Завершилося "Полонинське літо"

„Полонинське літо” - фестиваль місцевої народної музики. Його учасники не професіонали, але і серед них є місцеві зірки та легенди.

У гуцульській столиці Верховині (або Жаб’є, як її називали раніше), закінчився найбільший фестиваль місцевої народної музики „Полонинське літо”. Його учасники не професіонали, але і серед них є місцеві зірки та легенди.

Ранок на Буковецькому перевалі супроводжується кличем: „Слава Ісусу Христу – слава навіки Богу!” Так ідуть настроювати інструмент до місцевого майстра. Михайло Тафійчук – єдиний, хто робить дуди – гуцульський відповідник волинки. Його вважають єдиним і найкращим умільцем на всі гори. Першу сопілку Тафійчук зробив у 6 років.

Музичний фестиваль – це одна сцена, де своїх музик презентує кожне село. Доки тут імітують весілля, справжнє відбувається за кілька кілометрів звідси, у вестибулі школи. Добрих музикантів замовляють за півроку наперед, оплата солідна.

Юрій Тафійчук, музикант: „Зараз вже беруть до 3 тис. за весілля. От давня була така ціна – корова.”

Дослідник музичної культури Роман Кумлик каже, на весіллях у горах багато не заробиш. На заваді - безліч постів і дідівських субот, коли одружуватися заборонено.

Роман Кумлик, дослідник гуцульської музики: „20 весіль від сили ти відіграєш. На це, звичайно, дитину не вивчиш в інституті. Але, люди працюють вчителями, будують і грають весілля. Великі музиканти є...”

Один з найцінніших експонатів Кумлика – скрипка Могура – одного з великих. Казали, цей музика знався з нечистою силою, бо міг порвати чужу струну одним поглядом. Окрім мелодій, легенди – найбільше надбання гуцульської музики.

Залиште свій коментар

Аватар
Залиште свій коментар

Коментарі до посту

Останні Перші Популярні Разом коментарів: