Навіщо Росія ліпить з Криму піратський "авіаносець". Думки експертів

© Getty Images
Кремль впевнений, що виграш у геополітичній битві дозволить йому виграти й економічну.

У Криму триває процес колонізації Росією, в рамках якої вона створює на півострові військову базу. Територіальне розташування дозволяє Російській Федерації погрожувати таким чином не лише Україні, але й іншим країнам Чорного моря та навіть Середземномор'ю та країнам Перської затоки.

Читайте також: Від конфедерації до уряду в екзилі. Експерти розповіли, як повернути Крим

Водночас Захід не поспішає виробляти стратегію дій щодо таких суттєвих геополітичних змін, зазначають британські та американські експерти.

Питання мілітаризації Криму українські й іноземні дипломати, політологи та військові експерти обговорювали на Міжнародній конференції у Києві.

Юрій Смілянський, експерт Майдану закордонних справ:

- На даному етапі окупації колонізація Криму здійснюється декількома методами - освоєння розміщених на території Криму активів, заміна населення, хижацьке використання природних ресурсів та розвиток військової бази, тобто мілітаризація Кримського півострова.

Кораблі, літаки, протикорабельні ракети, ракети ППО, ракети "Калібр", оголошене будівництво нових шахтних пускових установок... Угруповання, яке планується до формування на Кримському півострові, за нашими оцінками, буде доведене до 100-120 тисяч осіб. Навіщо все це?

Російські царі розглядали Крим як військово-морську базу, загрозу узбережжя Чорного і Середземного морів. У Радянський період Крим був перетворений у непотоплюваний "ракетний авіаносець". І сьогодні саме таке значення окупанти повертають Кримському півострову. Відтворення військового непотоплюваного "авіаносця" для піратських цілей триває.

Процес колонізації визначає перше призначення цієї військової бази - це наявність сили для підтримки лояльності в окупованому регіоні.

Читайте також: Росія створила атмосферу страху та репресій в Криму - Human Rights Watch

Якщо розглядати формування військової бази в Криму в економічній площині, то слід зазначити наступне. Для забезпечення військової бази коефіцієнт співвідношення цивільного населення до військовослужбовців має становити чотири до одного. Тобто чотири цивільні особи - водій тролейбуса, продавець, вихователь дитячого садка, двірник тощо - забезпечують на військовій базі одного військовослужбовця.

Військове угруповання чисельністю 120 тис. осіб потребують наявності 480,5 тис. осіб цивільного населення, які постійно проживають на цій території. Частина цих цивільних - члени сімей військовослужбовців. Навіть якщо подвоїти чисельність необхідного цивільного населення в Криму з точки зору економічної оптимальності, то повинно залишитися не більше 1 млн осіб цивільного населення. Решта населення - зайве.

ЄС закликає країни ООН підтримати санкції проти Росії

ТСН. 16:45 18 березня, 17:01
Про це у другу річницю анексії півострова заявила головний європейський дипломат Федеріка Могеріні. Крим був, є і буде українським , заявляє посол США в ООН Саманта Пауер. Стан справ на окупованому півострові і за два роки після анексії, лишається на порядку денному Ради Безпеки. 

І незалежно від обіцянок, які щедро роздаються, Крим Росії потрібен виключно як військова база. Це одна з причин того безпрецедентного тиску, який здійснюється на визнаних нелояльними громадян України, які проживають на території Криму. Це одна з основних причин падіння якості життя населення, яке спостерігається протягом усіх двох років. Неприйняття окупації частиною бізнесу, санкції Заходу, низька якість менеджменту у колабораціоністському уряді й фактична відсутність реальних планів з розвитку території вже призвело до того, що кількість робочих місць з моменту початку окупації скоротилася приблизно на 25%.

Друге призначення військової бази, яка розвивається в Криму, - це загроза Україні, по-перше, узбережжю південних областей. Вони в цій ситуації будуть знаходитися під постійною загрозою початку окупації вже материкової частини України.

Третє призначення: створення загрози країнам-членам НАТО, країнам Південної Європи, Кавказу, басейну Чорного моря. Четверте: формування загрози для країн Середземноморського басейну і Перської затоки.

Джеймс Шерр, науковий співробітник Королівського інституту міжнародних відносин Великобританії:

- Окупований Крим і його мілітаризація для Росії це дещо, що поєднує кілька стовпів російської стратегії: внутрішній, європейській та глобальний. Мета цієї стратегії и- у політичних термінах - змінити міжнародний порядок, який російський президент вважає несправедливим. У військових термінах - це означає розрив геополітичних та цивілізаційних зв'язків, які створилися за останні десятиріччя на Заході.

З російської точки зору, теперішня стратегія - це загроза їм, і вони намагаються боротися з агресивним Заходом, який очолює США. Тут розглядаються два вектори - НАТО і ЄС, які різними інструментами мають послабити Росію, дестабілізувати її, ізолювати і скинути режим. І тут я говорю не про певних людей, а про систему, про точки зору, які лежать у цій владі.

Коли зростає вплив Росії, то зростає периметр захисту Росії, а це сусідні країни, кордони території колишнього Радянського Союзу. І ці кордони вже розповсюджуються на Сирію і навіть на Східне Середземномор'я. Вся військова наука Росії - це чекістські традиції - об'єднати дії на різних театрах для того, щоб впливати на інших.

Росія розуміє, що Захід є настільки політично слабким, наскільки Росія є економічно слабкою. І це не триватиме довго. Якщо вони виграють геополітичну битву, то вони зможуть виграти й економічну битву. Я не кажу, що це правильно, але це те, що думає Кремль.

Читайте також: Провальний "путінг". Загнані бюджетники прорвали поліцейський кордон, щоб піти з концерту "Кримнаш"

Щодо відповіді на дії Кремля є гарні новини. Якщо послухати брифінги високопосадовців британських збройних сил або у НАТО щодо російських можливостей та потенційних загроз, ви почуєте те, чого не почули б два роки тому. Все більше уваги приділяється оборонній політиці, і країни, які раніше й не думали про це, наприклад, Фінляндія чи Швеція, почали дуже серйозно замислюватися про інтегровані системи безпеки та захисту. Це дуже важливо.

Але у цій ситуації є слабкі місця. По-перше, це зменшення експертизи військової системи Росії, того, як вони тут мислять.

Ще один мінус полягає у тому, що Євросоюз зараз повністю сфокусований на собі. Цьому є причини - вихід Британії, біженці, ізоляція Туреччини тощо. Через те, що наші думки зайняті нагальними проблемами, наша відповідь на події в Україні є формалістичною, по шаблону.

Наступне питання - нестача впевненості на Заході. Є люди, які казали, що Росія має такий великий ВВП. Я вважаю, що війни не виграють рівнем ВВП. Це виграється частиною людської сили, яку можна використовувати. Але впевненість на Заході відсутня, і Росія про це знає.

Глен Грант, викладач Центру цивільно-військових відносин Школи післядипломної освіти Військово-морських сил ЗС США:

- Жоден з наших політиків не чекав, що так трапиться. Меркель в останню чергу думала, що їй доведеться боротися з кризою у Росії. Вони [політики] думають дуже вузько, і це причина, через яку Великобританія зараз не може охопити всього масштабу проблеми. Її важко опрацювати і для британців це не є нагальною проблемою.

А наслідком браку повноцінних міркувань є відсутність офіційного бачення. Тому і міністерство, і посольство, і люди навколо них не мають чіткої інструкції, що ж робити. Є розбіжності у їхніх думках. Дві людини з однієї установи мають різні погляди на проблему, тому зараз немає чіткого, зрозумілого і правильного бачення, що робити, щоб допомогти Україні.

Небагато людей на Заході бачать Чорне море як сферу впливу НАТО. Адже у нас є лише половина кордону і сили НАТО не знаходяться там постійно - відповідно до конвенції, зупинка кораблів НАТО у Чорному морі дозволяється лише протягом 21 дня. Це насправді дорого, тому відбувається нечасто. Щоправда, Румунія хоче і буде наполягати на тому, щоб війська НАТО постійно були присутні у Чорному морі.

Читайте також: Українська морська авіація досі не оговталася після втечі з Криму

Румунія та Болгарія є вразливими через море. Їхні оборонні системи є застарілими. Грузія є вразливою. Вона не отримала членство у НАТО, і я переконаний, що Путін буде використовувати слабкості у цьому моменті прямо чи через Абхазію. Туреччина - світська країна і член НАТО, але форма демократії у Туреччині важка для розуміння. Президент Ердоган виступає проти Росії, але при цьому проявляє себе націоналістом, вказує на своє місце в історії і поводиться непередбачувано.

Відтак, складність регіону та різноманітні вірогідні варіанти розвитку подій призводять до того, що західні політики застосовують політику вичікування. Прийняття рішення з боку ЄС та НАТО завжди є повільними процесами. І Росія продовжить користуватися цим.

Через події у різних куточках світу увага від України відвертається. Якщо від України остаточно втомляться, то вам доведеться самостійно вирішувати свої проблеми. Західна політика лишається складною, неузгодженою та непевною. Українське громадське суспільство повинно брати на себе більше ініціативи та будувати стратегії і діалоги з Заходом.

Ольга Скичко

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції © За матеріалами ТСН.ua / ОС
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 6
Вибір редакції