Засуджений у Росії кримчанин Олександр Кольченко – про життя в колонії, стосунки з адміністрацією, побачення з мамою і своє звільнення
Про 26-річного уродженця Сімферополя Олександра Кольченка завжди згадують разом із українським режисером Олегом Сенцовим. ФСБ Росії звинуватила їх у підпалі офісів "Єдиної Росії" і "Русской общины Крыма в Сімферополі, а також у підготовці вибухів меморіалу Вічного вогню та пам'ятника Леніну. Теракти нібито мали були відбутися в травні 2014 року. Під час суду, який активно висвітлювали українські ЗМІ, кримчани сиділи в одній "клітці". Сенцов як організатор отримав 20 років колонії суворого режиму, Кольченко – 10. Але, якщо перший став одним із символів незаконних переслідувань українців у Росії, то про Кольченка донині відомо небагато. Він закінчив коледж за фахом "менеджер з туризму", працював вантажником на пошті та поліграфії. За антифашистські погляди в Криму не раз наражався на напади кримських неонацистів. Брав участь у студентських та екологічних кампаніях.
У березні нинішнього року кримчанина етапували в колонію № 6 м. Копейськ Челябінської області. Через російських правозахисників ТСН.uа вдалося передати запитання Олександру і з'ясувати, як він живе в колонії, спілкується з сусідами по камері і коли планує повернутися додому.
Розкажіть про ваше життя в колонії. Який розпорядок дня?
Вранці після підйому йду на сніданок в їдальню. З харчуванням все нормально. Гречка або перловка, чай, хліб білий або сірий. На сніданок немає ні м'яса, ні риби. На обід суп, на друге – картопля з рибою або каша з м'ясом. Cуп або гороховий, або борщ... різний буває. Але в моєму уявленні він повинен бути таким, щоб ложка стояла. На вечерю якась каша з м'ясом, ну, або картопля з рибою. Порції вистачає, щоб наїстися, але я ще і в загоні їм передачі. Місцеві товариші передають – челябінські анархісти. Я на підвищену форму харчування за зростом не оформлявся. Після сніданку повертаюся і години до 10-11-ї сплю, потім деякий час читаю, потім обід, після обіду знову сплю, потім читаю. Буває ходжу в гості в інші загони. Познайомився в ШІЗО з хлопцями з інших загонів. Зараз читаю Альбера Камю "Чума". Ніяк не можу подужати.
Які у вас стосунки з сусідами по камері? Що вони знають, думають про події в Україні і про вашу справу, зокрема?
З сусідами по камері у мене нормальні стосунки, конфліктних ситуацій не виникає. Судять про події в Україні переважно по тому, що бачать у новинах. Стосовно справи жартують. Кажуть – чому не Кремль? (сміється)
Вас поставили на профоблік як екстреміста. Тепер з вами повинні проводити профілактичні виховні роботи. Яким чином це відбувається?
Я вперше про профілактичні роботи чую. Мабуть, мені просто більш пильну увагу тепер приділяють. Ніяких робіт зі мною не проводять.
Як до вас ставиться адміністрація?
Не знаю, як до всіх. Буває викликають на бесіду. Вчора розмовляли, пропонували на роботу влаштуватися. Я відмовився. За безкоштовно не хочеться працювати. Я з хлопцями тут спілкуюся, знаю, приблизно, як тут платять. Тут є пилорама, столярна, гараж, виготовлення пластмасових виробів, багато всього.
У вас є хоч якийсь зв'язок із іншими хлопцями, засудженими у вашій справі? Якщо є, то що зараз відбувається з ними?
Зв'язку у мене з ними немає. З Олегом (Сенцовим – ред.) в деяких точках етапу перетинався у в'язницях. Знаю, що він поїхав до Якутська. Знаю, що Геннадій Афанасьєв (проходив по одній з Сенцовим і Кольченком справі. Був засуджений до семи років – ред.) в Комі. Я от розмовляв з мамою по таксофону, вона з матір'ю Гени Афанасьєва зараз дуже тісно спілкується. Мама до мене має приїхати в травні.
Міністерство юстиції Росії доручило Федеральній службі виконання покарань підготувати необхідні документи для видачі Україні засуджених українців. Ви чули про це? Як ви вважаєте, цей варіант більш ймовірний, ніж ваш обмін?
Мене викликали у спецвідділ. Там було три заяви, кожної заяви по три примірники написав, про те, що я прошу відправити мене в Україну для відбування покарання, з юридичними та процесуальними наслідками ознайомлений, і ще щось було. Мабуть, все до цього йде, а як там складеться. Я їх 8 квітня писав. Наскільки я розумію ситуацію, фактично 100 %, що буде обмін, якщо нас будуть відправляти, але юридично це буде оформлено, як відправка на відбування покарання (в Україні – ред.). Не зрозуміло, що з громадянством. Одним із пунктів є наявність громадянства тієї країни, в яку відправляють, а тут... Мені паспорт (російський – ред.) виготовили, але я не отримував його і не розписувався. Український в мене є.
Можете зараз сказати, чому саме вас притягнули у цій справі? Доказів було не більше, ніж проти багатьох інших.
Тут нічий зв'язок із "Правим сектором" не доведений. Просто я брав участь у підпалі, в якому брав участь (Олексій) Чирній (був засуджений у одній з Кольченком справі до семи років – ред.), який всім пропонував підірвати пам'ятник Леніну. Я спираюсь на відео, яке було пришите до кримінальної справи. Виходячи з нього, можна зробити висновок, що до "Правого сектору" він не мав жодного стосунку, але симпатизував їм і хотів вийти з ними на зв'язок. Я з ним в одній акції взяв участь і цього вистачило.
Наскільки добре ви знайомі з іншими ув'язненими, які проходять у вашій справі?
До затримання я з Сенцовим і з Афанасьєвим буквально по кілька разів бачився, і то особливо не спілкувалися. З Олегом я познайомився вже у в'язниці, і то через рік, коли ми з Лефортового їхали етапом, в суді спілкувалися. У нас з ним була спільна знайома – вона у нього працювала асистентом. Ось вона розповідала про нього, що він знімає фільми.
Ви відчували підтримку України в СІЗО і зараз в колонії?
Так, я відчуваю. Мені приходить багато листів, листівок з України. У Ростові регулярно приходили консули. Щоправда не дуже пускали їх, вирок був 25 серпня, наприклад, а консул зміг прийти десь через 3 місяці. Я хотів би сказати українцям, щоб вони не здавалися, продовжували боротьбу за вільну Україну "без пана і холопа". Ну і все (сміється). Хотів би, щоб цей конфлікт на Донбасі нарешті закінчився.