На апаратуру для кожної української дільниці припадає 30 тисяч гривень.
Восени Україну чекають вибори до парламенту. Охочих отримати депутатський значок значно більше, ніж місць у сесійній залі під куполом. Аби недобрі люди не викривили народну волю і замість народних улюбленців у Раду не пролізли фальсифікатори, парламент прийняв рішення поставити на кожній дільниці відеокамери.
Парламентарі виділили на це 993 мільйони гривень. Майже мільярд. Журналісти програми "Гроші" разом з головою комітету виборців України Олександром Черненко перевірили, наскільки це впровадження захистить вибори від фальсифікацій.
Експеримент номер один - вкидання бюлетенів в урну. Черненко отримує один законний бюлетень. І кілька - за кандидата, який веде нечесну гру.
Камера фіксує людину, яка вкидає аркуш з волевиявленням в урну. Побачити більше заважає спина голосуючого. На жаль, камера не зафіксувала, як разом з законним бюлетенем вкидаються і "липові".
Експеримент номер два - карусель. Це коли ті ж самі люди кілька разів голосують. Спершу за себе, а потім - за того хлопця. Впізнати людину, що неодноразово підходила до урни важко - якість зображення на веб-камерах погана, до того ж воно чорно-біле. Той самий Олександр Черненко "голосує" кілька разів. Чорну справу зроблено. І знов камера безсила зафіксувати порушення.
Далі починається підрахунок голосів. Коли урну виносимо з поля пильного відео ока.
Фахівець з ІТ-технологій Денис Теребій може будь-де поставити камеру та зняти з неї інформацію. Але - майстер цитує закон, що прийняли депутати.
"Трансляція відео в реальному часі припиняє функціонування у такому режимі після закінчення голосування. Тобто сам підрахунок голосів - етап, на якому очікуються найбільші зловживання з відкритої трансляції виключається", - наголошує Теребій.
І найцікавіше - заповнення аркушів з даними про голосування на дільниці. Цей папір повезуть у Центрвиборчком, і там на підставі цих відомостей визначать переможця.
Один маленький нулик виводить "кандидата Сидоренко" з 2 місця на перше. Цього жодна камера ніколи не зафіксує.
На цьому ролику чітко видно, як молода людина вкидає бюлетені. Нарешті, є безперечний доказ фальсифікації. Можна йти до суду і анулювати всі результати на цій дільниці. А того, хто тут переміг всі будуть вважати шахраєм. Насправді цей "безперечний доказ" виявляється звичайнісіньким монтажем.
Теребій переконує, що веб-камера на дільниці не захистить від фальсифікацій.
Тоді навіщо ж депутати викидають мільярд гривень на систему, яка від жодних фальсифікацій нас не захистить?
Черненко говорить, що дільниці обладнають камерою, якимось ноут-буком або носієм інформації, куди буде записуватись відео.
Якщо розділити 993 мільйони гривень на 32 тисячі українських дільниць, то виходить 30 тисяч гривень на кожну дільницю.
У звичайного супермаркеті побутової електроніки вся ця апаратура обійшлась у 3 135 гривень. І це по роздрібних цінах у магазині. Гуртом буде значно дешевше.
Після закупівлі всієї необхідної техніки залишається 26 865 гривні. На кожній дільниці.
Звісно, якісь гроші буде коштувати сервер, що накопичуватиме інформацію, експлуатація систем зв'язку. Дениса попросили прорахувати, скільки буде коштувати впровадження такої системи в Україні.
"Якщо брати курс в курс - 500-600 мільйонів. Які в російському проекті були корупційні складові - ми судити не можемо", - зазначає Теребій.
Навіть без корупційної складової - залишається ще півмільярда.
Черненко додає, що якщо політики або члени комісії будуть налаштовані на фальсифікації, то ніякі камери це не зупинять.
