Ольга Купріян: Солоні поцілунки

© Ольга Купріян / Facebook
Книжки 16 листопада, 14:31 832
Додати до обраного
Головна героїня - Мілка - навіть не могла подумати, що в день її чотирнадцятиліття вибухне стільки проблем.

Повість Ольги Купріян "Солоні поцілунки" - про звичайних підлітків зі звичайними проблемами й переживаннями. Вони ще шукають себе, і в них є одне літо для виправлення надзвичайно складних речей.

Читайте також: Мирослав Лаюк: Баборня

Головна героїня - Мілка - навіть не могла подумати, що в день її чотирнадцятиліття вибухне стільки проблем. На межі краху опиниться все, що було ідеальним чи виглядало таким. Сім'я, в якій батьки роками після смерті сина не спілкуються. Чарівна зовнішність, якій бракує хіба що грудей більшого розміру. Високі оцінки, крім із кількох точних предметів. Близька подруга, якої не зрозуміти. Звабливий хлопець, який ще не знає себе. Запаморочливі французькі поцілунки із солоним присмаком сліз... 

Читайте уривок з книжки від ВЦ Академія на нашому сайті

***

— Ну? Куди підемо? В парк? — озвалася Таня, щойно вони завернули на центральну вулицю.

Останній тиждень вони щодня після школи ходили в парк, з'їдали по морозиву, гуляли, багато говорили про життя. Точніше, говорила переважно Мілка, Таня слухала. Про те, який Бодя козел, про батьків, які думають лише про себе, про жінку, яка вкрала Мілчиного батька, про те, що вони робитимуть на канікулах.

— Після всього, що я пережила, — не вгавала Мілка, — не знаю, що робитиму цього літа. Батьки роз'їжджаються, це фігово... А ти знову поїдеш у табір?

— Та не знаю, — голос у Тані звучав невпевнено, — може... Хоча навряд мені знову дадуть путівку, може, когось із малих пошлють... Мені вже майже п'ятнадцять, старувата я для таборів!

Дівчата розсміялися, уявивши себе старенькими і кволими. Порівняно з Таниними меншими братами й сестрами вони й справді були "старі": найменшому братикові Тані було два рочки. Усього в її сім'ї було п'ятеро дітей, майже п'ятнадцятирічна школярка з них найстарша.

— А я б хотіла на море, але тепер не можу. Мабуть, мама відправить до діда з бабою в село... — Мілка уявила, як проживе місяць без Богдана. — Чекай! Там же є ставок! А значить, мені таки потрібен новий купальник! Повертай, ми йдемо по магазинах!

Таня слухняно повернула в бік торгового центру. Їй новий купальник не потрібен, у неї й три старі ще непогано виглядали. Але думка про похід по магазинах неабияк підіймала настрій обом.

— Як тобі цей? — Мілка покрутилася перед дзеркалом у чорно-рожевому, в горошок.

— Нічого, але для нього треба груди...

— Звісно! Для всякого купальника треба груди! — образилася Мілка.

Вони міряли вже п'ятий купальник, і нічого не підходило. Мілка в цей момент як ніколи заздрила подрузі: на ній кожен купальник виглядав надзвичайно спокусливо. Взимку без грудей ще якось можна було прожити, а ось улітку Мілка ладна була на що завгодно хоча б за повний перший.

— Тань, а ти чому нічого не міряєш? Може, подивилась би той червоний, із рюшами? Дуже симпатичний...

— Та ні, щось сьогодні не той настрій. Може, іншим разом... — Таня й сама задивлялася на розкішний червоний купальник із білими рюшами, але міряти не хотіла. Консультантки й так на них скоса позирали: ще б пак, переміряти з десяток купальників і жодного не купити! — Хоча... мені купальник не потрібен, я ще зі старих не виросла!

Так нічого й не купивши, дівчата розійшлися по домівках.

— Людчику, не хочеш зі мною поговорити? — увечері мама вирішила знову влаштувати Мілці сеанс психотерапії.

— Про що?

— Ну... Про те, що сталося... З нами. Зі мною і батьком...

— Не хочу. Мені немає діла до ваших із татом проблем.

Читайте також: Юрій Винничук: Місце для дракона

Мілка знову збрехала. Вона не вважала, буцімто те, що сталося в день її народження, стосувалося лише мами з батьком. На її думку, вся ця ситуація неабияк вплинула і на її життя. Останнім часом вона постійно брехала: собі, Богдану, Тані, мамі... Авжеж, це і її справа. Тільки тепер вона по-справжньому зрозуміла, як сильно любить тата і як сильно їй його бракуватиме, коли він переїде до тієї жінки. Якось Мілка почула, як тато говорив із нею по телефону. Ховався. Наче вона збиралася підслуховувати! Назвав її "Людою". Виходить, вона теж — Людмила, інша Людмила.

— Людо, послухай мене, — у Мілки склалося враження, що це мамі необхідно було виговоритися, а не їй, — ми з татом більше не можемо бути разом...

— Ну, це я вже чула, — в'їдливо завважила дівчина, — що новенького?

— Та припини ти нарешті грубіянити! — мама втрачала терпець, Мілка тішилася, допікати мамі стало її улюбленою розвагою. — Ми багато сварилися... Ми навіть не спали разом!

— Мамо! Я не хочу знати про ваше з татом сексуальне життя! — Мілка гримнула дверима й зачинилася в кімнаті.

Нарешті вона могла спокійно зайти в інтернет. Наділа навушники, увімкнула улюблених "Muse". У друзів нічого цікавенького, крім нових аватарок і статусів про "капець" із приводу річних контрольних...

Якби не блог, тут і робити нічого. Мілка вела записи з осені, відколи по вуха закохалася в Богдана. У пошті —новий лист. Від Сашка. Пише, що закінчує школу на відмінно і що... приїжджає на літо до баби з дідом! Нічого собі! Сто років не бачила Сашка, і тут така несподіванка! А в неї каша в голові й ще з родиною така дурня... І чому Сашко не приїхав минулого року? Але ж цікаво, яким він став? Звісно, вона бачила фотографії на його сторінці, але ж сама Мілка на фотках ніколи не виходить такою, як у житті! Жодної пристойної фотки немає, щоб людям показати... Значить, приїде в червні. Це лише десять днів. 

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Книжки 16 листопада, 14:31 832
Додати до обраного
Всього коментарів: 0
Вибір редакції