По-справжньому радіють від того, що сталося під Радою, люди в Кремлі

По-справжньому радіють від того, що сталося під Радою, люди в Кремлі

Фото: delfi.lt

Керівник американського інституту Маккейна поділився з ТСН своїм баченням події під парламентом України 31 серпня.

Голова американського інституту Маккейна Девід Крамер глибоко вражений кривавими подіями біля Верховної Ради України 31 серпня. Крамер розуміє, чому ця бійка сталася та винуватить Кремль. За його думкою, якби не російська агресія починаючи з Криму, такої проблеми зараз не було б. Про те, як події в Україні бачать у країнах Заходу, Крамер розповів кореспонденту ТСН Наталці Пісні.

- На Вашу думку, що сталося під Верховною Радою України 31 серпня? Якою повинна бути реакція Заходу?

- Я думаю, Заходу потрібно розуміти, що те, що сталося, це неймовірно вразлива і болюча тема для України, бо протестувальники вірять, що Захід тисне на Україну, щоб та відступила і зменшила свій контроль на окупованих територіях Сходу. Вони вважають, що Захід надто сильно тисне на Україну, і зовсім недостатньо - на Росію. Звісно, проти Росії застосовують санкції, але надто мало нових санкцій цього року, про які мало б сенс говорити.

Основна позиція людей, які вийшли на вулиці, це те, що Захід тисне на Україну, і зовсім мало впливає на Росію. Тому, як на мене, Заходу треба розуміти всю дражливість цієї історії. Коли я говорю про Захід, йдеться і про французів, і про німців, і про американців, які підтримували деякі починання Порошенка, особливо, щодо голосування за сьогоднішній закон (законопроект щодо децентралізації).

- Зараз виглядає так, що ситуація вийшла з-під контролю. Особливо щодо протестувальників.

- Так, граната породила дуже багато запитань - звідки вона взялася, якого вона походження. 120 людей поранені, одна людина загинула (станом на час спілкування з Девідом Крамером було відомо про одного загиблого). Це те, що було у всіх заголовках новин. Це те, що привернуло увагу. Західні медіа, особливо, ті, що не надто глибоко висвітлювали поточну українську ситуацію, на жаль, розглядали кілька смертей, бойові втрати, як своєрідну норму, тобто, це такий тренд новинарської уваги. Тому те, що сталося сьогодні в Києві, очима західної преси не зовсім правильно відображає суть того, що відбувається в Україні. Це трагедія, але ті, хто по-справжньому радіє від того, що сталося сьогодні в Києві, це люди в Кремлі. От хто по-справжньому хотів бачити таку картинку у всіх світових медіа - українці вбивають інших українців, тому що Україна начебто вже неконтрольована. Щоб складалося враження, що Україна - це погана країна і Заходу не слід її підтримувати. Звісно, ми маємо її підтримувати! І найважливіше, про що нам слід пам'ятати, нічого цього б не було, якби Путін не захопив Крим у лютому 2014 року і Схід України за кілька тижнів потому.

Україна, незважаючи на протести в листопаді 2013 року аж до лютого 2014 року, була дуже мирною країною. Ніякого сепаратизму і насильства, жодних виявів нацизму, ворожнечі між українцями та росіянами. Допоки Путін не почав всю цю ворожнечу. Тому саме він - єдиний, кого слід у цьому звинувачувати.

- Якщо Ви заговорили про те, що західні медіа показують, яка думка всередині редакцій? Для них Україна - це та сама країна, що була в 2014 році, ті самі протестувальники і "Беркут"?

- Ні, все інакше, оскільки Україна зараз має образ країни, яка щодня переживає атаку з боку сусіда. І навіть якщо про це не розповідають у своїх репортажах західні журналісти, бо ситуація на Близькому Сході теж непроста - Іран, ядерні угоди. Я думаю, що Україна зараз розглядається і подається як країна, що є жертвою Росії. Звичайно, говориться і про те, що Захід тисне на Україну, аби вона дотримувалася Мінських угод, у тому числі, і голосування за спеціальні закони, які гарантують спеціальний статус східним регіонам. Але з точки зору України, є відчуття, що Україну змушують дослухатися до Мінських угод, а росіян ні. Вони не платять жодної нової ціни. І я можу навіть симпатизувати протестувальникам, але, з іншого боку, я думаю, це в інтересах України - демонструвати світові і Заходу, що вона може дотримуватися Мінських угод. Це погана домовленість, погана угода. Будьмо чесними - її не дотримувалися від моменту підписання, бо після того, як підписали, впало Дебальцеве. Захід нічого не зробив. Україна не була тією стороною, яка вела переговори з точки зору сили, вона говорила з точки зору слабкої сторони. І я не думаю, що Захід зробив достатньо, щоб її підтримати. Проте ситуація, яку ми бачимо сьогодні в Києві, не та, яка в чомусь може допомогти в цій ситуації, але я розумію, чому це сталося.

- Ситуація на фронті у дні перед голосуванням була відносно спокійною. Ми знаємо, що і українські військові, і сепаратисти отримали наказ не відкривати вогонь. Закон сьогодні пройшов чергове читання, наступне - за кілька місяців. Як Ви вважаєте, що далі?

- По-перше, до наступного голосування мине доволі багато часу і ситуація може змінитися. Найімовірніше, що наступне читання законопроект не пройде, бо він вимагає 300 голосів на свою підтримку. І те, що сталося сьогодні, насильство, воно цілком може налякати тих депутатів, які ще мали сумніви, чи підтримувати це в наступному читанні. Я думаю, що буде багато уваги, чи пропустить Рада цей спеціальний статус у в наступному читанні, але не думаю, що з цього приводу буде підтримка і ця історія широко висвітлюватиметься в новинах. Я думаю, що кілька місяців очікування до другого читання допоможуть збільшити підтримку.

Але з іншого боку, ми, на жаль, всі знаємо, що сталося від початку лютого. І багато може статися і в наступні кілька місяців. Ба більше, ситуація в Україні може суттєво погіршитися з точки зору збільшення російської агресії. Насправді, Росії навіть робити не треба багато, потрібно просто залишатися там, де вона є, і нависати над Україною як страшне нагадування про свою загрозу. Треба збільшувати невпевненість у майбутньому. І це те, що по-справжньому є великим викликом для України.

- Чому, на Вашу думку, цей закон такий важливий для Заходу?

- Він - частина Мінських угод, і не найкраща їхня частина. Там, наприклад, жодної згадки про Крим і російські війська немає. Там дуже багато недоліків. Але з точки зору західних лідерів, це - єдина річ, яка повинна зараз відбуватися. Їм здається, що Мінським угодам немає альтернативи. Для України дуже важливо їх дотримуватися, тому що коли будуть нові санкції із боку ЄС (це має статися наприкінці цього року), українці матимуть право сказати: "Ми дотримувалися угод, росіяни - ні, вони заслуговують на поновлення та посилення санкцій". Проблема в тому, що росіяни не зіткнуться з якимись новими штрафами і покараннями. З точки зору України, мають бути ознаки того, що Захід посилює санкції щодо Росії і це плата за те, що той самий Захід тисне на український парламент, який голосував за цей закон.

Із позитивних моментів - ви досягли угоди щодо реструктуризації боргу, що є дуже важливою ознакою розвитку. Українській владі треба демонструвати підтримку і дотримання цієї угоди, щоб запевнити свій вибір на шляху реформ, у тому числі, і щодо протидії корупції, адже вона - один з найбільших викликів, з якими зараз стикається українська влада. Насправді, вам треба встигнути впровадити якомога більше реформ в найближчі кілька місяців, якщо не тижнів. Йде зима і це означає додатковий імпорт, у тому числі, і енергоносіїв. Потрібно шукати додаткові джерела постачання, щоб мати альтернативу Росії. І ще треба тиснути на Захід, щоб бути впевненими, що після угоди щодо реструктуризації державного боргу, угоди з МВФ, ЄС і США будуть виконані і ви отримаєте додаткову допомогу. Україна зробила все від себе залежне, щоб підписати угоду щодо боргу, навіть попри наявність російського компонента у цьому всьому.

Повʼязані теми:

Стаття з добірки новин:
Рішення Верховної Ради
Наступна публікація