До 1 червня в Україні не повинно залишитися жодної топонімічної згадки про СРСР.
Декомунізація в Україні – на фініші. Нові назви вже дістали тисяча населених пунктів. Цього тижня Дніпропетровськ став Дніпром, Комсомольськ на Полтавщині – Горішніми Плавнями, Цюрупинськ Херсонської області – Олешками, Дніпродзержинськ на Дніпропетровщині – Кам'янським.
Про це йдеться в сюжеті програми ТСН.Тиждень.
І якщо десь, як містяни проголосували, так Верховна Рада і затвердила, то в деяких містах – пристрасті ще киплять. Пенсіонерка в Харкові навіть заявила про замінування станцій метро – так не хотіла, щоб і їх перейменували.
Першим жителем перейменованого Дніпра став Іван Софійчук. Поки тривали пологи, Верховна Рада встигла перейменувати Дніпропетровськ.
Соцмережі відгукнулися на перейменування жартами, колишні регіонали – лайкою. Чиновники взялися підраховувати. Перейменування вулиць із комуністичними назвами обійшлося Дніпру в 2,5 млн грн – на таблички. Переписати документи коштуватиме 800 тис. грн. Коли замінять міську символіку, мер Борис Філатов прогнозувати не береться.
За останні п'ять місяців в Україні перейменували понад тисячу населених пунктів. Мало кому пощастило так, як цього тижня мільйоннику Дніпропетровську, де вдалося просто відкинути другу частину назви, залишивши першу. Дніпродзержинськ уже довелося змінювати повністю – він став Кам'янським. Тоді як Цюрюпинськ перетворився на Олешки.
Стелу на в'їзді в нові Олешки уже кілька років як "прикрасив" Вітюша своїм надписом. Тепер його освідчення нарешті приберуть разом зі старою назвою міста – мерія вже оголосила конкурс на найкращий дизайн стели. Пам'ятник самому Цюрупі не встояв іще рік тому. Погруддя наркома й ідеолога продовольчої диктатури, яке звалили з постаменту, нині – на подвір'ї музею Цюрупи. Директорка закладу Світлани Хріненко говорить, що найбільша цінність скульптури – лише метал – бронза.
Усередині музею Цюрупи майже нічого не змінилося. У першій кімнаті – пальто Цюрупи, капелюх Цюрупи і навіть парасолька Цюрупи. Речі ката українських селян – доглянуті й турботливо розкладені. А за стіною нова виставка – пам'яті Голодомору, який сам Цюрупа й організував. З обіцянкою "не забути і не пробачити". Усе це мирно співіснує в одному приміщенні.
Не стерли прізвище комуніста і в мерії. На документах досі пишеться "Цюрупинська міська рада". Виправити все мерія обіцяє, коли закон підпише президент. Поки ж є час на філологічні роздуми, як саме називати жителів Олешок (чи Олешків).
Перейменовувати все, що трапиться дорогою, – радянська звичка. Одне із сіл за 50 км від столиці за останнє сторіччя змінювало назву п'ять разів. Усе починалося з Чернечої Мотовилівки, потім її переназвали на честь Кам'янева, далі зробили Червоною. Коли у 1941 році в село прийшли німці, вони назвали її Казенною Мотовилівкою. У 1943 році радянська влада повернула назву Червоної. На одному із в'їзних знаків у село – досі стара назва. Написана вона зі скороченням першого слова – "Ч. Мотовилівка". Перша літера звідси має зникнути, адже під час декомунізації село стало просто Мотовилівкою – вже без жодного епітета, про всяк випадок.
Тернові Поди і Гречані Поди, Студеники і Жереб'ятин – історичні назви, деякі ще з ХІІІ сторіччя – повернули собі не менше трьох сотень українських сіл. Однак більшість громад промовисті, оригінальні імена налякали. На зміну Жовтневим і Ленінським прийшли Лісові, Степові та Вишневі.
В Інституті національної пам'яті, який відповідає за декомунізацію, стверджують, що зміни в документи українців вноситимуть поступово і безкоштовно.
Для жителів обласного центру Кіровоград зміна назви міста – не в грошах, а в принципі. Кіровоград, названий на честь радянського революціонера, розділився. Одні виходять на мітинги-молебні та цілують зображення цариці Єлисавети, ім'я якої місто носило до СРСР. Інші намагаються підібрати українську назву. Інгульськ – як місцева річка, або Кропивницький – як засновник українського театру. Кіровоград – єдине місто, яке Верховній Раді перейменувати поки що не вдалося. Останній раунд боротьби за декомунізацію запланований на четвер, 26 травня. До 1 червня в Україні не повинно залишитися жодної топонімічної згадки про СРСР.
Олександра Мітіна, Оксана Муляр, Олена Ваніна, Ольга Павловська, Олена Шворак