Інвестиціями в регіон ми робимо не менше, ніж наші військові

Президент України Володимир Зеленський 25 жовтня підписав указ про звільнення з посади голови Луганської облдержадміністрації Віталія Комарницького. На цій посаді він пропрацював трохи менше 4 місяців. Офіційної причини звільнення озвучено не було, лише під час візиту до Золотого Зеленський зазначив, що ексочільник області був "не надто швидкий".

Натомість на цю посаду було призначено колишнього голову Мукачівської районної держадміністрації Сергія Гайдая. На офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції були оприлюднені його декларації спочатку на посаду заступника голови Закарпатської ОДА, потім – голови Кіровоградської ОДА, і зрештою – Луганської ОДА. Це може бути пов’язане із тим, що сам Гайдай народився у Сєвередонецьку, яке наразі виконує роль обласного центру Луганщини.

У своєму першому великому інтерв’ю, яке він дав ТСН.ua, Гайдай розповідає, які завдання перед ним поставив президент, як він ставиться до низки ініціатив української влади щодо реінтеграції Донбасу, що відбувається у Станиці Луганській та Золотому і які плани він має щодо регіону.

Почнемо від самого початку – від призначення. Ваша кандидатура була подана Офісом президента до Кабміну. З ким ви мали розмову щодо цього, у кого проходили співбесіду? Хто вас рекомендував на цю посаду?

Рекомендував мене Андрій Єрмак, а спілкувався я із президентом. Все. Потім стандартна процедура, тобто є співбесіди в Офісі президента, і є співбесіди в Кабміні.

Довго спілкувались із президентом?

Це не перше спілкування було. Тому, я думаю, ми більш-менш один одного вже розуміємо і тому мені головне було – чітко поставлене завдання.

Ми розуміємо, що Луганщина – регіон, який частково окупований. А тому мають бути специфічні завдання. Які завдання перед вами поставив президент?

Ви знаєте, специфіки як такої не було. Конкретне завдання – розвиток економічний, залучення інвестицій і, напевно, третє – швидкість ухвалення рішень.

Коли президент казав про те, що попередній очільник ОДА був "не таким швидким", він мав на увазі саме це?

Можливо.

Ви не знаєте причин, чому був звільнений попередній очільник області всього за 3 місяці роботи?

Я не маю такого морального права навіть давати якісь коментарі з цього приводу.

Ви кажете, що були знайомі із президентом і говорили із ним кілька разів. Я так розумію, це було пов’язано із тим, що спочатку ви подали декларацію на посаду заступника голови Закарпатської ОДА, потім голови Кіровоградської ОДА, зрештою опинились на Луганщині. Із чим це пов’язано?

На Закарпаття я просився сам, тому що маю досвід роботи майже 4 роки головою Мукачівської районної адміністрації. Тому я розумію регіон, його специфіку, і готовий був почати працювати із першого дня свого призначення. Плідно, із конкретним результатом. Коли так сталося, що не вийшло щодо Закарпаття, я промоніторив ті області, які залишились без голів ОДА. Різні були області, це були Хмельницька, Одеська, Волинська, Полтавська, Тернопільська, Чернігівська, мені здається. Тобто було десь 8 областей. Із них найбільш депресивна – це була Кіровоградська область. І я запропонував самостійно, що  готовий взяти на себе відповідальність за той регіон. І навіть зазначив, що я в перший рік можу завести 50 мільйонів доларів інвестицій. Але потім президентом було ухвалено рішення, що саме Луганська область. І я погодився.

З ким ви координуєте роботу в Києві?

(Заступник голови Офісу президента – ред.) Сергій Трофімов відповідає за регіональну політику. З ним проходить координація певних моментів, можливо, LIFT чи координація призначень якихось, це його парафія. А все що стосується економіки – це все до Кабміну. А в Кабміні я вже можу спілкуватись із кожним міністром або заступником, щоб, можливо, пришвидшити певні якісь рішення. Можливо, внести якісь зміни. Тобто на практиці, все що стосується фінансування – це більше до Кабміну.

Перейдемо безпосередньо до регіону. Зараз найвідоміші населені пункти на Луганщині – це Станиця Луганська і Золоте. Почнемо із першого. На вашу думку, розведення сил у Станиці відбулось успішно?

Так, звичайно. Ми маємо кінцевий результат – там не відбуваються військові дії, немає пострілів. Там повністю працює нормальний сучасний КПВВ і закінчують будувати міст. Сподіваюсь, що ми своєчасно його здамо.

Судячи із будівництва, яке зараз триває, міст буде повністю пішохідним. Жоден автомобіль ним їздити не буде?

Швидка допомога зможе проїжджати. Міст витримує навантаження або якийсь мікроавтобус проїжджає вільно.

Тобто комунальний транспорт зможе їздити?

Так.

Які терміни, коли чекати відкриття?

Давайте так, офіційно – до 27 (листопада – ред.). Поки що, з того, що я бачу, якщо не завадить погода, то можна здати і достроково на декілька днів. Можливо, там 23 числа можна вже відкривати.

Планується якесь урочисте відкриття? Можливо, хтось приїде?

Я думаю, що не буде якогось пафосу там, концертів, феєрверків. Але відкриття офіційне буде і яка буде делегація, я поки що не знаю, там побачимо.

На тому боці мосту досі залишається споруда бойовиків типу кунг із написом СЦКК. Як ми знаємо, СЦКК було утворено за домовленостями України та Росії. Але 2017 року російські офіцери у повному складі вийшли з СЦКК, залишивши там лише українську сторону. То хто тоді ці люди на тому боці мосту в камуфляжі із написом СЦКК?

На жаль, я не можу коментувати якісь витівки людей з того боку, як би вони там не були одягнуті, чи вони одягають форму СЦКК чи якусь військову. Це вже зона відповідальності їхня. Але, за фактом, можу лише сказати, що якихось перешкод для нормального функціонування КПВВ у Станиці Луганській вони не створюють.

Тобто головне, що в них немає зброї?

Немає зброї і люди постійно проходять в той чи інший бік. Все відбувається достатньо цивілізовано.

Наскільки я знаю, у Золотому ви вже були щонайменше двічі публічно. Які настрої у місцевого населення після розведення військ?

Знаєте, коли спілкуєшся із людьми в Золотому, розумієш, що саме там люди цінують справжні цінності. Вони не мріють про Bentley, чи про яхти, чи про якесь взуття Prada або годинник дорогий. Вони хочуть миру. Все, крапка.

Ви знаєте, дуже багато фейків зараз існують в Інтернеті. Жодного ворожого наступу немає. Абсолютно нормальні люди там живуть. Хтось працює на шахті, хтось працює в магазині, хтось працює в медичному закладі, хтось – в школі. Тобто абсолютно нормальний населений пункт, лише із величезною поправкою на те, що він майже на лінії війни.

Вони дійсно хочуть миру. Тому що ми бачили розбиті дахи, ми бачили прострілені, розбиті вікна, кавоварка, в якій куля застрягла і так далі. Там же не йдеться про те, що хтось відступає. Є спроба дипломатичним шляхом все ж таки на певній ділянці зробити мир і спокій. Люди цього хочуть. Вони за розведення. Тим більше, що це розведення, воно більш-менш номінальне – по 1 кілометру в кожен бік. Нацполіція там присутня, патрульна поліція постійно присутня, цілодобово там охороняють і контролюють. Жодних НС там не відбувалось. Все нормально.

У Золотому досі перебувають добровольці. Ви із ними спілкувались? Скільки їх там залишилось?

Я особисто з ними ще не спілкувався, так щоб тет-а-тет, один на один або там вісім на один. Такого спілкування в мене не було. Я не бачив їх, так щоб вони там десь гуртом були. Єдине, але це навіть не спілкування, – я був присутній, коли президент там був. Тоді я був присутній, я нічого не говорив, тільки слухав, дивився на хлопців. Наскільки мені відомо, залишилось їх там небагато, буквально шість людей. Настрій їхній більш такий, знаєте, це не їхнє особисте бажання, це все ж таки така вже напів політична тема. Тобто як керівництво сказало, так вони і (роблять – ред.).

Хоча з повагою до всіх ставлюсь, тому що всі ці хлопці воювали, вони дали можливість нам спокійно працювати. Можливо, просто від браку інформації чи невеличкого викривлення тої інформації, вони трохи агресивно налаштовані. Я сподіваюсь, що все ж таки ми проведемо остаточно цю історію із розведенням і відкриттям самого КПВВ. І вони самі зможуть переконатись в тому, що все тихо, мирно, ми не здаємо жодних територій, ніхто, як казали, не вивішує російські прапори.

Якраз почали говорити про КПВВ у Золотому. Ви на економічному форумі сказали про те, що є якісь зрушення у цьому питанні, є якісь домовленості. Розкажіть трохи детальніше про це, чи дійсно планується відкрити КПВВ у Золотому?

Дивіться, ми плануємо відкривати КПВВ у Золотому хоч сьогодні. Тобто ми повністю готові. Як там та сторона з окупованої території, я не знають навіть, як вони зараз себе називають, але ми всі розуміємо, – яке буде рішення Путіна, таке буде рішення і представників так званих "Л/ДНР". Завтра буде їхня політична воля – і ми одразу відкриваємо КПВВ. Воно повністю готове.

Єдине, що ми плануємо за місяць-два часу повністю покращити сервісне обслуговування людей, які там будуть переходити. Тому що ми вже плануємо отримати дві машини – мобільні ЦНАПи. Плануємо одну із них там поставити, одну на Станиці Луганській. Ми плануємо зробити із міністром інфраструктури там сервісну зону, для того, щоб там і машину було де поставити, можливо заправка була, і кафе, і магазини. Тобто ми зробимо комфортнішим перебування людей на КПВВ або щоб швидкість перетину була мінімальною.

От це і найголовніше запитання – чи є якісь позитивні тенденції з того боку, що вони хочуть або можуть відкрити КПВВ?

Чекаємо все ж таки нових домовленостей на "нормандському" форматі і якщо буде політична воля – ми готові.

За планом Офісу президента розведення військ вздовж усієї лінії фронту. Якщо це відбудеться навіть на 1-2 кілометри, то у Луганській області не лише Катеринівка, а й низка інших населених пунктів опиняться між українськими військами та бойовиками. Чи вистачить ресурсів у МВС забезпечити порядок там?

Я думаю, що вистачить. По-перше, ділянки не проходять прямо так, що там усюди населені пункти. Там є і поля, і ліси, тобто незаселені ділянки. Поки що ми бачимо, що вони на 100% виконують свої обов’язки. Тиша і спокій. Я казав попередньо, що жодних НС не відбувається. Головна мета – це зробити перший крок. Провести розведення, щоб там постійно був мир. А друга – це дипломатичним шляхом досягати того, щоб повернути території. Бо ніхто не говорить, як би не намагались маніпулювати цими питаннями та нюансами, ніхто не відмовляється від територій. Всі розуміють, що це Україна і потрібно проводити реінтеграцію.

Всі завжди говорять про повернення територій – і українська влада, і міжнародні партнери. Водночас, ми ніколи не говоримо про повернення людей. Все ж таки, що нам важливіше – повернути території чи людей?

Ми говоримо, що ми не розділяємо ці поняття. Тому що є багато людей, які і хотіли би переїхати, але там поховані їхні батьки. Або хтось із батьків прикутий до ліжка. Тобто є такі певні моменти, із різних причин, своїх власних підстав люди там перебувають. Багато родин, у них у всіх різні долі, свої переконання. Але немає такого, що всі під лінійку, за одним сценарієм вірять в Росію. Ні, такого немає. Є люди, які вірять в об’єднання України, чекають цього, люблять нас. І абсолютно нормально, неворожо налаштовані. Навіть та пропаганда, яка ллється з усіх каналів цілодобово їм не заважає. Але давайте говорити так – ми ж ніколи не відмовимося, що Україна, в яких межах вона була, такою вона і повинна бути. Ми сьогодні відмовимось від Донецька та Луганська, а завтра що? Від Херсона, Одеси? Для чого це?

Які ваші першочергові плани на область? Які проєкти плануєте реалізувати насамперед?

Зараз йде зимовий період, тому він буде такий кволий, або можна сказати мертвий для будівництва. Тому що зимою ці роботи не проводяться. Тому, насамперед, намагатимемось усі наші проєкти, які ми собі напланували, документальну частину зробити саме зимою. Щоб тільки-но зійшов сніг – щоб ми почали вже щось робити. У перспективі це розбудови доріг, це домовитись отримати фінансування і побудувати залізничну гілку, вона там дуже потрібна, яка з’єднає дві ділянки. Це стратегічно спробувати вирішити питання щодо ТЕЦ, водопостачанню та шахтам. Попередні домовленості вже є, наступного тижня в мене буде зустріч із прем’єром-міністром Чехії. Чехи зацікавлені в модернізації наших шахт, це такий величезний стратегічний комплекс. Якщо би вдалось зробити модернізацію шахт, модернізацію ТЕЦ в Сєверодонецьку і зробити такий ланцюжок. І щоб це вугілля з тих шахт йшло напряму на ТЕЦ – то ми би дуже серйозно виграли.

Ви згадали залізничну гілку, я так розумію, питання саме в Луганській ТЕС. Через те, що залізнична гілка туди виходить відрізана від загальної української мережі. У Мінінфраструктури кажуть, що будівництво є дорогим і якщо ми ставимо за мету повернення окупованих територій, то після цього воно стане невигідним. То все-таки планується будівництво?

Ми плануємо у будь-якому разі, тому що ми, по-перше, не знаємо, наскільки затягнеться та ситуація із реінтеграцією. Ми розуміємо, що на якомусь кроці можуть нас обдурити. Ми це все розуміємо і тверезо оцінюємо шанси. Але чекати просто рік-два, скільки? Три-чотири? Ні. Більше того – те, що ми починаємо розбудовувати Луганщину, робимо більше ремонтів, більше будемо заробляти грошей, якщо зробимо логістично вигідну ту гілку, почнемо будувати якісь нові підприємства, можливо, IT-школи. Ми таким чином зробимо не менше, ніж наші військові. Тому що ми до людей на тимчасово окупованих територіях достукаємось, покажемо їм, що в нас йде розбудова. Тому що моя інформація, що там все ж таки багато підприємств просто банально і тупо порізали. Порізали і продали як металобрухт.

Ми повинні показати, що у нас набагато краще, безпечно, є нормальні робочі місця, комфортно проживати. Таким чином люди самостійно захочуть, щоб реінтеграція пройшла якомога швидше.

Чи порушувалось питання функціонування в області аеропорту? Є цивільний аеропорт в Сєверодонецьку, 2015-2016 роках були спроби його передати на баланс держави і запустити, але не вдалося.

Давайте так, ми побачимо, як будуть розвиватись всі ті історії з або розведенням, або реінтеграцією. Тому що аеропорт і повітряне сполучення – це все ж таки більше про безпеку. Але є в планах у мене спробувати протягом 2-3 років запустити "Інтерсіті". Це буде дуже важливо для людей. Тому що час, як от, із Сєверодонецька, кудись доїхати до Києва дуже важко. Так само ми навіть інвесторам покажемо, що ми розвиваємось, ми відбудовуємо інфраструктуру. Для них це важливо, щоб могли вони спокійно приїжджати з якимись делегаціями, оцінювати, експертів своїх надсилати. Тому поки що давайте будемо говорити про середню, не коротку, перспективу, але, насамперед, відновлення "Інтерсіті".

Щодо "Інтерсіті" – скільки на це потрібно інвестицій?

Це будуть прораховувати фахівці. Я думаю, що це справа сотень мільйонів гривень, але, це вже не до мене. Фахівці потім дадуть свій висновок. Але є від Слов’янська до Києва "Інтерсіті", здається, 6 годин їде цей поїзд. Комфортно, зручно, і взагалі – час, скільки їхати, можна взагалі не помітити. Тому потрібно зробити і у нас так само.

Якщо ми не згадуємо аеропорт Сєверодонецька, то найближчий до Луганщини – аеропорт Харкова. Ми прекрасно розуміємо, що найкращий варіант змінити в людях підтримку курсу на Росію курсом на Захід – це показати їм Європу на власні очі. Для цього у нас є лоукости, які задешево можуть дуже швидко перевезти туди людей. Чи можливе з’єднання регіону автобусними шатлами до харківського аеропорту?

Треба аналізувати. Бо поставити якісь там Uber Shuttle, наприклад, можна хоч завтра. Але чи буде він економічно доцільним – ми не знаємо поки що. Якщо буде попит на таке сполучення, то його організувати можна – місяць часу. Отримати всі документи, ліцензії, поставити нормальні автобуси або мікроавтобуси. Це нескладний шлях. Але треба розуміти дійсно попит.

Поки розглядається питання лише двох КПВВ на Луганщині – Станиця і Золоте? Чи можливі ще КПВВ?

Про Луганську область поки що говоримо про Золоте. Тим більше, що у нас там все готово. А далі побачимо.

Ще одна проблема – питання нелегальних перевізників до КПВВ, які не платять податки. Як планують боротись із цим?

Наскільки мені відомо, зараз змінилось керівництво "Укртрансбезпеки". Я сподіваюсь, що нове керівництво зробить акцент на цьому питанні. Я не думаю, що дуже багато втратять перевізники, якщо вони будуть платити офіційні податки. Це не таке вже і суттєве навантаження. Просто вони звикли так працювати. Але їх поставити в умови, що ви працюєте за законом, або не працюєте взагалі – то, повірте мені, вони підуть на те, щоб оформити всі документи. Тим більше, що там ідеться не лише про податки, а і про безпеку людей. Бо якщо це ліцензійний перевізник, то там ретельні перевірки і більш жорстке обстеження. Але створювати перепони для наявних перевізників, які вони будуть бажати залишитись на цьому напрямку, заробляти, але єдине – переоформити всі документи, ми не будемо. Нехай працюють.

Якщо говорити про безпеку, то це і про стан доріг до КПВВ. У цьому плані є якісь напрацювання?

Ну дивіться, після свого візиту президент Зеленський ухвалив рішення і домовився із депутатським корпусом. І вже є рішення про виділення залишків бюджетів – мільярда гривень саме на Луганську область, безпосередньо на той регіон. Говорилось спочатку про дорогу Сєверодонецьк-Золоте, але я вже на сьогоднішній день домовився із військовими. Вони дали допуск "Укравтодору", прийшли фахівці, вони зробили керну, проаналізували дорогу. І ми розуміємо, що зараз повністю вся дорога від Сєверодонецька до Золотого, навіть до мосту там далі – чітку цифру вже скажуть проєктанти, але ми вже зараз можемо говорити про трохи більше 400 мільйонів, нехай буде до 500 мільйонів. Це ми так зараз теоретично говоримо. Тобто ще половина цих грошей залишиться на розвиток інфраструктури.

Уряд планує спросити пересування через КПВВ, скасувати перелік товарів, які можна провозити, замінивши переліком товарів, які не можна провозити. Як ви це бачите? Як повинно спроститись пересування людей через КПВВ?

Дивіться, я за великим рахунком дуже позитивно сприймаю це рішення. Тому що там не йдеться про контрабанду фурами. А йдеться про те, що людина може купити електросамокат, наприклад, своїй дитині. І певні обмеження не дадуть можливості їй перейти з цим товаром. От такі дрібнички треба дійсно вирішувати і йти назустріч людям. А вже якщо хтось намагався там зробити потік контрабанди, але там немає автомобільного сполучення. Те, що людям йдуть назустріч, їм полегшують перетин, це навіть ментально, психологічно для людей піде в плюс, тому що в нас сервіс працює на відмінно.

Спрощення видавання пенсій – уряд хоче збільшити період, за який людина може приїхати для отримання пенсії.

Це так само правильний крок.

Скасування економічної блокади окупованих територій.

Як би не намагались спекулювати от такими нюансами, але наша війна все ж таки називається гібридною. Дивіться, що ми отримали. Дві не дуже хороші складові, які ми отримали внаслідок блокади. Перша – таким чином вичавили просто гривню з тимчасово окупованих територій. І це нам в мінус. Друге – це те, що, наприклад, Луганська область недоотримує до бюджету мільярди гривень. Ми не можемо розвиватись нормально. У нас бюджет розвитку, він існує тільки тоді, коли Київ чимось допомагає. А так бюджет цілої області – 550 мільйонів. Це невеличкі гроші. Тому тут все ж таки треба розуміти, що якщо війна гібридна, то треба робити розумний економічний підхід.

Бо, я не знаю, якщо ви пам’ятаєте, декілька років тому у Нижніх воротах на Закарпатті перекривали проїзд фур із Росії. Все, заборонимо проїзд. Знаєте, хто виграв від цього? Польща. А Україна втратила мільярд 200 мільйонів євро. І Угорщина одразу підняла від 200 євро допуск до транзиту до 450 євро. Тобто ми самі собі економічний фундамент вибиваємо з-під ніг.

До кінця року Україна повинна ухвалити новий закон про особливий статус Донбасу. Які, на ваші думку, там мають бути основні пункти?

Я не буду аналізувати це питання, бо воно більше все-таки політичне. Я можу вас запевнити, над усіма цими питаннями працює дуже непогана група фахівців. Непогана – це я так слабенько сказав. Насправді, дійсно професіонали своєї справи. І я впевнений, що ми до кінця року отримаємо нормальний, якісний продукт. Оцінимо його і будемо користуватись.

Від Офісу президента є уповноважені особи, які займаються реінтеграцією Донбасу на посадах радників секретаря РНБО. У Донецькій області це Сергій Сивохо, а у Луганській – нардеп Максим Ткаченко. Ви якось із ним комунікуєте з цього приводу?

Із народним депутатом Максимом Ткаченком я спілкувався і спілкуюсь, і сподіваюсь, що і надалі у нас буде спілкування, співпраця. Він не такий стовідсотковий киянин, тобто не переїхав із кінцями до Києва із набуттям статусу народного депутата. Він часто буває в Сєверодонецьку і в області взагалі. Востаннє ми бачились, здається, вчора. Обговорювали робочі питання. Все ж таки, голова ОДА – це більш господарник. А є певні моменти, навіть про ті, які ми говорили, про КПВВ, товари, перетин, все, що стосується законотворчої діяльності, це до депутатів. Тому ми сподіваємось, поки що нормальні відносини, ми один одного розуміємо. Прописуємо дорожню карту, що нам на майбутнє треба зробити. Співпраця є.

Спілкувався Олексій Ярмоленко