Процес виходу з ЄС затягнеться принаймні на два роки.
Про те, як потрапити до Євросоюзу країни-члени визначились ще у 1993 році, коли ухвалили Копенгагенські критерії. А от чи має право країна виходити з ЄС не було зрозуміло аж до 2007 року, коли було підписано Лісабонський договір. Набув чинності документ 1 грудня 2009 року, у 50-й статті договору й розписано порядок виходу з союзу.
Право вийти з ЄС має будь-яка країна-член відповідно до своїх конституційних вимог. Громадяни Великої Британії ухвалили це рішення на референдумі.
Тепер Британія має офіційно повідомити про своє рішення Європейській раді, і під егідою Ради Союз має погодити процедуру виходу та майбутні стосунки країни з Євросоюзом. Договір про вихід має бути проголосований більшістю Ради після того, як його затвердить Європейський парламент. Процес укладання договору розтягнеться на два роки, що також регламентовано відповідними правилами.
Протягом перехідного періоду Британія має поволі самоусунутись від роботи Ради ЄС, Єврокомісії та Європарламенту, але закони Євросоюзу для неї продовжують діяти.
Якщо за два роки вдасться укласти та затвердити документ – Британія виходить із ЄС, але якщо Європарламент договір не затвердить, тоді термін його укладання за загальною згодою сторін можна буде продовжити до п'яти років.
Повернутись до Європейського союзу Британія також зможе, якщо матиме таке бажання, через загальну для всіх європейських країн процедуру вступу. Дивіться інфографіку:
Згідно з офіційними даними, 51,9% британців проголосували за вихід країни зі складу ЄС. Прем'єр-міністр Девід Камерон заявив, що в понеділок, 27 червня, піде у відставку.