Кофаундер Prometheus Іван Примаченко: масові онлайн-курси – революція в українській освіті

Кофаундер Prometheus Іван Примаченко: масові онлайн-курси – революція в українській освіті

Іван Примаченко

ТСН.ua поговорив з Іваном Примаченком про реформу української освіти, про проблеми, які слід вирішити в першу чергу, про майбутні виклики, про цікаві українські проекти, про головні аспекти успішного стартапу та про ідеї, які варті поширення.

Кілька років тому Іван Примаченко вирішив з'ясувати, чи вдасться йому, історику за фахом, вивчити щось принципово нове за допомогою онлайн-курсів. Він був одним із перших українців, хто записався на знаменитий курс з програмування CS50, розроблений Гарвардським університетом.

Освоївши ази, Іван заразом зрозумів, що такий формат – справжня революція в освіті. І разом з двома однодумцями торік він заснував першу українську платформу масових відкритих онлайн-курсів Prometheus.

На старті в проект вклали близько $ 5 000. Основні джерела фінансування — гранти, спонсорська та волонтерська підтримка, а також продаж сертифікатів. Зараз на сайті Prometheus зареєстровано  300 тисяч користувачів.

Нині Іван мріє про глобальну реформу української освіти, щоб вивести її з так званого трикутника смерті. Один із найбільших викликів – інтегруватися в усі школи і університети та реалізувати популярну нині модель змішаної освіти.

Крім того, Prometheus виступив партнером амбітного українського проекту КУБ від ПриватБанку. Учасники бізнес-інкубатора вивчають на платформі курс із підприємницької діяльності і дізнаються, як свій стартап перетворити на успішний бізнес.

ТСН.ua поговорив з Іваном Примаченком про реформу української освіти, про проблеми, які слід вирішити в першу чергу, про майбутні виклики, про цікаві українські проекти, про головні аспекти успішного стартапу та про ідеї, які варті поширення.

 - Іване, буквально на наших очах ви творите революцію, в хорошому сенсі цього слова, в освіті. Як так вийшло, що історик, який захоплюється вивченням Фолклендського конфлікту, зайнявся онлайн-освітою, IT-інноваціями та соціальним підприємництвом?

- Коли ще 2011 року в Стенфордському університеті з'явилися перші масові онлайн-курси, я був одним із тих, хто зареєструвався на них. Я був одним із перших, хто зареєструвався на Coursera та edX. І я сам тоді поставив на собі експеримент – зареєструвався на курси програмування. Мені було цікаво навчитися програмувати, але за книжками я цього зробити не міг. З допомогою знаменитого курсу CS50 – той, який ми зараз дублювали українською, мені вдалося досить швидко навчитися програмуванню, в тому числі це дуже допомагало в рамках роботи над Prometheus.

Так стало зрозуміло, що це дійсно революційна штука в онлайн-освіті. Якщо людина, будучи гуманітарієм, може навчитися чогось принципово нового, тим більше такого складного, як програмування. До того ж, масові онлайн-курси – це й економічний феномен. Можна взяти кращого викладача країни, або ж світу і масштабувати його на всіх охочих.

Певною мірою це можна порівняти з революцією Ґуттенберга. Він це зробив для книг, а масові онлайн-курси це роблять для освіти.

Іван Примаченко
Тобто, його курс тепер можуть послухати не сто осіб у стінах аудиторії, а десять-сто тисяч у всьому світі. І в розрахунку на одного слухача вартість курсу є символічною. Певною мірою це можна порівняти з революцією Ґуттенберга. Він це зробив для книг, а масові онлайн-курси це роблять для освіти.

Ну і головна ідея створення Prometheus – надати найкращу і доступну освіту для кожного. Якщо масові онлайн-курси підвищують ефективність знань на кілька порядків, то можна говорити, що подальша трансформація освіти, як онлайн, так і змішаного навчання – невідворотня.

Питання в тому, чи буде Україна пасти задніх і намагатися модернізуватися за західним зразком через 15-20 років або цього разу Україна має можливість першою очолити революцію онлайн-освіти і радикально модернізувати систему освіти загалом. Таким чином, вона зможе стати в авангарді і навіть стати зразком для Заходу.

- Кейс з масовими онлайн-курсами дуже популярний на Заході, в Україні у вас немає конкурентів. Але чи може онлайн-навчання повністю замінити академічну освіту?

 - Мені здається, має йтися про комбінацію. По-перше, є ті напрями, в яких університети зараз повністю безпорадні. Насамперед, це навчання протягом усього життя, навчання після завершення формальної університетської освіти. Якщо раніше в індустріальному суспільстві було достатньо університетської освіти, то тепер більш чи менш успішна людина має навчатися протягом усього життя. Відповідно, університети на цей момент взагалі не можуть запропонувати жодного варіанту для заповнення цієї потреби.

Але ось, що роблять масові онлайн-курси. Вони стрімко займають цю нішу навчання протягом усього життя, більшість слухачів таких курсів – це якраз випускники традиційних університетів від 25 до 50 років. І з іншого боку, якщо ми говоримо про шкільну класичну і університетську освіту, тут, мені здається, йтиметься не про заміну масовими онлайн-курсами, оскільки в офлайні все одно є форми, які працюють набагато краще, а необхідна соціалізація, спілкування між людьми.

Іван Примаченко

Зараз в онлайні з'явилися вже магістерські програми, незабаром будуть бакалаврські, але майбутнє університетів і шкіл – це змішане навчання. Тобто інтеграція масових онлайн-курсів, найкращих викладачів світу у школи та університети. Це те, чим ми активно займаємося і, власне, це неминуче майбутнє.

Тобто, чисто університетська освіта, можна сказати, вмирає. Протягом десяти років суто з економічних чинників, звичайний університет без блендед-фактору буде також дико виглядати, як зараз би виглядав університет без підручників.

- Чи ви плануєте робити курси на вашій платформі платними? Або це завжди буде безкоштовна загальнодоступна форма?

- Ми, на жаль, стоїмо перед певною дилемою – для існування та розвитку проекту необхідно досить потужне фінансування, але водночас ми не можемо піти на заходи, на які пішла Coursera, оскільки наша головна мета – реформа української освіти на базі змішаної форми навчання.

Якщо ми почнемо робити доступ до наших курсів платним, як це зробили західні сайти, то виші й школи не зможуть використовувати наші курси в навчальному процесі. І, відповідно, це підірве всю нашу ідею реформування освіти. А тому ми не будемо робити таких кроків.

Цілком можливо, що в якийсь певний момент будуть уведені платні сертифікати, але, тим не менш, доступ до контенту завжди залишатиметься безкоштовним. Ми, безумовно, думаємо над моделями монетизації – більш близькими до менторства, над додатковими послугами та взаємодією між ними.

Тобто, наша стратегія така: ми хочемо залишити той контент, який у нас уже є безкоштовним, а монетизацію здійснювати за рахунок додаткових платних послуг, яких у нас поки немає і в безкоштовному варіанті їх в принципі бути не може. Думаю, 2017 року ми почнемо перші експерименти.

 - Чи є зараз на сайті Prometheus такі курси й дисципліни, знання яких неможливо отримати в стінах традиційних університетів? Якими курсами ви найбільше пишаєтеся?

 - Насправді, так. Нині є цілий ряд таких курсів, яких практично немає в традиційних університетах. Наприклад, наш курс з аналізу даних. Десь у вишах цьому навчають , але дуже мало. Є ще курс "Наука повсякденного мислення", який розповідає про те, як ми формуємо і змінюємо наші погляди, чому очікування викривляють судження і як приймати більш зважені рішення. Наприклад, такі предмети не викладають в українських вишах. До цього списку також можна включити "Публічні закупівлі", створений спільно з ProZorro. З іншого боку, є курси, які викладають в українських університетах, і якими ми пишаємося. Але водночас справжнім феноменом став наш дубляж українською легендарного курсу CS50, на який зареєструвалося понад 70 тисяч осіб.

 - Чи плануєте ви й надалі займатися перекладом і адаптацією легендарних західних курсів?

- На цей момент у нас проходить курс "Наука повсякденного мислення", про який я вже згадував. Він був перекладений і дубльований українською. Це один з найпопулярніших у світі курсів, він входить до топ-3 за оцінками користувачів серед усіх масових онлайн-курсів світу. В принципі, певний план з дубляжу інших курсів є, але тут насамперед  постає питання про права інтелектуальної власності, оскільки на переклад кожного з цих курсів ми отримуємо дозвіл у авторів.

- Запитання досить глобальне, та все ж, які найбільш кричущі проблеми в українській системі освіти? Що слід змінювати насамперед? Чи є вже якісь зміни?

Для того, щоб зрозуміти, що потрібно змінювати, потрібно для початку зрозуміти, в чому фундаментальна проблема. На мій погляд, ця проблема – так званий трикутник смерті української освіти. Він полягає в нестачі трьох ключових ресурсів.

Перший – це нестача кваліфікованих викладачів. Так, є викладачі світового рівня, і в Україні, безумовно, але їх статистично в процентному співвідношенні мало.

Якщо, приміром, подивитися на фінську систему освіти, їхні реформи тривали близько двадцяти років. Але в зв'язку з тими подіями, що нині відбуваються в Україні, ми не маємо двадцяти років для того, щоб отримати перші серйозні результати. Вони потрібні вже максимум через п'ять років.

Іван Примаченко
Другий – брак грошей на освіту і найхарактерніше, що ця нестача триватиме в найближчі 5-10 років. Грошей не вистачає, щоб підняти зарплату вчителям і викладачам, щоб залучити кваліфікованих фахівців, на матеріальні витрати з підтримки аудиторії, науково-технічної бази тощо.

І третій аспект – це брак часу. Якщо, приміром, подивитися на фінську систему освіти, їхні реформи тривали близько двадцяти років. Але в зв'язку з тими подіями, що нині відбуваються в Україні, ми не маємо двадцяти років для того, щоб отримати перші серйозні результати. Вони потрібні вже максимум через п'ять років. І відповідно, виходячи з цього, всі серйозні реформи мають бути спрямовані на те, щоб вийти з цього трикутника смерті.

Тому, у певному сенсі, вони мають бути радикальними. Не складно помітити, що масові онлайн-курси якраз протистоять проблемам цього трикутника. Насамперед, вони дозволяють масштабувати топових викладачів, чим виключають їхню нестачу. При цьому вартість у розрахунку на одного студента виходить копійчаною, що підводить до вирішення проблематики браку грошей. І все це реалізовувати можна досить швидко. Наприклад, один курс ми запускаємо за півроку.

Зараз на сайті є значна база курсів, 300 тисяч користувачів, але наша наступна глобальна мета – розгортання повноцінної реформи на всіх студентів і на всіх школярів. Тобто, зараз є необхідність інтеграції цих онлайн-курсів в школи та університет. У вересні ми розпочали проект зі змішаного навчання у чотирьох вишах, а від лютого має приєднатися ще дюжина університетів. 

Все це ми умовно називаємо реформою освіти знизу, і школи та виші надалі самі зможуть підключатися до цієї системи, але об'єктивно ми будемо тісно працювати, щоб це стало державною реформою, оскільки саме у держави зосереджені всі ресурси для того, щоб зробити це швидко. Ми можемо довго це робити самі. Але якщо б ця робота йшла від міністерства освіти, користувачів нашої платформи було б більше, а процес реформування відбувався б набагато швидше.

 - Ви як людина, яка займається освітою, скажіть, яку роль відіграє освіта у виборі діяльності людини. І наскільки в Україні досконалий зв'язок між освітнім процесом і майбутньою професією?

- Я думаю, воно відіграє ключову роль тією чи іншою мірою для більшості з нас. Наскільки добре цей предмет викладали в школі, у виші, наскільки ми любили вчителя, який викладав цей предмет, його стиль викладання. З цієї точки зору, на мій вступ на історичний факультет якраз вплинула вчителька, з допомогою якої мені вдалося посісти призове місце на всеукраїнській олімпіаді з історії, тому я яскравий приклад того, як учитель впливає на вибір майбутнього фаху.

Все, що відбувається в суспільстві, в економіці, державному управлінні, бізнесі, зрештою, множиться на якість освіти всіх людей, які це здійснюють. Є гарна фраза на цей рахунок: освіта обіцяє такі ж популістські штуки, як і політики - зниження злочинності, економічне зростання, зменшення безробіття, але, як на відміну від політиків, освіта виконує свої обіцянки.

 - Наскільки мені відомо, нещодавно ви стали партнером проекту ІнКУБатор. Що це за проект, яка його ключова мета і наскільки він важливий, унікальний? Для чого взагалі потрібні такі бізнес-інкубатори?

По-перше, мета. Мета – сприяти навчанню людей веденню бізнесу в Україні. Така мета, безумовно, одна з ключових, оскільки на приватному бізнесі тримаються всі ключові економіки світу. І без створення сильного прошарку бізнесу, нерозумно сподіватися на економічне процвітання країни в довгостроковій перспективі. Тому ІнКУБатор має це за стратегічне завдання.

Раніше у нас на платформі був створений курс "Підприємництво" і коли ПриватБанк зв'язався з нами і запропонував взяти участь у проекті, надати свої лекції для учасників, то, безумовно, ми з великою радістю погодилися, оскільки це дуже важливий і стратегічний в економічному плані для країни проект. Так, на базі Prometheus учасники вивчають кілька курсів про підприємництво. Надалі ми плануємо додати ще кілька, які необхідні для створення та ведення успішного бізнесу в Україні.

- Коли особисто ви працювали над реалізацією Prometheus, по суті, теж були стартапером. З якими труднощами зіткнулися, чи були вони взагалі? Наскільки складно в Україні реалізовувати свою big idea? Можливо, було б простіше, якби свого часу ви брали участь у бізнес-інкубаторі

У нас все-таки трохи різні напрями, оскільки ІнКУБатор створений для бізнесу, а ми з самого початку робили неприбуткову організацію. Але створення стартапу в принципі, не тільки в Україні, це велика проблема. За визначенням, стартап - це досить ризиковане підприємство, ризикована ідея, яка вимагає величезних ресурсів для втілення її в життя.

Наприклад, у нас найбільша проблематика полягала в грошових ресурсах, у нас не було жодного зовнішнього фінансування на початковому етапі. Другий момент – проблематика зростання користувачів. Оскільки за два роки з нуля кількість наших користувачів зросла до 300 тисяч.

Це були величезні технічні навантаження на систему і нашу службу підтримки. Тобто, з одного боку зростання - це добре, а з іншого – існує певна проблематика. І третій аспект в тому, що до нас в Україні не було людей, які займалися масовими онлайн-курсами. Всі наші співробітники не мали належного досвіду і, нам довелося навчати їх з нуля.

  - Що, на вашу думку, заважає українцям реалізовувати свої проекти? Адже, наскільки відомо, хороша ідея – це ще не завжди стовідсоткова запорука успіху

- Я думаю, тут цілий комплекс запитань. Немає якоїсь простої відповіді. З одного боку, це слабка поширеність підприємницької стартап-культури, на відміну від тих же США, де людину саме суспільство та громадська думка постійно підштовхують пробувати будувати свій бізнес, йти на певні ризики, реалізуючи свій проект.

В Україні все-таки суспільство більше підштовхує людину до стабільної роботи на зарплату, уникати ризиків і до інших аналогічних ліній поведінки, які не сприяють створенню стартапу.

Іван Примаченко

Другий аспект, з якими стикаються стартапери – зарегульованість, бюрократична система, ризики за гарантіями недоторканності власності, ризики, пов'язані з недосконалістю судової системи, правоохоронної системи тощо.

Третій аспект – інвестиційний. Не так багато зараз у країні інвестицій, не так багато грошей, щоб можна було інвестувати в певні проекти. Ну і, безумовно, знання. Не так багато людей в Україні, які вже брали участь у стартапах, і які мали б необхідний досвід. Так учасники тих стартапів, які колись провалилися, навчаючись на своїх помилках і набираючись досвіду, можуть створювати команди майбутніх  проектів, цілком успішних.

Безумовно, в Україні є низка досить гучних і успішних проектів. Наприклад, Ecois.me. Цей проект є прикладом класного і водночас складного стартапу, який зможе вийти на світовий ринок і стати українською гордістю. Хороший приклад і проект ProZorro. Наприклад, Макс Нефьодов (курує проект ProZorro – ред.) і його команда систематично виграють різні західні премії. І я думаю, цілком ймовірно, що вже Захід буде запозичувати і програмне рішення, і чисто організаційне. Тобто, ProZorro може стати хорошим прикладом експорту соціальних проектів на Захід.

- Варто починати бізнес в Україні в принципі або ж краще йти на західні ринки? Є низка українців, яким не вдалося реалізувати свою ідею тут, але вони змогли зробити її успішною за кордоном.

- Тут питання має стояти залежно від конкретного бізнесу або стартапу. Безумовно, є стартапи, які орієнтовані на західний ринок загалом і це нормально. Головне, щоб вони потім не забували повертатися в Україну і розвивати це тут. Більше того, мені здається, що це питання більше не до бізнес-проектів, а до соціальних, неприбуткових стартапів.

Якщо є ідея, варто брати її масштабно, розвивати і думати, як вона змінить не тільки країну, але й увесь світ. Головні перешкоди на шляху реалізації – відсутність масштабування

Іван Примаченко
Важливо не просто констатувати, що у нас є велика проблема в чомусь, а намагатися змінити і реформувати. Це якраз завдання соціальних проектів. А потім, через кілька років, коли у молодих підприємців виникне питання, де розпочинати свій бізнес, вони оберуть Україну. Тобто, крім нас, більше нікому готувати підґрунтя.

- Чи існує певна формула успіху, рівняння, виконуючи умови якого можна втілити свою ідею в життя і отримувати від неї не тільки задоволення, але й прибуток? Чи всі формули успіху – звичайний міф?

- На мій погляд, є кілька аспектів. По-перше, це освітня база. Це дуже важливий момент, оскільки дуже багато людей починають братися за ту чи ту справу з мінімальним обсягом знань і відповідно автоматично занижують свої шанси на успіх. Тому, ми активно займаємося навчанням. І, власне, ІнКУБатор спрямований на це – навчити ключових аспектів підприємницької діяльності. А це значно може підвищити шанси на успіх.

Друге – це стратегія. Без неї я б не брався за жодну справу. І третій момент – це, безумовно, величезний обсяг роботи і готовність витримувати не лише робочі навантаження, але і психологічні. Тобто, люди, які починають щось своє, мають бути готові до всіх типів навантажень. Якщо поєднати ці аспекти – знання, стратегію, і готовність до навантажень – це й будуть базові фактори успіху.

- І наостанок хотілось би почути кілька напутніх слів для підприємців-початківців

 - Я б порадив, крім трьох зазначених вище елементів, максимально масштабно планувати свій проект. Якщо є ідея, варто брати її масштабно, розвивати і думати, як вона змінить не тільки країну, але й увесь світ. 

Повʼязані теми:

Наступна публікація