Стратити не можна помилувати. Експерти розповіли, що робити з російськими військовими

Стратити не можна помилувати. Експерти розповіли, що робити з російськими військовими

Фото: YouTube

Україна отримала чималий козир у грі проти Путіна.

Затримані російські військові: сержант Олександр Александров (зліва) та капітан Євген Єрофєєв (справа) / Фото: Facebook.com/Маркіян Лубківський
16 травня під час бойового зіткнення поблизу міста Щастя українські військові затримали двох російських спецназівців, які планували захопити стратегічний міст в районі цього населеного пункту.

Росіяни мали хибну інформацію, начебто українські військові пішли із цього району, тож зустріч із ними була несподіваною. Військові РФ вбили українського солдата, його товариш відкрив вогонь у відповідь. Двох російських спецназівців було поранено, третьому вдалося втекти.

Затримані сержант Олександр Александров та капітан Євген Єрофєєв одразу зізналися, що вони є військовослужбовці 3-ї бригади спеціального призначення, що дислокується у Тольятті (Самарська область на південному заході РФ). До того ж у них були сучасні автомати, які є на озброєнні лише в Росії.

У Міноборони РФ від своїх очікувано відхрестилися. Так, у відомстві заявили, що захоплені спецназівці – "колишні, а не діючі військові". Однак у вівторок, 19 травня, російське видання "КомерсантЪ" з посиланням на свої джерела в органах оперативного військового управління повідомило, що влада РФ зараз "по всіх каналах шукає шляхи виходу із ситуації".

Водночас усі спроби української сторони зв'язатися із родичами затриманих лишаються марними.

Представники українських силовиків обіцяють судити затриманих спецназівців РФ та зазначають, що обмінювати такий значний "улов" не збираються. Проте експерти наголошують, що російські спецназівці у руках української влади - це не лише вагомий аргумент, щоб учергове показати світові причетність Росії до кривавого конфлікту, а й достатній козир, який надає чималу перевагу у справі обміну полоненими.

Політтехнолог Тарас Березовець:

- Скандал, який сьогодні розгорається навколо взятих у полон російських військовослужбовців - другий за значущістю після збитого влітку минулого року малазійського "Боїнга".

Підрозділ, до якого були прикріплені військові, це елітний закритий підрозділ російської армії, який може бути звинувачений з серйозними аргументами у військових злочинах. У Росії розуміють всю глибину скандалу і тому гарячково намагаються їх витягнути на будь-яких умовах. Прямим результатом цього може з'явитися відставка того ж Шойгу з посади міністра оборони.

Але цих військовослужбовців відпускати просто так ніхто не збирається. Їх чекає або суд за статтею "тероризм", або вони будуть обміняні на українських віп-затриманих, яких незаконно утримують на території РФ. Мова йде про режисера Сенцова і військовополонену Надію Савченко.

Гірко визнавати, але на російське суспільство цей факт ніякого ефекту не зробить. Не треба плекати ілюзії про можливі протести. Війна в Україні затребувана російським суспільством. Воно сформувало конкретний запит російській владі, бо пропаганда Кремля промила їм мізки, переконала в тому, що в Україні вбивають росіян. І навіть якщо їхні військовослужбовці гинутимуть й надалі, або їх будуть захоплювати, це ні на що не вплине.

Детальніше читайте у блозі Тараса Березовця: Помилка резидента

Політолог Юрій Палійчук:

- Витік у ЗМІ робився свідомо, оскільки військові - люди дисципліновані і без наказу свого командування ця інформація ніколи не стала би публічною. Не випадково, що це [витік] трапилося у той день, коли заступник держсекретаря США Вікторія Нуланд була в Москві. Вона зробила з цього приводу відповідну заяву, у якій похвалила українську владу за гуманне ставлення до російських військовополонених. Це можна розглядати як певний сигнал Російській Федерації про те, що їх може очікувати у випадку ескалації конфлікту або відкритого військового вторгнення. І, в принципі, можна стверджувати, що цей витік дав свій результат.

Ще тут можна прослідкувати спробу спровокувати у Російській Федерації невдоволення участю громадян у неоголошеній війні. Можливо, цього одного інциденту недостатньо, щоб добитися такого ефекту як від участі радянських військ у війні в Афганістані, коли суспільство чинило тиск на політичне керівництво. Але це можна розглядати як одну із ланок ланцюга, який має на меті посіяти невдоволення.

Є всім відомий міф про те, що "русские своих не бросают", але зараз виявилося так, що "русские" не тільки своїх кидають, вони ще й можуть повністю від них відхреститися.

Зрозуміло, що РФ у непублічній площині, використовуючи дипломатичні канали, буде намагатися домовитися про те, щоб цих людей відпустили, але суть у тому, що інформація про їхнє затримання стала публічною. І затримані перейшли зі статусу простих військовополонених у статус медійних персон. І вже українська сторона не зможе просто так їх взяти й обміняти.

Якщо станеться обмін, то це буде обмін на значно вигідніших умовах для української сторони. Це можна порівняти із ситуацією, коли Палестинська автономія поміняла сотні своїх людей на одного капрала Шаліта. Однозначно нам потрібно витягти з цієї ситуації максимум бонусів.

Голова правління "Майдану закордонних справ" Богдан Яременко:

- Спершу треба зазначити, що це не військовополонені, оскільки ми офіційно не перебуваємо з Росією у стані війни. Вони - терористи, захоплені українськими правоохоронними органами.

Насправді ж випадків, коли українська сторона не сумнівається, що вона захопила діючих військовослужбовців, при чому спецназу РФ, не так багато. Крім того, усі попередні рази (по суті, відомий лише один раз, коли захопили десятьох десантників) українська сторона виявилася фактично неготовою до розвитку подій і замість того, щоб максимально скористатися ситуацією для звільнення українських полонених, їх [десантників] фактично було віддано без будь-яких додаткових умов.

Відтак, я думаю, що у цьому випадку Україна нагнітає інформаційну хвилю для того, щоб скористатися нею на цей раз грамотно з метою проведення переговорів про певні обміни.

Водночас це Україні потрібно для консолідації міжнародної підтримки.

Якщо є можливість отримати українських заручників або затриманих Росією українських громадян, то це треба робити. А судовий процес - це питання техніки. Насправді, якщо є можливість, час і змога, то звичайно треба довести до судового рішення. Тим більше якщо Росія доведе справу Савченко до судового рішення, очевидно, що вони наполягатимуть на якомусь паритеті. І цей паритет нам треба створити, засудити їх та обміняти засуджену на засуджених.

Я впевнений, що вони всі домовляться. Безперечно, що Росія веде двозначну цинічну гру, устами одних офіційних осіб заявляючи, що ці затримані не є військовослужбовцями, а устами інших державних службовців ведучи переговори про обмін. Це типові обманні трюки. Але у даному випадку головну роль грають не бажання Росії, а необхідність повернути в Україну наших громадян, які утримуються незаконно. І тут, безумовно, треба домовлятися.

Я не думаю, що цей інцидент із затриманням військовослужбовців РФ стане останньою краплею, яка переповнить чашу, але кожна подібна ситуація впливає на громадську думку в Росії, яка звичайно дуже повільно, але все ж таки витвережується.

Ольга Скичко

Повʼязані теми:

Наступна публікація