Лаврова нагородили за вірш премією Спілки письменників Росії

Лаврова нагородили за вірш "Посольський наказ".© Reuters
Глава російського МЗС став лауреатом премії "Імперська культура".

Глава МЗС Росії Сергій Лавров став лауреатом премії "Імперська культура", яку присуджує Союз письменників Росії.

Дипломат отримав нагороду в номінації "Події. Подвиги. Люди" за вірш "Посольський наказ", написаний у 2004 році, передає Meduza.

"Ми з вами маємо одного з найвидатніших міністрів закордонних справ у світі. Його вірш "Посольський наказ" — один з найвидатніших прикладів служіння народу", — заявив голова Спілки письменників Валерій Ганичев.

У цьому році серед лауреатів премії "Імперська культура" — поет Сергій Щербаков, письменник Микола Коняєв, а також перша жінка-космонавт Валентина Терешкова, посол Сербії Славенко Терзич і багато інших.

Читайте також: Лавров згадав молодість та опублікував власні вірші про закордон та російських емігрантів

Вірш "Посольський наказ" наводиться нижче:

Был Посольский приказ, и послы выполняли приказы,
Чтоб удельных князей потеснее с Москвою сплотить.
Дело шло нелегко, создавалась Россия не сразу,
Дипломаты старались ей верой и правдой служить.

И служили стране, ее нерв сквозь себя пропуская,
И учились искусству, как ладить и как торговать,
И учились, как жить, по заслугам других уважая,
И учили других, как Россию всегда уважать.

Пробивали пути, шла за ними Россия по следу,
Расширяя влиянье и множа владенья свои.
И на этой стезе жизнь отдал не один Грибоедов,
Выполняя приказ вдалеке от российской земли.

В поле воин один — так бывает, и это не ново.
Дипломат должен сам дать единственно верный совет.
Должен он, как поэт, находить только верное слово,
Крепко помня при том, что пророков в отечестве нет.

И не ведал никто, путь какой для кого уготован —
Где слетит голова, где настигнет дурная молва,
Но искал дипломат то единственно верное слово,
И не мог отступать — за спиною стояла Москва.

Но пути у страны становились все круче и круче.
У иных вместо слов получалось нытье и вранье.
Выручали страну Грибоедов, и Пушкин, и Тютчев —
В их словах обретала Россия сознанье свое.

А они от ума много мыкали всякого горя.
Ум от горя не спас, но и горе не стерло ума.
Горе нам от ума — он все требует истины в споре,
Но зато для ума не страшны ни сума, ни тюрьма.

Был Посольский приказ, и приказы послы выполняли,
И умеют с тех пор дипломаты страну защищать.
Своим словом они, своим делом стране помогали
И других научили Россию всегда уважать.

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції © За матеріалами Meduza / ЛЛ
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 2
Вибір редакції