ВАЛЬТЕР

Тарас із позивним "Вальтер" - сержант запасу аеромобільних військ України. Наразі він демобілізовний, змінив дві роботи, але зрозумів, що особливих перспектив у мирному житті не бачить, тому збирається далі продовжувати службу та боротися за цілісність і незалежність України.

Скоро він підпише контракт на службу. Військове училище Тарас не закінчував, навчався у звичайному вищому навчальному закладі. А після закінчення захотів піти в армію. Тарас розповів про найважчу ніч в Донецькому аеропорту, політику та війну, сказав, що допомогло йому не здатися на війні та що для нього означає перемога.

Тарас-"Вальтер" вчить мене якимось простим і тому найважливішим речам – все, що
плануєш чи хочеш змінити, треба втілювати одразу. Просто зараз. Не завтра, не
потім, не з понеділка і не наступного року. Чим далі відкладаєш, тим менше шансів
втілити свої бажання та мрії у життя.

Тільки-но повернувшись після демобілізації, він купив кросівки, які дуже хотів. Ще на фронті забажав мати собаку – і після кількох дзвінків та допомоги подруги в його житті з'явилась блакитноока хаскі Альма, якій зараз вже рік.
Найважчою в аеропорту була остання ніч, тому що ніколи ніщо не вдається так, як хочеш. Заплановано було одне, а вийшло зовсім інше... Для мене аеропорт – чергове бойове завдання, яке треба було виконати.
Мене тримало декілька факторів. Перший – у будь-якому разі, що б не трапилося, я повинен повернутися до рідних та близьких. Другий – впертість. І слова Василя Пилиповича Маргелова: "Сбили с ног – сражайся на коленях. Встать не можешь – лежа наступай".
На жаль, політика та війна завжди йдуть пліч-о-пліч. Вони нероздільні. Але щобільше політики втручається в хід бойових дій, тим важче вести бойові дії.
Коли звичайні люди чують, що було досягнуто домовленостей, вони думають: "Усе, це чудово, прекрасно. Скоро наші хлопці повернуться додому". Але де там.
Для мене перемога – це територія України в кордонах 1991 року. Єдина країна без територій зі спеціальними статусами, без народної міліції тощо. Одна, єдина центральна влада, 24 області, одна державна мова – українська, незважаючи на те, що я розмовляю російською.
ПОГЛЯД З АЕРОПОРТУ