Доцільність звернення мешканців Донбасу, чиї права порушують, в суди РФ сумнівна, однак експерти порадили іншу тактику.
Про це йдеться в офіційному зверненні України до Ради Європи про зупинення виконання низки статей Європейської конвенції з прав людини в зоні АТО, яке опубліковано на сайті Ради Європи.
Як пояснив міністр юстиції Павло Петренко, тепер мешканці окупованих територій України можуть подавати позови до суду проти Росії та вимагати компенсації збитків, які спричинені втратою майна, тортурами й іншими порушеннями їхніх прав унаслідок окупації.
Однак опитані ТСН.ua експерти сумніваються у доцільності звернень громадян до російських судів та радять іншу тактику. Щоправда думки щодо юридичної та політичної важливості документа розділилися.
- Фактично це звернення є технічним документом, не спрямованим якимось чином проти Росії.
Справа в тому, що ще до звернення до Ради Європи Верховна Рада України прийняла рішення про призупинення дії кількох статей кількох міжнародних конвенцій і пактів, що стосуються прав людини. Треба сказати, що така процедура відступу від зобов'язань передбачена усіма цими конвенціями. Це допускається у тих випадках, коли виконання своїх зобов'язань у сфері прав людини з боку держави несе загрозу для національної безпеки.
Таким чином, тепер Україна абсолютно логічно, правильно і в правовому плані бездоганно скористалася міжнародними правовими процедурами для того, щоб привести свої міжнародні зобов'язання у відповідність з реальним станом речей, який склався на території нашої держави.
Україна, заявив про відступ від положень деяких конвенцій, ні в чому не звужує права людини, окрім тих випадків, які вже відбулися. Наприклад, у зоні проведення АТО змінилася процедура, порядок і механізми затримань, арештів. Скажімо, змінилися терміни, на які може затримуватися особа у разі виникненні підозр у причетності до тероризму, сепаратизму тощо. Змінився порядок функціонування місцевих адміністрацій в районах, охоплених антитерористичною операцією. Це передбачено низкою законів, які Верховна Рада прийняла до того.
Тобто усе, що в українському законодавстві відбулося, воно було оформлено у вигляді такої заявки України про відступ від своїх міжнародних зобов'язань.
Треба наголосити, що це стосується лише території, де відбувається антитерористична операція. І цей відступ не стосується жодним чином загальних прав людини, у тому числі не обмежуються права на політичні збори, на свободу слова тощо.
- Офіційне звернення України до Ради Європи про призупинення виконання низки статей Європейської конвенції з прав людини має принципово важливе юридичне і політичне значення.
По-перше, в цьому зверненні України в черговий раз чітко заявила про збройну агресію з боку Росії проти України.
Іншими словами, мова йде не про "внутрішній конфлікт" або "громадянську війну", як це намагається представити російська пропаганда, а саме про війну, збройну агресію однієї держави, Росії, проти іншої держави - України. Причому Україна абсолютно правильно говорить про те, що ця війна ведеться Росією допомогою її регулярних збройних сил, а також за допомогою терористичних формувань, які направляються і фінансуються Росією. З точки зору міжнародного права міжнародно-правову відповідальність за дії таких формувань, за їхні злочини, несе Росія.
Разом з тим, в цьому зверненні не використовується саме слово "війна": замість цього говориться про "антитерористичну операцію". Однак це не змінює суті справи, оскільки юридично має місце саме війна, як би її не називали в офіційних документах.
По-друге, у зверненні йдеться про те, що "Російська Федерація, яка насправді окупувала деякі території Донецької та Луганської областей і здійснює управління ними, цілком відповідальна за дотримання і захист прав людини на цих територіях, відповідно до міжнародного гуманітарного права і міжнародно встановлених прав людини". Це дуже важлива заява перед світовою спільнотою, оскільки Україна офіційно заявляє, що вважає територію Донбасу, окуповану "ДНР-ЛНР", насправді територією, окупованою Росією; і тепер Росія несе юридичну відповідальність за гуманітарну ситуацію на цій території, а також за дотримання законів і звичаїв війни на цій території. Тим самим фактично Росія офіційно визнана стороною у війні на Донбасі. Це також означає, що Росія (а не підконтрольні їй "ДНР-ЛНР") є стороною Мінських домовленостей про призупинення бойових дій.
По-третє, Україна вчинила юридично коректно, заявивши про те, що у зв'язку з війною Росії проти України на Донбасі Україна призупиняє дію низки статей Європейської конвенції з прав людини. Тим самим Україна продемонструвала світовій спільноті, що відповідально ставиться до своїх міжнародних зобов'язань.
- Цим документом Україна нарешті визнала свою неспроможність забезпечити міжнародні зобов'язання на територіях, де відсутня українська влада. Адже до цього усі порушення прав людини, прав журналістів на цих територіях, які реєстрували міжнародні міждержавні неурядові організації, відносилися до української статистики. Відтак злочини, які кояться на території України, але руками ворогів України, лягали чорною плямою на імідж України.
Але не це є найголовнішим. Найважливіше те, що Україна дала чіткий сигнал (причому це зараз на міжнародному рівні прозвучало), хто має бути відповідальним за ці злочини. Відтепер всі претензії мають адресуватися до Росії.
Цей крок є не лише іміджевим, а й практичним, оскільки тепер Росія, якщо буде приймати ці претензії, змушена буде втручатися з тим, щоб покращити ситуацію з правами людини на цих територіях.
Я не бачу жодної доцільності для громадян, які проживають на окупованій території на Донбасі, позиватися до російських судів. Людям варто звертатися одразу до Європейського суду з прав людини. Зараз має піти потік позовів до Росії через Європейський суд про порушення прав - як майнових, так і особистих прав людини. І чим більше буде таких позовів, тим більше ймовірність позитивного розвитку подій. У разі якщо йде багато типових позовів, тобто викривається якась системна проблема, тоді Європейський суд має таку процедуру - ухвалення пілотного рішення. Відтак, всі ці справи об'єднуються і по ним виносяться стандартні рішення.
Якщо розвивати цю думку далі, то таке масове подання позовів слід було б ініціювати на рівні українського уряду. Щоправда, знаючи, як наша державна машина працює, це було б досить проблематично. Але цю справу можуть взяти на себе ініціативні громадські організації, які б надавали людям юридичну допомогу у складанні цих позовів і забезпечили їх передачу у Європейський суд з прав людини.
Ольга Скичко