Все почалося з "диверсії" у Домодєдово

Все почалося з "диверсії" у Домодєдово

Гео Лерос / Фото: tsn.ua

Куратор київських муралів Гео Лерос про нові арт-об'єкти у місті, вартість малюнків та співпрацю з владою

Четвертого травня італійський художник Джакопо Джик почав малювати свій найбільший мурал – чорно-білу абстракцію висотою в 24 поверхи. Почав не в себе на Батьківщині, а в спальному районі Києва – на Троєщині. У цей же час бельгієць Барт Смітс майже закінчив роботу над великим рожевим фламінго, що прикрасив стіну старої хрущовки в самому центрі міста – на Печерську.

Всього торік у Києві митці з різних країн створили кілька десятків муралів. А столичний мурал на вулиці Дмитрівській – людина біля лабіринту – потрапив до десятки найкращих стріт-арт-об'єктів світу. За всім цим вуличним мистецтвом стоїть проект ArtUnitedUs та його організатор українець Гео Лерос. В інтерв'ю ТСН.uа він розповів про те, як команді проекту допомагає мер Києва, як мурали намагаються знищити і скільки коштує створення настінних малюнків.

Скільки всього під вашим керівництвом створено муралів?

У рамках торішнього проекту CityArt ми зробили близько 30 стін. А в березні цього року розпочали новий проект ArtUnitedUs. Ми зробимо 100 стін на території України і 100 стін навколо планети Земля, утворюючи "кільце миру", аби привернути світову громадськість до проблеми війни на Землі на прикладі України. На Івана Франка українцем Алексом Максіовим буде намальований протягом декількох днів великий жовтий птах, іспанці розмальовують 5 вагонів метро, а на Маяковського закінчує малюнок Джакопо "2501". Закінчені вже малюнки на Дмитрівській, на Лесі Українки, на Братиславській. Роботи по Україні будуть зроблені за цей рік, а протягом наступного будуть намальовані 100 муралів навколо планети.

Крім Києва, які українські міста будуть залучені?

Близько 90 робіт буде в столиці, решту - тобто 10 - ми з літа розмістимо у Львові, Одесі, Дніпропетровську та Харкові.

В Криму і на Сході нічого не буде?

Я боюся, що мені закритий в'їзд туди. Я ще до початку своїх проектів летів до Лос-Анжелеса, взяв стикувальний рейс у Домодєдово. У мене була година вільного часу між пересадками. Я з собою взяв роздруковані постери А4, де ракета влітає в автобус і розлітається в російський прапор (це все після трагедії в Волновасі було). Розклеїв ці листи в туалеті. Коли я пішов на реєстрацію, то там серйозні розбірки були, але я успішно полетів, тож у Росію, думаю, мені не варто приїжджати.

Напевно, через це і з'явилася ідея проекту, пов'язаного зі стріт-артом. Гадаю, що це якось відклалося у мене на підсвідомому рівні. Взагалі вуличне мистецтво завжди було нелегальним.

Яким чином ви домовляєтеся з художниками?

У мене є команда людей-ентузіастів, яка цим займається. Ми разом обговорюємо, розглядаємо пропозиції один одного і формуємо список художників. Потім пишемо їм і пропонуємо співпрацю. Перше, що їх цікавить, – це імена тих, хто вже взяв участь у проекті. Оскільки у нас 70-80% – це художники світового рівня, то в більшості вони дають згоду без проблем. Для багатох це визнання. Вони роблять подарунок місту, таким чином стають частиною його історії.

Художникам за це платять?

Добові тільки, і вони для всіх однакові.

Звідки початково взялася ідея прикрашати місто муралами?

Я деякий час жив в Америці. Мене попросили приїхати і зняти фільм про реформу патрульної поліції. Подумав про те, що якщо я вже їду до Києва, то потрібно зробити щось круте тут. У нас був проект з лавочками у парку Тараса Шевченка та з муралами. Я зробив презентацію, спробував знайти якісь виходи на мерію. У результаті просто приїхав туди. Піднявся на поверх, де розташована приймальня мера, там мене звичайно зупинили. Потім мені дозволили залишити презентацію, а за 3 тижні зателефонували і запросили на зустріч. Я сказав, що мені нічого не треба від них, окрім зеленого світла на роботу.

Скільки коштує один мурал?

По-різному. 2-3 тисячі доларів. Залежно від країни, де живе художник, від того, які фарби він використовує, від розміру, техніки та інших факторів. У якихось місцях нам мерія допомагає технікою, але найчастіше ми оплачуємо її самі, тому що техніка старого зразка нам не підходить.

За чиї гроші цей проект реалізовується?

Є компанії, які це оплачують, є приватні меценати. Найважче було почати, потім люди вже самі почали підключатися. Ми не беремо гроші до рук – це наша позиція, яка підкуповує багатьох. Спонсори оплачують безпосередньо квиток, готель чи фарби. Вони бачать, за що платять. Оплачуючи мурали, вони роблять подарунок місту. Ми вішаємо іменні таблички на стінах, де написано про те, який художник це намалював і завдяки якому меценату. Людям із хорошим доходом зробити такий монументальний подарунок місту неважко.

Що ви з цього маєте?

Я теж це розглядаю як подарунок моєму рідному місту, внесок до мого резюме і все ж якийсь слід, який залишиться після мене. Заробляю я своєї режисерською та операторською роботою, а не цим.

Яким чином відбувається узгодження ескізів?

Взагалі кожну роботу ми намагаємося підбирати так, аби вона була доречна. Мерію ми просто ставимо до відома, що на такому-то будинку намалюємо щось. Ми ніколи не пропонуємо свої ідеї для створення робіт. Ніколи і нікому. Ми пишемо художникам, пропонуємо участь у проекті, а ескізи вони пропонують самі, тому що більшість художників безкомпромісні. Той же італієць Джакопо, який зараз розмальовує стіну на Троєщині, він працює без ескізу, так що таку роботу у принципі неможливо узгодити. До речі, ця абстракція натхненна гербом України. Він зараз через свою призму інтегрує його у своїй роботі. Не завжди в малюнків є значення. Підтекст, звичайно, можна знайти завжди. Пряма лінія може означати кінець і початок життя.

Люди не намагаються знищити малюнки?

Постійно відбуваються якісь інциденти, але поки нічого не знищували.

Наприклад, вчора ми зустрілися з бельгійським художником, який малював фламінго на Лесі Українки, приїхав бельгійський посол, щоб потиснути руку художнику, і заступник мера Ілля Сагайдак. Тут приїжджає якийсь чоловік солідного вигляду і відразу починає обурюватися, мовляв, хто нам дав дозвіл спотворювати місто. Я запропонував їм викликати поліцію. Пішли ми до ресторану. Тим часом приїхала поліція, а цей чоловік чогось привіз свою дружину і доньку. Я поліції показав дозвіл адміністрації міста, вони сказали, що у них запитань до нас немає і поїхали. Ну, а дружина солідного чоловіка почала в якийсь момент просто волати на мене. Кричала: "Ви вандали. Краще б ви Ісуса намалювали". Тут я зрозумів, що розмови марні в принципі.

Іспанець Aryz малював мурал із матадором. Підбігла до нього черниця, спочатку сказала, що він малює ідолів, а так не можна. Потім взагалі розлила фарби. Після цього до нас уже приходили представники церкви, вони вибачилися і запропонували оплатити фарбу, але нам церковних грошей не треба.

З кожною роботою якісь проблеми відбуваються. На Братиславській теж весела історія трапилася. Якийсь п'яний хлопчина в камуфляжі піднявся на дах будинку і з допомогою канцелярського ножа вирішив обрубати кабель, в якому 320 вольт. На диво він залишився цілим, спустився донизу і викликав копів. Вони його ж і запакували, бо хлопець створив аварійну ситуацію.

Наскільки Україна відстає в стріт-арт мистецтво від інших країн?

Вже не дуже. Ми зайняли місце на світовій арені і продовжуємо зміцнюватися. Є міжнародні блоги, які стежать за появою нових малюнків. Завдяки тому, що ми залучаємо відомих людей, про Україну дізнаються в хорошому світлі.

Повʼязані теми:

Наступна публікація