Ця нагорода просто окрилила пацанів

Командир роти 72-ї  ОМБр, з яким особисто говорив президент, про реакцію на дзвінок і настрій бійців

Надвечір 26 травня з АП на лінію фронту по спецзв'язку особисто зателефонував Петро Порошенко. Головнокомандувач і командир роти 72-ї ОМБр проговорили кілька хвилин. Президент подякував бійцям за те, що вони, за день до цього змогли дати відсіч противнику і знищили ворожий БМП.

В інтерв'ю ТСН.ua Василь розповів про розмову з президентом і про те, що це означає для бійців.

За яких обставин вам подзвонив головнокомандувач? Яка була реакція?

Займалися ми у той момент взагалі чимось побутовим. Чи то готувалися до обіду, то чи вже пообідали. Тут по військовому зв'язку пролунав дзвінок і там сказали: "Через дві хвилини будьте готові розмовляти. Вам зателефонують". Я розумів, що це буде якийсь важливий дзвінок, але навіть не здогадувався, чий саме. Думав, може, генерал якийсь повинен зателефонувати, а тут таке. Те, що я отетерів - це зрозуміло. Ми відразу ж оголосили шикування. Сказали: "Хлопці, нам головком передав, що ми молодці, що він знає про те, що ми зробили". Бурхлива реакція була. Якщо є класифікація ні медальок, ні премій, а нематеріальних нагород, то це, напевно, найвища. Ця нагорода просто окрилила пацанів. Якби мені запропонували вибирати для хлопців нематеріальну нагороду, то я б кращої не придумав.

Ви відзначали, що президент дуже добре ознайомлений із ситуацією на вашій позиції і навіть вашим внутрішнім сленгом.

Так, і зі сленгом, і розмова була за рівнем обізнаності такою, що я замислювався - "може мені дзвонять з сусіднього опорного пункту?". Якщо людина, рівня головнокомандувача відрізняє протитанкову ракету від осколкової, і запитує, якою саме ми стріляли в той момент, то це рівень.

 Це безпрецедентний випадок, коли президент особисто зателефонував на фронт?

Я таке бачив тільки в голлівудських фільмах. Мені хлопці підказують, що в аеропорт під час боїв президент дзвонив ще. Звичайно вже є купа версій, що це спеціально, показуха і піар. Я справжня людина і ми справді знаходимося під Новотроїцьким.

Яка ситуація на вашій позиції під Новотроїцьким?

Нічого нового не відбувається, така ж повільна війнушка - іноді вони по нам стріляють, іноді ми відповідаємо, якщо це не провокація. Нічого нового - ні активності з їхнього боку, ні спроб щось відвоювати назад вони не роблять. Напевно, зрозуміли, що це важко. Бої відбуваються хвилями. Мабуть, у них іноді відбуваються ротації. Буває затишшя півтори-два тижні, буває, що буквально по два-три рази на день по нам або по сусідніх підрозділам працюють. Ніякої системи я не можу простежити. Просто ось, захотіли постріляти - постріляли, що у них в голові не зрозуміло. Нема відчуття зараз, що має щось статися. Ми чудово бачимо, скільки їх. Зараз максимум на що вони здатні - це провокації.

Часто трапляються провокації подібного роду?

Цей випадок був винятково дивним. Я, звичайно, їх планів не знаю. Зазвичай вони роблять провокації іншого роду - постріляли і відчепилися. А тут розгулялися: висунули групу, викотили БМП. Відстань не дозволяла навіть запитати у них, чого вони цим хотіли добитися. У сутінках, годині о восьмій-дев'ятій вечора, вони просувалися у бік наших сусідів - між нами відстань півтора кілометра десь. Може задумували щось глобальніше, може це була розвідка боєм. У масштабах тижня ця провокація була зовсім дивною, в масштабах місяця - це явище досить регулярне. Періодично вони намагаються якісь дії робити, покращувати свої позиції, переміщатися, поки що у них не дуже виходить.

Чи відомо вам щось про втрати противника?

Нам, на жаль або на щастя, не видно було, що там відбувалося. Екіпаж БМП там точно постраждав, оточуючих не було видно. Справа в тому, що у нас непряма видимість була точки, на яку ми працювали.

Наскільки складно було нейтралізувати загрозу?

На шикуванні я говорив своїм бійцям, що якщо футбольна збірна з одинадцяти чоловік виграє завдяки одному голу, і його забив нападник, то молодець не один нападник, а вся команда. Теж саме і у нас. Розрахунок стріляв, я коригував, хлопці підносили патрони, тримали інші сектори кожен на своєму місці. Це спільна робота, яка завдяки тому, що була злагодженою, призвела до таких непоганих результатів.

У вас є якісь конкретні припущення щодо мети цієї провокації?

Важко відповісти. Є у нас тут жартівлива версія. Нам видно, як вони бігають в магазин і повертаються з пакетами, набитими незрозуміло чим. Напевно, там є спеціальна хоробра вода, яку вони можу вжити і вирішити, що вони герої. Напівгумор такий. 

Ви знаєте, хто саме на вас наступав?

У мене точних даних немає. Ходять чутки, що там стоїть підрозділ, так званого першого армійського корпусу ДНР. Іноді їх підсилюють, ми бачимо, що там з'являється нова форма, нові знаки відмінності, але останнім часом такого не було. Ми думаємо, що це були ті, хто там стоїть вже давненько. Принаймні ми не бачили, щоб там хтось новий заходив, підтягувалося якесь посилення, підкріплення - нічого такого не було.

Чи розраховуєте ви отримати премію за знищення ворожої техніки?

Конкретно я розраховую на те, що моїм бійцям виплатять премію. За правилами вона виплачується тим, хто стріляв. Їм, сподіваємося, премію заплатять. Завдяки резонансу шанси на це є. Звичайно хотілося б, щоб це автоматично відбувалося. Щоб як в кіно про Другу світову: "Хто підбив? Я підбив. Клас, на тобі медаль". Поки, на жаль, трохи з суперечками це відбувається. Всі в батальйоні задіяні, всі допомагають - готують документи. Адже потрібно зібрати інформацію про обставини, час і таке інше.

Між вашою позицією і позицією противника є кар'єр. Це складнощі для вас?

Кар'єр - це природна перепона насправді. Через нього техніка не пройде, людям теж досить важко спускатися і підніматися. Тому кар'єр нейтральний і якраз розділяє нас. Військову таємницю не відкрию, сказавши це. Оскільки ми стоїмо в обороні і нічого зловісного не плануємо, то вони грають на нас. Грубо кажучи, перед нами такий величезний рів. Вони не робочі - там нічого не добувають.

Під Новотроїцьким українські бійці знищили ворожий броньовик

ТСН. Підсумки дня 26 травня, 00:09
Під прикриттям броньовика бойовики намагались підійти до нашого опорника під Новотроїцьким. Українські воїни змушені були відкрити вогонь у відповідь зі штатного протитанкового гранатомета. Свій постріл і влучання навіть встигли зафільмувати.  

У вас є проблеми з забезпеченням: технікою, боєприпасами, їжею?

Нам треба досить небагато. Потрібні - їжа, озброєння і вода. З цих проблем немає. Звичайно, всім хочеться по особистому танку і авіаносцю, а так особливих скарг немає. У порівнянні з минулим літом, коли я потрапив в зону АТО, набагато легше стало з формою, з берцями. Минулого літа, наприклад, 90% людей ходило в нештатному взутті, тепер, коли дивлюся на своїх хлопців, то бачу, що 70-80% вже тих, яким видали. Це приємно. Боєць не переймається тим, як замовити у волонтерів або поїхати на ринок купити берці невідомого виробництва.

Голодним не залишиться ніхто і ніколи. Їжі видають не скажу, що багато, але за нормою, скільки належить. У нас природним чином формується запас. Саме на нашій позиції вода привізна, тому що ми, грубо кажучи, в горах знаходимося. Командування забезпечує, привозять, все нормально. Вистачає води і для приготування їжі, і для пиття, щоб покупатися і випрати речі.

Чи відбувається ротація вашого підрозділу?

Наш батальйон знаходиться в зоні АТО, дай бог пам'яті, з жовтня 2014 року, якщо я не помиляюся. Моя рота складається десь на 70% з п'ятої хвилі мобілізації, і я теж. З минулого червня рота не вилазить. Спочатку тримали півтора кілометра в іншому місці, потім нас перекинули сюди. Наш 41 батальйон і вся 72 бригада скоро буде два роки як без ротації. У основної маси моїх бійців десь в середині червня буде рік, як вони потрапили сюди. Нас би залюбки поміняли, напевно, але занадто велика лінія фронту і занадто багато людей, які не взяли повістку і не підписали контракт.

Просто не вистачає людей?

Так. Хлопці розсудливі у нас. Розуміють, що якщо нема на кого міняти, то значить треба лишатися.

Приїжджають до вас спостерігачі від ОБСЄ? Фіксують порушення перемир'я?

Саме на нашу позицію не приїжджають, до нас досить складний під'їзд. У сусідні підрозділи приїжджають, щось фіксують, але я особисто з ними не спілкувався.

Вилазка противника під прикриттям БМП була приводом для їх приїзду?

Швидше за все, що так. Можливо, вони це фіксували, перебуваючи біля штабу батальйону, це недалеко - видно і чутно все, але у мене такої інформації немає, і конкретно у себе ми їх не бачили.

Ви як людина, що безпосередньо знаходиться на лінії фронту, як ставитеся до Мінських угод?

Моє особисте ставлення, як маленького лейтенанта, таке. Поки до середини серпня минулого року, якщо я не помиляюся, не було оголошено чергове перемир'я і заборону на стрілянину артилерією, ми вигрібали в день по 60-80 мін по наших позіціях. Було дуже важко - побита техніка, побиті речі, все горіло. Після того, як уклали перемир'я, як би його не сварили, набагато тихіше стало, відвели танки і артилерію.

Перемир'я потрібно?

Поки потрібно. До моменту, поки ми не назбираємо достатньо сил і засобів, щоб переламати ситуацію на свій бік. Якби ми зараз воювали тільки з беззахисними шахтарями і трактористами, ми б могли їм надавати по вухах і прогнати до кордону. Всі знають, що відбувається, коли у нас все вдається добре. Росія вводить регулярні частини і все закінчується. З російськими кадровими військовими ми не зовсім готові воювати. Вчимося тільки.

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 1
Вибір редакції