, яку в Україні видали #книголав та Наш форматувійшла до короткого списку Букерівської премії, а також визнана бестселером New York Times. "Блакитне мереживо" названо однією з кращих книг року за версією видань The Washington Post, Chicago Tribune, The Telegraph, BookPage та іншими медіа. 

Пропонуємо ознайомитися із фрагментом.

Однієї пізньої липневої ночі 1994 року Реду та Еббі Вітшенкам зателефонував син Денні. Вони саме збиралися лягати спати. Еббі у нічній сорочці стояла біля комоду та повільно виймала одну за одною шпильки зі світлого волосся, зібраного у пучок. Ред, худий чорнявий чоловік у смугастих штанях і білій футболці, присів на край ліжка, щоб зняти шкарпетки. Тому коли на нічному столику задзвонив телефон, він одразу відповів. 

— Будинок Вітшенків, — сказав Ред. — Ну, привіт.Еббі відвернулася від дзеркала, тримаючи руки вгорі над зачіскою. — Що ти таке кажеш, — вимовив він без питальної інтонації. — Що-що? — сказав у слухавку. — Та якого дідька, Денні!Еббі різко опустила руки.— Алло? — перепитав Ред. — Чекай. Ти чуєш? Алло? Якийсь час він просто сидів мовчки зі слухавкою у руці, лише потім поклав її на місце.— Що сталося? — запитала Еббі.— Сказав, що він гей.— Що?— Сказав, що йому треба мені дещо повідомити: він гей.— І ти поклав слухавку?!— Ні, Еббі, це він поклав слухавку. Я встиг лише сказати: "Якого дідька", і він кинув слухавку. усе.— О, Реде, як ти міг? — скрикнула Еббі. Вона рвучко повернулася, наспіх накинула безбарвний халат, що колись був рожевим, і щільно зав'язала пояс.— Що на тебе найшло? — докірливо запитала вона.— Але ж я не хотів нікого ображати! Тобі телефонують, повідомляють подібні речі, і все, що ти можеш сказати — це "якого дідька?" Хіба ні? Еббі прибрала волосся, що неохайно спало на лоб.—Усе, що я хотів сказати, — продовжував Ред, — це: "Денні, що ти вигадаєш наступного разу, аби ми почали хвилюватися за тебе?".

І він зрозумів, що саме це я мав на увазі. Повір мені, він точно знав. Але тепер він звинуватить мене в обмеженості, синдромі прискіпливого татка чи у чомусь там іще. Про це свідчить і те, як швидко він кинув слухавку, наче лише очікував, що я скажу щось подібне.

Залиште свій коментар

Аватар
Залиште свій коментар

Коментарі до посту

Останні Перші Популярні Разом коментарів: