"Я сиджу у в'язниці, попри рішення Європейського суду"

'Жесть' мундира 22 листопада, 2008, 18:05 618 5
Додати до обраного
Олександр Яременко вже 8 років відбуває покарання за вбивство, яке, за його словами, він не скоїв.

"Ще в червні Європейський суд з прав людини прийняв постанову про те, аби направити справу мого брата на перегляд, - розповіла Тетяна Ткаченко, яка подзвонила до редакції "Комсомольської правди". - Але українські правоохоронні органи реагувати на цей документ не бажають, і брат досі сидить у в'язниці. Допоможіть нам, будь ласка!"

Відзначимо, що 32-річний Олександр Яременко - перший український ув'язнений, якому вдалося добитися розгляду своєї справи у Страсбурзі.

"Подзвониш до міліцію - скажу, що ти мій співучасник!"

Поглянувши на високу брудно-сіру стіну Житомирської в'язниці №8, я мимоволі здригнувся. Відчуття того, що, опинившись усередині, вже ніколи не вийдеш на волю, було дуже сильним. Усередині в'язниця для вбивць виглядала ще гнітючіше: тьмяне освітлення, подряпані вікна, непристойні написи на підвіконнях. Розмовляти з ув'язненими дозволяють лише через скло. А щоб чути співрозмовника, необхідно використовувати старі телефонні трубки.

Тюрма
Veer
Окрім Сашка і охоронця, у приміщенні нікого не було. Мій візаві виявився високим, спортивним, привабливим брюнетом з блакитними очима. Як же він опинився у в'язниці?

Як з'ясувалося, життя хлопця пішло шкереберть всього за одну ніч.

- Увечері 25 січня 2001 року я і мій приятель Толік вирішили поїхати у справах, - згадує Олександр Яременко. - Я чекав його у будинку своєї тітки у Бортничах (містечко під Києвом). Як ми і домовилися, він приїхав за мною на таксі. Але сівши в машину, я прийшов у жах. Водій був мертвий! А Толік розмотував накручений на руку мотузок. Пояснювати що-небудь він категорично відмовився. А коли я спробував викликати міліцію, ще і пригрозив: мовляв, приїдуть менти, скажу, що ти мій співучасник.

Після словесної перестрілки з другом, Толя переніс тіло таксиста на заднє сидіння, а сам сів за кермо. По дорозі Сашу почало нудити. Він попросив зупинити авто і вийшов на свіже повітря. Тим часом Толік вирвав лічильник, розкидав папери з бардачка і підпалив сидіння авто. Пізніше він не зміг дати будь-яких пояснень, чому це все зробив.

- Як ми дісталися дому - я не пам'ятаю, - говорить Олександр. - Здається, до ранку сиділи на зупинці і пили горілку. А через два дні до мене додому у Бортничі приїхала міліція і затримала за підозрою у вбивстві таксиста Матвієнка.

У Харківському РОВД м. Києва його відразу попередили: краще по-хорошому напиши явку з повинною. Але Олександр відмовився. І тоді його почали бити.

- Я тортури витримав тільки тому, що розумів: якщо підпишу, то вже ніколи не відмиюся від цієї грязі, - зітхає Саша. - І тоді міліціонери пішли в іншому напрямку. Вони почали погрожувати тим, що у моєї дружини і 11-місячного сина будуть неприємності. Які саме, вони не говорили. Але я відчував: менти не обманюють. Довелося здатися.

"Мене ніхто не захищав"

Пізніше, у суді, Саша заперечував все, що підписав в РОВД. Але судді не звернули на це увагу. Анатолія Самойленка і Олександра Яременка засудили до довічного ув'язнення. А наступного дня у ЗМІ з'явилися нотатки про злочинне угрупування, яке вбивало таксистів і спалювало їхні машини. Звичайно, само собою напрошується запитання: де ж в цей час були адвокати?

Ось що про це говорить Олександр:
- Адвоката я найняв, як тільки опинився за ґратами. Але вже наступного ранку міліціонери змусили мене відмовитися від його послуг. Пізніше я зміг знову переговорити зі своїм захисником. Коли він побачив мене, то оформив і вручив під розписку слідчому клопотання про те, що мені потрібно провести судово-медичний огляд на предмет побоїв. Але правоохоронці проігнорували його вимоги.

Фактично під час слідства і в суді Сашу ніхто не захищав. А він сам не зміг нічого довести. І це при тому, що Анатолій не раз заявляв про невинність свого друга. А у самого Олександра було алібі: під час вбивства Саша знаходився в квартирі тітки з родичами, яких навіть не спромоглися опитати!

- Із засідання суду влаштували показовий виступ, - говорить він. - Ментам потрібно було для статистики показати, що вони розкрили і знешкодили банду, яка полювала на таксистів. А одного навіть вбила. Ось вони і сфабрикували справу. А прокуратура і суд їх підтримали.
Вже у в'язниці Саша поставив собі за мету з'ясувати, чому друг зважився на вбивство таксиста. Він дістав копію, написану Анатолієм Самойленком стосовно касаційної скарги, яка пролила світло на трагедію, яка трапилася. До речі, сам Самойленко помер у місцях позбавлення волі кілька років тому.

Помста за брата

- Того дня Толя з братом гуляли по Києву - відзначали день народження Анатолія, - розповідає Саша. - Потім вирішили повернутися додому. Зупинили таксі. Толя вийшов у Бортничах і попросив таксиста довезти брата, який пристойно випив, у село Гнідин. Але той додому так і не потрапив. Вже наступного дня його тіло знайшли в озері.

Дізнавшись про це, Толя вирішив, що вбивця - таксист. Але його так і не затримали. Більш того, навіть кримінальну справу за фактом загибелі брата Толі не відкрили. А через два місяці настав той фатальний вечір. Анатолій з Олександром зібралися поїхати у справах. Толя викликав таксі і заїхав за Сашком. І раптом таксист почав переговорюватися з базою по рації. Його голос здався Анатолію знайомим. "Та це ж вбивця мого брата!" - вирішив він.

Намагаючись перевірити свою версію, він назвав водієві дату загибелі брата. "Таксист різко обернувся, - писав Анатолій Самойленко у касації, - і ми кілька хвилин дивилися один на одного. Потім у нього забігали очі, він побілів і відвернувся. А його ліва рука почала опускатися під сидіння. Я зрозумів, що зараз він докінчить і мене, тому вдарив його пляшкою по голові. Коли він пом'якнув, побачив у нього в руці мотузок. Узяв його і задушив гада".

Так це було чи ні, але копію цього документа, а також масу тих паперів, які доводять його невинність, Олександр передав своїй старшій сестрі. А та віддала адвокатам, аби вони звернулися до Європейського суду. У червні зі Страсбурга надійшла відповідь. Суд вирішив, що справу Олександра потрібно відправити на перегляд.

- Зазвичай, коли я повертаюся з побачення з братом (раз на півроку), на вулиці йде дощ або сніг, - говорить сестра Саші, коли ми виходимо з в'язниці на вулицю. А сьогодні яскраво світить сонце. Може, це знак?

Дійсно, після сірих коридорів в'язниці сонячне світло виглядає як знамення.

Документи зникли?

Звичайно, ще не відомо, які висновки зробить слідство після вторинного розслідування. Тому ми не можемо стверджувати, що Олександр Яременко не винен у вбивстві таксиста. Адже вся описана вище історія поки нам відома лише із слів самого ув'язненого. Тому "КП" звернулася до прокуратури столиці з проханням повідомити нам офіційну версію слідства у справі Олександра Яременка. Але допомогти нам не змогли. Попри те, що згідно з положенням про термін давності кримінальні справи повинні зберігатися в архівах не менше 10 років, документи героя нашої публікації просто не знайшли!

- Ось коли ми отримаємо ухвалу Верховного суду про перегляд його справи, тоді і поговоримо, - сказали нам у прокуратурі.

ОФІЦІЙНО

Заступник міністра юстиції Валерія Лутковська:
- Я відвідала Олександра Яременка і поговорила з ним. А також переконалася в тому, що 24 жовтня його лист з документами з Європейського суду відправлений з установи позбавлення волі до Верховного суду України. Я можу точно сказати: справа Яременка - унікальний для України випадок, тому я спостерігатиму за ним особисто. Упевнена, що після суду доля хлопця зміниться на краще.


За матеріалами газети "Комсомольская правда" в Украине

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції © За матеріалами О.Г.
Побачили помилку - контрол+ентер
'Жесть' мундира 22 листопада, 2008, 18:05 618 5
Додати до обраного
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 5
Вибір редакції