Повна декомунізація. Як Дніпропетровську зробили обрізання назви та коли перейменують Кіровоград

Повна декомунізація. Як Дніпропетровську зробили обрізання назви та коли перейменують Кіровоград

Фото: Радіо Свобода

До 1 червня в Україні не повинно залишитися жодної топонімічної згадки про СРСР.

Декомунізація в Україні – на фініші. Нові назви вже дістали тисяча населених пунктів. Цього тижня Дніпропетровськ став Дніпром, Комсомольськ на Полтавщині – Горішніми Плавнями, Цюрупинськ Херсонської області – Олешками, Дніпродзержинськ на Дніпропетровщині – Кам'янським.

Про це йдеться в сюжеті програми ТСН.Тиждень.

І якщо десь, як містяни проголосували, так Верховна Рада і затвердила, то в деяких містах – пристрасті ще киплять. Пенсіонерка в Харкові навіть заявила про замінування станцій метро – так не хотіла, щоб і їх перейменували.

Першим жителем перейменованого Дніпра став Іван Софійчук. Поки тривали пологи, Верховна Рада встигла перейменувати Дніпропетровськ.

Соцмережі відгукнулися на перейменування жартами, колишні регіонали – лайкою. Чиновники взялися підраховувати. Перейменування вулиць із комуністичними назвами обійшлося Дніпру в 2,5 млн грн – на таблички. Переписати документи коштуватиме 800 тис. грн. Коли замінять міську символіку, мер Борис Філатов прогнозувати не береться.

За останні п'ять місяців в Україні перейменували понад тисячу населених пунктів. Мало кому пощастило так, як цього тижня мільйоннику Дніпропетровську, де вдалося просто відкинути другу частину назви, залишивши першу. Дніпродзержинськ уже довелося змінювати повністю – він став Кам'янським. Тоді як Цюрюпинськ перетворився на Олешки.

Стелу на в'їзді в нові Олешки уже кілька років як "прикрасив" Вітюша своїм надписом. Тепер його освідчення нарешті приберуть разом зі старою назвою міста – мерія вже оголосила конкурс на найкращий дизайн стели. Пам'ятник самому Цюрупі не встояв іще рік тому. Погруддя наркома й ідеолога продовольчої диктатури, яке звалили з постаменту, нині – на подвір'ї музею Цюрупи. Директорка закладу Світлани Хріненко говорить, що найбільша цінність скульптури – лише метал – бронза.

Усередині музею Цюрупи майже нічого не змінилося. У першій кімнаті – пальто Цюрупи, капелюх Цюрупи і навіть парасолька Цюрупи. Речі ката українських селян – доглянуті й турботливо розкладені. А за стіною нова виставка – пам'яті Голодомору, який сам Цюрупа й організував. З обіцянкою "не забути і не пробачити". Усе це мирно співіснує в одному приміщенні.

Не стерли прізвище комуніста і в мерії. На документах досі пишеться "Цюрупинська міська рада". Виправити все мерія обіцяє, коли закон підпише президент. Поки ж є час на філологічні роздуми, як саме називати жителів Олешок (чи Олешків).

Перейменовувати все, що трапиться дорогою, – радянська звичка. Одне із сіл за 50 км від столиці за останнє сторіччя змінювало назву п'ять разів. Усе починалося з Чернечої Мотовилівки, потім її переназвали на честь Кам'янева, далі зробили Червоною. Коли у 1941 році в село прийшли німці, вони назвали її Казенною Мотовилівкою. У 1943 році радянська влада повернула назву Червоної. На одному із в'їзних знаків у село – досі стара назва. Написана вона зі скороченням першого слова – "Ч. Мотовилівка". Перша літера звідси має зникнути, адже під час декомунізації село стало просто Мотовилівкою – вже без жодного епітета, про всяк випадок.

Тернові Поди і Гречані Поди, Студеники і Жереб'ятин – історичні назви, деякі ще з ХІІІ сторіччя – повернули собі не менше трьох сотень українських сіл. Однак більшість громад промовисті, оригінальні імена налякали. На зміну Жовтневим і Ленінським прийшли Лісові, Степові та Вишневі.

В Інституті національної пам'яті, який відповідає за декомунізацію, стверджують, що зміни в документи українців вноситимуть поступово і безкоштовно.

Для жителів обласного центру Кіровоград зміна назви міста – не в грошах, а в принципі. Кіровоград, названий на честь радянського революціонера, розділився. Одні виходять на мітинги-молебні та цілують зображення цариці Єлисавети, ім'я якої місто носило до СРСР. Інші намагаються підібрати українську назву. Інгульськ – як місцева річка, або Кропивницький – як засновник українського театру. Кіровоград – єдине місто, яке Верховній Раді перейменувати поки що не вдалося. Останній раунд боротьби за декомунізацію запланований на четвер, 26 травня. До 1 червня в Україні не повинно залишитися жодної топонімічної згадки про СРСР.

Олександра Мітіна, Оксана Муляр, Олена Ваніна, Ольга Павловська, Олена Шворак

Як жителі України поставились до декомунізації своїх сіл та міст

Як жителі України поставились до декомунізації своїх сіл та міст

Повʼязані теми:

Наступна публікація