Організатори заколоту у Туреччині програвали конкуренцію ісламістам

Організатори заколоту у Туреччині програвали конкуренцію ісламістам

Фото: УНІАН

На Туреччину чекають значні зміни, але Анкара озиратиметься на ЄС і США.

Спроба державного перевороту у Туреччині у ніч проти 16 липня за останніми даними забрала життя понад 200 осіб, поранено понад 1500. Невдалий заколот військових розв'язав руки владі на чолі з Реджепом Ердоганом, який позиціонує себе і своїх соратників поміркованими ісламістами. За лічені дні країною прокотилася хвиля арештів, затримано за різними даними 85 генералів та офіцерів, 6 тисяч військових, звільнено близько 9 тисяч чиновників, майже 3 тисячі суддів і прокурорів, відсторонено приблизно 15 тисяч робітників закладів освіти. 

Президент Ердоган звинуватив у заколоті свого давнього противника Фетхулаха Гюлена, який колись посприяв приходу до влади сьогоднішнього лідера турків. Наразі Гюлен, який вважається одним із найвпливовіших релігійних ісламських діячів, мешкає у США. Він спростував звинувачення офіційної Анкари і висунув власну версію кривавих подій. На його думку, переворот насправді був фальшивим і потрібним для посилення влади президента Туреччини. Маховик переслідувань і арештів уже викликає занепокоєння Європи і США. Натомість Ердоган роздумує повернути смертну кару. 

Кореспондент ТСН.ua поговорила з директором Центру близькосхідних досліджень Ігорем Семиволосом. Він розвінчав версію турецького уряду і пояснив, чому насправді був спровокований військовий переворот.

- Пане Ігоре, що ж сталося у Туреччині у ніч проти 16 липня?

- Військовий переворот.

- Чому він провалився?

- Тому що не змогли. Була погана підготовка і зрештою спрацювала пам'ять людей про попередні перевороти, коли після них нічого доброго не ставалось упродовж деякого часу. Далеко не всі в армії готові були підтримати переворот. Звичайно, що прихильників насправді могло бути більше, але у них не було впевненості. Армія і спецслужби у результаті не виступили консолідовано. Зрештою, коли люди вийшли на вулиці, стало зрозуміло, що це вже кінець.

- Офіційно Реджеп Ердоган звинуватив у спробі захопити владу Фетхулаха Гюлена. Наскільки можливо організовувати і керувати заколотом з-за океану?

- Звісно, що це не він. Гюлен - це такий собі Троцький, який сидить в Мексиці і псує кров Сталіну постійно. Це просто хороший цап-відбувайло, на якого можна повісити усіх собак. Гюлен намагається залишатися значимим, є люди, які залишаються його прихильниками, але це все несерйозно. Зацикленість Ердогана на Гюлені дійсно нагадує зацикленість Сталіна на Троцькому. Він, певно, вірить у теорії змови, як і українські політики.

- Що ж тоді стало підставою для путчу?

- Секулярна частина турецького суспільства вбачала в Ердогані загрозу соціальному порядку, який тривав до цього, бачили загрозу в ісламізації. На мусульманських цінностях виріс новий консервативний клас, який збагатився і став потужним завдяки Ердогану. Ті, хто організував цей переворот, відчували конкуренцію і програвали її.

- Тобто у Туреччині справді посилюється роль ісламу?

- Туреччина взагалі-то мусульманська країна, відповідно, іслам сповідує там, умовно кажучи, 99% населення. Питання полягає в етиці. Приватна справа кожного дотримуватись або не дотримуватись ісламу. Інша справа, коли йдеться про цілий політичний клас, який розглядає мусульманську етику, як одне з першоджерел свого збагачення. З'являється ціла група, яка своїм успіхом в значній мірі зобов'язана Ердогану, а Ердоган зобов'язаний цій групі владою. Відповідно вони потребують один одного.

- В цьому є небезпека для суспільства?

- Це небезпека для тих груп, які раніше домінували у суспільстві.

- Тобто відбувається боротьба за вплив?

- Боротьба за владу, за ресурси, за багато чого іншого. Там, де було населення, яке звикло домінувати, звикло контролювати ресурси, раптом з'являються дядьки з інших територій, бородачі чи не бородаті, з жінками, які закутані в хіджаби. Вони ходять в мечеті, працюють, заробляють, а інші залишаються на узбіччі. Така історія. Звісно, що багатьом це не подобається. Але виявилось, що ці хлопці, які стали багатими, змогли не просто виграти вибори, а зробили все, щоб обмежити можливості армії. Таким чином вони виграли ці перегони у секуляристів.

- Якщо спробувати розділити суспільство за прихильністю до нового і старого ладу, то яке може бути відсоткове співвідношення?

- За Ердогана голосує приблизно 55-60%, тобто це ті люди, які готові підтримувати нові цінності.

- На який переворот можна було розраховувати у такому разі?

- Це і є питання до військових, які спробували це зробити. Раніше, коли перевороти були успішними, популярність уряду не була вище, ніж 40%.

- На які наслідки слід чекати туркам?

- Це призведе до зміни соціального порядку. Консервативні демократи, як вони себе самі називають, конкурують за ресурси з секуляристами, а мають шанс перемогти вони, коли секулярна група здійснює помилку. Вважайте, що цей військовий переворот – помилка, яка приставила їх до стінки. Мусульманські принципи тепер будуть поширюватись далі, і ніхто не зможе відкрити рота. В Україні ж теж відбувається зміна соціального порядку після Революції Гідності, ніхто не може відкрити рота, коли перейменовують проспект Московський на Бандери.

Путч  у Туреччині

- Найближчим часом реваншу секуляристів очікувати не варто?

- Так, вони втратили всі свої можливості. 

- Наскільки ймовірна версія про те, що проповідник Гюлен організував "переворот" для посилення влади?

- Цю версію поширюють противники Ердогана, тому що їм якось потрібно виправдати свій провал. Версія популярна, тому що так вони намагаються винним зробити Ердогана.

- Що буде намагатись зробити Ердоган далі?  

- Питання в тому, чи готовий він самий і група, яку він уособлює, довести це все до кінця, чи піде шляхом демократичних цінностей. Думаю, що Ердоган готовий розправитися зі своїми ворогами, тим більше, що йому таку можливість подарували самі секуляристи, але його вибір залежить від зовнішніх чинників – європейців, американців.

- Важко спрогнозувати, що буде далі, я так розумію. Усе залежить від вибору, який зробить президент Туреччини.

- Так. Треба очікувати результатів переговорів між Туреччиною і Європейським союзом. Наразі ми бачимо напруження з двох сторін, кожна сторона намагається говорити мовою ультиматумів. Вони зацікавлені у компромісі, тому що не можуть один без одного. Все одно європейський напрямок залишається пріоритетним для Туреччини

Стамбул оговтується після кривавої спроби військового перевороту

Стамбул оговтується після кривавої спроби військового перевороту

Повʼязані теми:

Наступна публікація