Росія зосередила навколо України величезні сили, яких вистачить, щоб захопити Київ. Але не факт, что Путін збирається діяти прямо, військовим шляхом.
Від початку агресії проти України Російська Федерація нарощує військову присутність на спільному кордоні.
Час від часу у новинних стрічках з'являються повідомлення про облаштування Росією чергової бази, про відновлення танкової армії чи створення мотострілкової дивізії, які базуються поряд з українською територією. Або навіть на ній - як відбувається у Криму.
Пильні волонтери викладають фото військових баз РФ, які розшукують у Gooogle Maps та на сторінках російських військових у соцмережах. Так, за словами волонтерів міжнародної спільноти InformNapalm, на супутниковому фото нижче зображена нова російська база у місті Валуйки Белгородської області РФ.
Загалом Росія облаштувала військові точки у всіх областях, які межують з Україною. У Новочеркаську, Ростовська область, розгортається 150-та Ідрицько-Берлінська мотострілкова дивізія. У Богучарі (Воронезька область) - 10-та гвардійська танкова дивізія. У самий Вороніж з Нижнього Новгорода було перекинуто штаб 20-ї гвардійської армії.
На північному кордоні у Єльні (Смоленська область) дислокується 144-та мотострілецька дивізія, у Клинцях (Брянська область) - 28-ма окрема мотострілецька бригада з Єкатеринбурга.
Водночас Росія продовжує озброювати Крим, який розглядає не інакше, ніж військово-морську базу у Чорноморському регіоні. Днями міністр оборони РФ Сергій Шойгу заявив, що на території півострову "розгорнуте самодостатне угруповання військ".
"У Південний військовий округ поставлено понад чотири тисячі нових і модернізованих зразків озброєння і військової техніки. Заступили на бойове чергування берегові ракетні комплекси "Бастіон" і "Бал", підводні човни "Новоросійськ" і" Ростов на-Дону"", - розповів Шойгу.
Крім того, додав російський міністр, Чорноморський флот і Каспійська флотилія отримали малі ракетні кораблі, оснащені крилатими ракетами морського базування "Калібр". А війська округу були переоснащені новими бойовими літаками і зенітно-ракетними комплексами С-300В4, С-400, "Бук-М2" і зенітними ракетно-гарматними комплексами "Панцир-С1".
Водночас Росія має бази на території Придністров'я та Білорусі. Тож виходить, що Україна поступово опинилася ледь не у суцільному російському котлі.
Військові експерти підтверджують, що Росія зосередила навколо України величезні сили, яких їй з легкістю вистачить, щоб захопити Київ. Водночас те, що Путін може це зробити, не означає, що зробить. Російський керівник, очевидно, обрав інший шлях підкорення України та руйнування її суверенітету - політичним шляхом за допомогою Мінських угод та виборів на окупованих територіях Донбасу.
У Росії ж пояснюють концентрацію військ на кордонах не лише активним військовим конфліктом в Україні (не визнаючи, звичайно, свої участі у ньому), але й традиційними закидами до НАТО, мовляв, воно перше почало нарощувати військову присутність у Східній Європі. Щоправда, якщо б російські літаки та човни постійно і нахабно не порушували би повітряний і водний простір європейських країн-членів Альянсу, то у НАТО і не було би причин вживати захисних заходів.
Тож, виявляється, що Україна є лише одним з пунктів у контексті великого протистояння Росії з західним цивілізованим світом. І це протистояння, і гонка озброєння, застерігають експерти, може вилитися у нову холодну війну, яка може у будь-який момент перетворитися на гарячу з кількома палаючими осередками - у Прибалтиці, на Кавказі тощо.
- Росія намагається нав'язати усім думку, що конфлікт на Сході України - це громадянська війна. Однак на Заході його не розглядають як внутрішній.
Українсько-російський конфлікт треба розглядати у більш широкому контексті, тобто не тільки з огляду на події на Донбасі та в Криму, а й з огляду на те, що відбувається всередині самої Росії та у її двосторонніх відносинах із США, ЄС, НАТО, Туреччиною. Умовно кажучи, треба брати до уваги усі театри бойових дій, де Росія одночасно веде свої операції.
Звичайно, Росія створила досить потужний військовий потенціал, як на кордонах України, так і всередині самої України - це як окупована територія Криму, так і неконтрольовані центральною владою території Донбасу. Теоретично зараз, якщо відкинути решту всіх факторів, є плацдарм, з якого Росія може розпочати військову кампанію і у досить короткі терміни дійти до Києва.
Але наявність такого військового потенціалу не дає підстави стовідсотково стверджувати, що Путін дасть команду "Вперед!". Адже Україна є лише однією з важливих цілей у великій грі, яку Кремль веде проти всього цивілізованого західного світу. Тобто є окрема гра Росії проти України, але все це відбувається у комплексі.
Є ціль, від якої Росія не відмовилася, - це підкорення України, позбавлення її суверенітету в прийнятті внутрішньо- і зовнішньополітичних рішень. Для досягнення цієї мети застосовувалися і продовжують застосовуватися військові, економічні, інформаційні інструменти, а також і Мінські угоди. Мета цих домовленостей, як вона трактується Росією, - це руйнація України як суверенної незалежної держави.
- Зараз продовжується протистояння Російської Федерації з НАТО, в якому Україна є розмінною монетою. Сама агресія проти України - незаконна анексія Криму і вторгнення на Схід - була спричинена необхідністю створити додаткові перешкоди Україні на шляху до повноцінного членства у НАТО.
Розгортаючи додаткові сили на кордонах, Російська Федерація, звичайно, стверджує, що робить це нібито з огляду на розширення активності НАТО на східних флангах. Однак варто розуміти, що НАТО прийняло рішення про розміщення додаткових підрозділів на території східного флангу, зокрема у Литві, Латвії, Естонії та Польщі, саме у відповідь на агресивні дії РФ, на її підвищену військову активність в цілому на західному напрямку.
Таким чином, Росія зробила все можливе - порушила міжнародні домовленості, визначені Гельсинським заключним актом, яким було закріплено існуючі після Другої світової війни кордони, та й власні зобов'язання перед Україною, будучи гарантом її територіальної цілісності відповідно до Будапештського меморандуму, - щоб спровокувати НАТО на захист і розгортання додаткових сил.
Також зараз РФ значно посилює угрупування на території республіки Крим. Там розміщуються сучасні комплекси берегової оборони, ракетні комплекси, авіаційні засоби, підсилюється угрупування сухопутних військ. Таке кардинальне підсилення за всіма трьома напрямками - на суші, на морі і в повітрі - становить загрозу для безпеки Чорноморського регіону і всієї Європи. Нагадаю, що заява про плани на відновлення на території Криму дислокування бомбардувальників Ту-22М3, здатних нести ядерні зброю, пролунала одразу після анексії Крим. Таким чином, у зоні ураження цих літаків (3 тис. км) - перебуватиме уся Західна Європа включно з Лондоном. Наразі ніхто не може ні спростувати, ні підтвердити те, що ці бомбардувальники до цього часу не були там розміщені.
Водночас у НАТО цілком розуміють ці дії Росії тай самі є послідовними у своїх діях. Так, на саміті НАТО, який відбувся у Варшаві, було озвучено, що Альянс за жодних обставин не повернеться до діалогу з Російською Федерацією на тому рівні, на якому він існував до агресії проти України, доки Росія не забереться з України і не поверне всі незаконно анексовані території.
- Путін зараз обрав стратегію взяття під контроль України не прямим військовим шляхом, а з використанням інших чинників, таких як примушення нас до виконання Мінських домовленостей, але за його сценарієм, тобто з прийняттям змін до Конституції, визнанням бойовиків стороною у переговорному процесі і проведенням виборів під контролем представників "ДНР" та "ЛНР".
І зараз Росія нас шантажує тим, що буде розширена зона бойових дій і збільшено кількість обстрілів із жертвами. Таким чином, РФ показує, що можливі і більш радикальні сценарії. Але, за нашими даними, вона зараз не планує широкомасштабних наступів на територію України.
Росія діє за допомогою тиску на західні країни, використовуючи такі важелі як ісламський тероризм, ситуація у Сирії, в Туреччині. У свою чергу західні лідери чинять тиск на президента Петра Порошенка з тим, щоб він погодився на вимоги РФ.
Якщо ж ми не пристанемо на пропозицію проведення виборів в окупованих регіонах, конфлікт буде заморожений і продовжиться сценарій дестабілізації України в цілому. Так, цієї осені та навесні наступного року передбачається виникнення потужних соціальних і політичних протестів, які призведуть до дестабілізації і можливого приходу до влади проросійських сил, що може повністю вирішити питання по Донбасу і навіть закрити питання по Криму - на користь Росії.
А поки ж фактором тиску і дестабілізації лишається військова присутність і посилення локальних операцій на Донбасі (Піски, ДАП, Авдіївка, Маріуполь, Мар'їнка, Станиця Луганська).
При цьому багато зарубіжних партнерів України знають про такі плани Кремля. І більше того, зараз є розуміння необхідності консолідації сил не тільки Мінського формату у складі України, Німеччини і Франції. Тут необхідна участь Великої двадцятки плюс Україна і Росія. І тут вже будуть обговорюватися глобальні проблеми. Це і ядерне озброєння, і протистояння НАТО-Росія, й інші гарячі точки на карті. Саме в цьому форматі необхідно буде прийняти дорожню карту з вирішення, зокрема, конфлікту України з Росією.
Поки що йде неформальний зондаж такої можливості, але, думаю, що паралельно з безперспективним Мінським процесом буде формуватися цей новий потужний формат переговорів глобального рівня.