"Королева фінансового успіху" Світлана Подлєсна: починаючи справу, не варто орієнтуватися на прибуток

Світлана Подлєсна - власниця кількох напрямків успішного бізнесу, чия праця оцінена багатьма подяками, дипломами та нагородами. Ми поговорили з нею про різні аспекти ведення бізнесу, про ключові елементи успіху та про те, як варто розвивати свою ідею.

Україна багата на талановитих людей, і це незаперечний факт. І чудово, що серед них багато жінок - молодих, успішних, повних сил, енергії, чарівності і нових грандіозних планів.

Світлана Подлєсна - власниця кількох напрямків успішного бізнесу, чия праця оцінена багатьма подяками, дипломами та нагородами від Київської мерії, Кабінету Міністрів та Верховної Ради. Сьогодні Світлана є президентом "Міжнародного Бізнес Об'єднання".

Світлана знала, що буде розвивати власний бізнес вже після закінчення Торговельно-економічного університету, а про свою власну справу мріяла з самого дитинства. Вона починала свій бізнес в 90-ті з мережі роздрібної торгівлі кондитерських і хлібобулочних виробів.

Потім була організація міських свят, відкриття туристичної компанії, багато інших паралельних бізнесів і вже зараз благодійна діяльність та менторство в бізнес-інкубаторі "КУБ" - організований ПриватБанком проект, покликаний допомогти молодим підприємцям.

ТСН.ua поговорив зі Світланою про різні аспекти ведення бізнесу, про ключові елементи успіху, про те, як варто розвивати свою ідею, втілюючи її в життя. А також про подолання перешкод, які можуть стрітися на шляху та стан українського бізнесу загалом.

 -  Світлано, ви як власниця кількох успішних бізнесів, як вважаєте, успішний бізнес - це більше везіння або ж його визначають інші чинники? Чи є якийсь секрет?

- Знаєте, як на мене, усе залежить від самої людини, від її бажання та любові до того, що вона робить. Тобто, якщо вона справді любить те, що робить, то успіх на її боці. Та якщо людина робить це через силу, то успіху годі чекати. Багато хто зі мною міг би посперечатися, що залежить все не тільки від любові, та з власного досвіду можу сказати: все, що я роблю - я люблю, взагалі люблю все. І всіх людей в житті сприймаю саме так. Не за якісь принципи, не їхню вартість, я приймаю людей такими, якими вони є. Якщо я можу щось змінити – я змінюю, якщо не можу вплинути на обставини – я їх приймаю.

 - Над якими проектами ви працюєте зараз, яка їх ключова особливість?

- Раніше для мене ключовим був бізнес, а нині я почала займатися громадською діяльністю. Чому я це зробила? У мене не було питань до мого бізнесу, він був дуже успішним, та якось я зрозуміла, що можу поділитися знаннями з іншими людьми. Якось я подумала, чому має бути тільки мені добре, певно потрібно й іншим людям підказати, допомогти, направити їх. Тому почала займатися громадською діяльністю.

Я побачила певні складності у людей з бізнесом, коли в Україні виникли питання до малого та середнього бізнесу, а саме його незаконність. Тому я почала захищати інтереси людей і допомагати їм відстоювати своє заради свого. Хоча, розуміла сама, утримуючи історію ми не отримаємо розвитку. Тобто, утримуючи те, що маємо зараз, ми так і житимемо у зоні комфорту. Тобто, цю інформацію варто сприймати під іншим кутом. Не потрібно говорити, що в нас щось забирають, це говорить лише про те, що людина довго стоїть на одному місці і зрушити її можна лише у такий спосіб. Інакше з цього місця ти не зрушиш. Коли в державі починається переворот і у свідомості людей теж чомусь це відбувається. Ми не повинні чекати Нового року і починати щось з 1 січня, ми маємо кожен день робити новим.

 - Що зараз, на вашу думку, необхідно Україні для залучення інвестицій? Які проекти і в яких напрямках слід розвивати?

- Нині я працюю з закордонними компаніями, що вже представлені в нашій країні, які ведуть свою діяльність і які б воліли зайти в нашу країну і започаткувати свої проекти. Та, дивлячись на те, що відбувається в Україні, введення закордонних інвестиції, будувати якесь виробництво, чи розвивати його, дуже боязко для них. Оскільки усі закордонні компанії аналізують наш ринок, вони бачать, що у нас відбувається із роздрібним продажем, вони бачать, як нині важко нашим виробникам.

Якщо людина справді любить те, що робить, то успіх на її боці. Та якщо людина робить це через силу, то успіху годі чекати
Світлана Подлєсна
Вони дивляться на аграрний сектор, на ринок нерухомості, оцінюють наскільки можливо отримати відповідну ліцензію та сертифікацію, проглядають нашу продукцію під мікроскопом, і відповідно ми маємо відмову за відмовою. Надто, ті закордонні компанії, які вже працюють в нашій країні, мають зв'язок з іншими компаніями закордоном і, звісно, передають інформацію своїм колегам.

Наша країна йде до Європи, та відокремити які напрямки кращі, а які ні – неможливо, тому що будь-які інвестиції в нашу країну за різними напрямками та різними проектами на сьогодні є необхідністю. Але є складнощі в економіці країни і наших законах.

 - Є проекти, досить амбітні проекти, які вмирають на стадії ідеї. Чому так відбувається?

Із самого дитинства я читала багато літератури, займалася саморозвитком і я розуміла, що буду вільним режисером свого життя. Я йшла в бізнес і не мала ніякої підтримки,  чітко розуміла, коли закінчувала школу, що хочу вступити до університету, працювати на себе і мати власний бізнес. Я не замислювалася про те, є в мене фінансова підтримка, чи ні. Це головне.

Тому що, коли я була в ІнКУБаторі, люди розповідали, що вони першою чергою хотіли б зробити гроші. А я, навпаки, коли планувала розпочинати свою справу, не замислювалася, де мені їх взяти. У мене була ідея і я вже бачила, як би я її втілила у життя.

Є такі люди, які задумали щось зробити, вони розіб'ються вщент, але зроблять. Але в мене інша позиція. Я не віддаю своєї енергії так багато, я уявила, що я вже це маю і воно в мене буде. І з цими думками я просто живу, хоч цього ще й немає. Не всі люди зможуть зрозуміти мій підхід, проте для мене це найдієвіший спосіб реалізації ідей. Певно, я така людина, яка вірить у казки та чудеса і вони здійснюються.

 - Що особисто вас надихало на реалізацію своїх проектів і, можливо, продовжує надихати зараз?

- Я дуже люблю багатогранних людей, які не зациклюються на одному бізнесі, які попри ту справу, яка в них вже є, ведуть паралельно й інші бізнеси, надто коли вони об'єднані між собою і доповнюють одне одного. На превеликий жаль, в країні з'являються різні нові закони, які утискають податками та обмежують існування бізнесу, виходить, що обов'язково відбудеться певна зупинка у його розвитку. Відповідно, якщо є інший бізнес, він буде допомагати першому, буде опорою для нього.

Коли людина веде масштабно різні напрямки, відповідно з ними дуже цікаво. Крім того, людина має бути харизматичною, працювати над собою, тобто всебічно розвиватися та багато читати. Першою чергою у неї має бути культура спілкування та ведення бізнесу. Це те, що для мене найважливіше.

Коли це все тільки створювалося, для мене було дуже важливо, щоб бізнес розвинув культуру донесення інформації у торговельно-економічній мережі. Тобто, щоб люди змогли домовитися, дипломатично пояснити, без скандалів, щоб нарешті не звинувачували одне одного, а мали мудрість самі зрозуміти, хто винен у тій чи іншій ситуації. Першою чергою керівник має говорити про себе, він не повинен звинувачувати когось.

Тому моє завдання – об'єднувати бізнеси, інтереси між країнами, між націями, довести, що в України ми всі рівні, всі однакові. Потрібно вміти товаришувати, вирішувати різні питання і допомагати одне одному у різних країнах, знаходити компроміси, обмінюватися досвідом і своїми продуктами, але культурно.

Що дає віру в те, що я роблю – те, що я живу сьогодні і зараз. Коли я прокидаюся вранці, я думаю, що життя нам дане для того, щоб щось змінити, щось зробити. Моїм стимулом є те, що від того, що я роблю, люди стають щасливими. Мені цікаве саме життя і процес людини на цій планеті. І коли я бачу, що люди починають вірити в себе, я готова допомагати і підтримувати їх.

- Наскільки мені відомо, нині ви надихаєте інших і допомагаєте їм реалізовувати свої ідеї в рамках проекту ІнКУБатор. Що це за проект? Чому він важливий?

Я розумію, що всі люди не можуть бути унікальним і, на превеликий жаль, я зіткнулася з тим, що люди просто живуть минулою історією, які не розуміють нових технологій, і не намагаються робити щось принципово нове. На жаль, немає таких людей, які зможуть створити щось таке, що не буде схожим на інші проекти.

В Україні  нині  багато проектів на кшталт ІнКУБатору, між ними багато схожого. Та головне в кожному такому проекті - це люди. Підприємці повинні любити свій проект так, що аж очі світяться.  Тому я дуже хочу донести до них – живіть не так як усі, любіть свою справу, живіть нею.

 

Коли я прокидаюся вранці, я думаю, що життя нам дане для того, щоб щось змінити, щось зробити. Моїм стимулом є те, що від того, що я роблю, люди стають щасливими
Світлана Подлєсна
У 2017 році я хочу дуже багато уваги приділити дітям і підліткам. Сьогодні вони губляться у просторі, вони не розуміють, який шлях обрати після закінчення школи – працювати на когось чи займатися власним бізнесом. У дітей мало інформації і тому вони потім думають, що ліпше працювати на когось і так буде краще і спокійніше. Тому я хочу переконати дітей, змусити мислити їх інакше, навчити їх створювати своє і бути вільними, ризикувати.

Життя дане для того, щоб людина ризикувала, наповнювала своє життя різними подіями, падаючи робила висновки, але вставала і розвивалася далі. Життя не дане для складнощів, воно дане для майбутнього. А ті складнощі, які люди вважають кармою та покаранням – це результат власного вибору та дій. Все, що треба зробити – це наступний крок.

І коли я подивилася на цей проект (КУБ – ред.), він мені шалено сподобався. Але не в усіх учасників я побачила азарт до справи та харизму. Деякі з них занадто мало роблять задля захисту та реалізації своїх проектів. Я не надто сильний критик, але мені би дуже хотілося, аби люди робили більше, щоби було більше нових ідей. Для того, щоби приходили ідеї не такі як у інших, не потрібно лінуватися, потрібно гарувати. Людина за своєю сутністю дуже ледача, не хоче виходити з власної зони комфорту і не прагне саморозвитку, не прагне навчання, у людини завжди не вистачає часу. Та якби людина займалася своїм розвитком, вона би знайшла й ідею, й інвестора.

Беручи участь в ІнКУБаторі, мені дуже хочеться поділитися своїми знаннями і підтримати людей. Щоб наші таланти не губилися. Мені хочеться їм допомогти, надихнути, направити, дати можливість повірити в себе, навчити, і потім разом з ними радіти їхньому успіху. Тому що ми живемо в цій країні, і успішні проекти нам необхідні саме тут.

 - Ви людина, яка побудувала успішний бізнес в Україні. Що важливо знати молодим підприємцям, які перебувають тільки на початку свого шляху?

- Перше – людина не повинна бачити конкуренцію. Наприклад, підприємець хоче зайнятися якоюсь діяльністю, варто одразу ставити собі запитання: що ти любиш, що тобі подобається у цьому процесі, яка твоя ключова мета. І не варто першою чергою орієнтуватися на прибуток, хоча так найчастіше і трапляється. Головна проблема в тому, що люди роблять не те, що вони люблять, а те саме, що й інші. Вони дивляться на них і думають, що цей бізнес принесе їм кошти, як й іншим.

Можливо декому не вистачає грошей на реалізацію проекту, який він справді любить. Проте потрібно вірити у себе, якщо тобі це подобається, навколо усе буде відбуватися дивовижним чином. Поміч буде від дуже несподіваних людей. Тобто, людина першою чергою має вірити і любити. Це ключові елементи.

Крім того, щоб розпочати власну справу, варто її також вивчити з різних боків. Потрібно зібрати інформацію та попрацювати у цій галузі, для того, щоб її відчути. Можливо, попрацювавши в ній деякий час, повністю відпаде бажання щось робити своє саме у цій галузі.

З власного досвіду ще додам. Весь той час, який я займаюсь власним бізнесом, я ніколи не цікавилися, що такого мають інші компанії, чого не маю я. Я не бачу конкурентів для себе. Я сама собі все створила та маю власне бачення.  

Також хочу додати, що не існує жодних бар'єрів – ні мовних, ні будь-яких інших. Це варто зауважити підприємцям, які планують вихід на закордонні ринки. Найголовніший бар'єр – це ми самі. І як раз учасникам бізнес-інкубатора я на власному прикладі пояснюю, що не варто боятися інших країн, їхньої культури та менталітету, а варто сміливо йти і робити свою справу.

- Що важливіше, на вашу думку, залишатися невизнаним генієм або бути людиною, яка натомість за рахунок експропрійованих ідей буде визнана генієм усім світом?

- Є люди, які не можуть з певних причин стати тим самим генієм через відсутність у них хватки, внутрішньої харизми, відповідних знань. Ми маємо дуже багато талановитих людей, та на превеликий жаль, їм не вистачає хисту та сміливості, щоб вийти на відповідний рівень. І варто зазначати, що справжні таланти – вони не заможні.

Щоб розпочати власну справу, варто її також вивчити з різних боків. Потрібно зібрати інформацію та попрацювати у цій галузі, для того, щоб її відчути
Світлана Подлєсна
А люди, які не мають талантів, вони за рахунок грошей отримують славу. Вони купують це все і стають прославленими на увесь світ. Звісно, це правило, радше виняток. Але частіше за все саме так і відбувається.

Відповідаючи на ваше питання, я вважаю що має бути золота середина – потрібно бути самим собою, оскільки іноді люди, які мають гроші, мають "талант" у вкладенні їх у дійсно талановитих людей. Тому золотою серединою може бути їхня співпраця та взаємний розвиток.

- Чи є у вас життєве кредо, яке допомагає рухатися в заданому напрямку і ніколи не здаватися? Можливо, це стане напуттям для інших, хто зараз тільки на початку свого грандіозного шляху

- Я працюю в багатьох країнах, з усіма партнерами я листуюся, і звісно отримую багато інформації. Та найголовніше, що я роблю – одразу знищую отриману інформацію зі свого мозку, я її прочитала, виділила основне та необхідне для мене, а інше "забула", щоб він мав можливість прийняти нову інформацію та ідеї. Мені не потрібна історія, я не повертаюсь у минуле. Чомусь усі люди прагнуть повернутися у минуле, не розуміючи що теперішнє набагато краще.

Сьогодні світ інакший – це розвиток, нові технології, тому не варто озиратися назад. Для мене дуже важливо: вчора – пішло сьогодні вночі, завтра – ще не настало. Сьогоднішній день треба прожити на повну, не на мить не сумніватися у тому, що робиш. У разі якоїсь зупинки – варто дослухатися до себе і піти далі, не зважати на зумисну критику інших. Внутрішня віра має зламати усі установки та бар'єри від тих людей, які прагнуть нашкодити. Варто зробити перший крок і сказати "я зможу".

Насправді дуже багато слів, які заважають людям рухатися – "можливо", "якщо", "напевне" та інші, що викликають сумнів у власних можливостях. Усіх їх безповоротно потрібно забути і ніколи не зважати на них. Чим більше сумнівів – тим більше сумнівних ситуацій буде виникати навколо. Тому варто зупинитися на позитиві і рухатися у заданому темпі. 

Залиште свій коментар

Аватар
Залиште свій коментар

Коментарі до посту

Останні Перші Популярні Разом коментарів: