34-річний Франческо розповів, як бельгійська столиця "готувалася" до терактів і чому зараз мешканці міста очікують найгіршого
34-річний італієць Франческо (свого прізвища він просить не називати – ред.) живе в Брюсселі 5 років. Офіс його компанії розташований на вулиці Д'арлон, між будівлями Європарламенту, Єврокомісії і Європейського регіонального комітету. Але після терактів у столиці Бельгії, в результаті яких загинула 31 людина і ще 250 поранено, орієнтири змістилися, і, розповідаючи про місце своєї роботи, Франческо говорить просто – за 300 метрів від місця вибуху на станції метро Маальбек.
Повернувшись додому, через охоплений панікою Брюссель, він розповів ТСН.uа, як місто "готувалося" до терактів і чого зараз бояться на вулицях колись спокійної столиці.
Цього дня ми, мабуть, чекали не перший місяць. Згадайте, терористи, які організували теракти в Парижі, були з Брюсселя, так і вся напруженість останнього тижня (22 березня в Брюсселі було затримано 5 підозрюваних у причетності до терактів у Парижі – ред.). У ці пару днів після арешту Салаха (Абдеслам Салах – один з арештованих терористів – ред.) з'явилося якесь неформальне поле спілкування – всі здогадувалися, що терористи готували атаку. Але ніхто не знав час і місце. Але навіть так, подібні речі завжди непередбачувані. Знаючи все це, ми ходили на роботу.
Все було, як зазвичай, – простий робочий день. Не було жодних офіційних попереджень. І ми просто готувалися до чергового нового дня. Мій офіс на вулиці Д'арлон розташований досить близько до метро. Ми почули звуки сирен швидкої допомоги і поліції. Поруч дві станції метро: Маальбек (в однойменному районі були затримані "паризькі" терористи – ред.) і Шуман. Перша - ближче до мого офісу, друга – ближче до будівель Єврокомісії та Європейської ради. Одразу було незрозуміло: вибухи були на обох станціях чи ні. Пізніше ми дізналися, що тільки на найближчій до нас.
На вулицях було надто багато людей, щоб зрозуміти, що сталося. Потім військові і поліція попросили не виходити назовні. У будівлі Парламенту люди одягли куленепробивні жилети. Тільки близько 10-10:30 ми зрозуміли, що сталося. Усе вже було заблоковано: метро не працювало, аеропорт був закритий. З Парламенту і "євробудівель" евакуювали людей і відправляли додому. Так само вчинили і ми. Це було довго. Навколо плутанина: люди на вулицях, машини, швидкі... Всі шукали друзів і рідних. Зв'язок не працював – занадто багато людей одночасно намагалися зателефонувати або потрапити в Інтернет. Ми бачили, як тіла заносили до машини швидкої допомоги. Але ще не було ніякої інформації про поранених або загиблих. І в перші хвилини ми дуже нервували. Аеропорт підірвали в 8-8:30, метро - 9. І ми не знали, чи буде ще щось, чи це все.
Зараз все ще незрозуміло, скільки ж людей загинуло. Одні кажуть, що принаймні 34, інші кажуть, що більше. У лікарнях просять здавати кров. Люди шоковані. Багато відкритих запитань, і перше з них: що далі? Що станеться? Будуть інші атаки? Здається, ІДІЛ говорив, що це за арешт Салаха, щось на кшталт помсти. [Їхній] неофіційний твітер-акаунт каже, що це тільки початок. Поки Салаха не випустять, вони не зупиняться. А потім: школи, діти, метро. До цього моменту, у нас було передчуття, що щось може статися. І тепер це сталося. І як можна бути впевненим, що це кінець? Остання спроба? Я думаю, будуть і інші. Ймовірно, що навіть у Брюсселі. Не можна бути впевненим, що ти в безпеці тут. І в той же час ніхто не хоче здаватися цим ідіотам-злочинцям. Зараз на вулицях порожньо, і важко пояснити тому, кого тут не було, що ми відчували цим вранці.