Колишні солдати Гітлера згадали події 65-річної давнини

Німецькі ветерани згадали минуле
Світ 9 травня, 2010, 21:56 4996 1
Додати до обраного
Німецькі ветерани 9 травня згадують те, що було під час війни. Але не жаліють. Кажуть, по-іншому не могли.

Визволення Німеччини від фашистів 65 років тому пригадують і німецькі ветерани. Тоді вони присягали на вірність Адольфу Гітлеру та вели боротьбу в тотальній війні фюрера. Нині вони по-різному оцінюють події 65-річної давності.

День Перемоги у сучасній ФРН не відзначають. Хіба що до радянських пам'ятників у Берліні покладуть вінки від низки посольств, а хтось просто принесе квіти. Утім, особливий день і для тих, хто 65 років тому стояв по інший бік барикад, хто не святкував перемогу, а терпів поразку.

Дітер Бервальд з 17 років воював на флоті. Наприкінці війни потрапив в полон до англійців. Тривалий час його вважали зниклим без вісти.

Дітер Бервальд, колишній моряк Крігсмаріне каже: "Ми присягали на вірність Гітлеру. Замолоду були в Гітлерюгенд. Першою заповіддю була покора, накази виконували беззаперечно" .

Ліз Бьоттнер, екс-секретарка Люфтваффе згадує: "Найгірше бомбування на моїй пам'яті було 13 липня 1944. Мюнхен палав. Я тоді вже ночами, у бомбосховищах та підвалах, вивчилася на вчительку. Згодом я вчила дітей за харчі і ніколи не голодувала".

Для Детлева Крамера війна закінчилася у 1948 році, після двох років військового полону під Саратовом. Розбитих німецьких солдатів гнали до Освенціма, тоді вже розподільчої бази для військовополонених.

Детлев Крамер, екс-солдат Вермахту теж згадує: "Ми пленталися - голодні, брудні, вошиві, хворі. Утім, було багато людей, які дивилися на нас і плакали, і хрестилися, казали - Боже мій. А їхніх рідних - чоловіків, дітей, братів, замордували у газових камерах! І ми були представниками цих убивць! "

Масові вбивства людей, що відбувався на очах у німців, помічали не всі - так було зручніше.

Детлев Крамер каже: "Усі бачили, як їдуть потяги з позабиваними вікнами. Худобу возили без ґрат, а євреям вікна забивали. Моя тітка обслуговувала потяг із солдатами, а у сусідньому арештанти благали - води, і вона не дала. Мій батько - хірург, що дав клятву Гіппократа, бачив, як у одного бранця на обличчі висіло вибите око, і він пройшов повз це. Навіть говорити про таке було небезпечно. Усі пішли на компроміс із совістю".

Війна для цих людей закінчилася по-різному. Детлефа Крамера у полоні від смерті врятував радянський лікар та прості люди. Дітер Бервальд пробув у таборі для військовополонених під Нью-Каслом і повернутися на батьківщину вже не міг - Східна Померанія стала Польщею. Для Ліз Бьоттер війна завершилася приходом у Мюнхен американців:

Дітер Бервальд ділиться: "Після 8 травня 1945 року головне завдання було вижити. Щодня здобувати шматок хліба та нічліг. Ніхто не думав і не говорив про поразку, про Третій Рейх, про Адольфа Гітлера. Усе це зникло"

Його минуле як солдата Вермахту дідуся не гнітить, каже - так, убивав людей, але на війні або уб'єш ти, або тебе. Згодом отримав гарну роботу, подорожував по СРСР. Придбав будинок із садом у найпрестижнішому районі Берліна.

Ліз Бьоттнер - тричі бабуся і двічі прабабуся, їй 92. Вона - актриса і найстаріша модель Берліна, досі знімається в кіно та рекламі. Детлеф Крамер написав книжку спогадів. Нещодавно їздив у Росію, відвідав сім'ю лікаря, який колись врятував німця від смерті. Щасливий зустріти будь-кого із колишнього ворожого СРСР.

Читайте також:

У Львові затримали студентів, які розвішували чорні стрічки на державних прапорах

У Львові націоналісти розтоптали радянські прапори

У Берліні осквернили пам'ятник радянським солдатам

Спогади німецьких ветеранів

Світ 9 травня, 2010, 21:24

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції © За матеріалами ТСН / М.К.
Побачили помилку - контрол+ентер
Світ 9 травня, 2010, 21:56 4996 1
Додати до обраного
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 1
Вибір редакції