ТСН.ua вирішив згадати, як за різних часів та у різних країнах світу, де панувала чи продовжує панувати диктатура, ховали вождів.
У п'ятницю, 2 вересня, агентство Reuters, посилаючись на власні дипломатичні джерела повідомило про смерть президента Узбекистану Іслама Карімова. Офіційного підтвердження від уряду країни поки що не надходило.
ЗМІ також повідомляли, що в аеропорту Самарканда очікують на прибуття літака з тілом президента. Похорон Карімова має пройти у суботу, 3 вересня. Зазначимо, Самарканд - друге за розміром та чисельністю населення місто в Узбекистані. За деякими даними, там ще вчора розпочали підготування до трауру.
У тоталітарних країнах прощання з диктаторами зазвичай супроводжувалося урочистими процесіями, посиленими заходами безпеки. Часто тисячі людей стояли у довжелезних чергах, аби вшанувати померлого лідера країни. Водночас низка диктаторів була жорстоко вбита розлюченим натовпом чи армією або страчена за вироком суду.
Так, ТСН.ua вирішив згадати, як за різних часів та у різних країнах світу, де панувала чи продовжує панувати диктатура, ховали вождів.
ЙОСИП СТАЛІН
Вождя СРСР знайшли непритомного ще 1 березня 1953 року у малій їдальні його резиденції за містом. Про хворобу диктатора народу офіційно оголосили лише 4 березня, а помер Йосип Сталін 5 березня о 21 годині 50 хвилин. Офіційно про смерть вождя народу оголосили 6 березня о 6 ранку. За медичним висновком, диктатор помер у результаті крововиливу в мозок.
Населення прощалося із вождем протягом 6-9 березня. Тоді у всій країні оголосили траур. Труну з тілом диктатора встановили у будинку Союзів, дорогою до якого утворилася величезна черга із тисяч людей, які стояли день і ніч, аби лише підійти та попрощатися з вождем. Лише 9 березня Сталіна поховали.
Ховали диктатора урочисто. Труну Сталіна пронесли від будинку Союзів до мавзолею. 9 березня о 12 годині над Кремлем провели артилерійський салют. За звуками жалобного маршу пішли гудки московських промислових підприємств, і у всій країні почалися п'ять хвилин мовчання. Затим траурний марш змінився урочистим Гімном Радянського Союзу, а над Кремлем підняли державний прапор СРСР, який спустили після смерті вождя. Також перед мавзолеєм, де був похований Сталін до 1961 року, пройшли війська, а в небі пролетіли літаки.
Труну вождя супроводжувало вище керівництво. Услід за труною несли вінки, а маршали та генерали несли нагороди Сталіна.
Водночас відомий трагічний інцидент, який стався під час похорону диктатора. У районі Трубної площі сталася жахлива тиснява, у якій, за різними оцінками, загинуло від декількох сотень до кількох тисяч людей.
НІКОЛАЕ ЧАУШЕСКУ
Чаушеску спіткала сумна доля. У ході державного перевороту в Румунії Чаушеску з дружиною вдалося втекти зі столиці, однак він все одно був захоплений армією і страчений разом з дружиною.
Чаушеску постав на суді, де йому висунули звинувачення в злочинах проти держави, геноцид проти власного народу, відкритті таємних рахунків в іноземних банках і "підриві національної економіки".
25 грудня 1989 року диктатор був розстріляний разом з дружиною за вироком трибуналу, усього лише через кілька годин після суду. Усе його майно конфіскували.
ОБЕРЕЖНО, ВІДЕО МІСТИТЬ СЦЕНИ НАСИЛЬСТВА
САДДАМ ХУСЕЙН
Саддам Хусейн також не заслужив урочистих похоронів. 5 листопада 2006 року Вищий кримінальний трибунал Іраку визнав Саддама винним у вбивстві 148 шиїтів і засудив до смертної кари через повішення. Страта відбулася 30 грудня.
Однією з головних вимог населення було, аби страту зняли на відео. Саддама Хусейна повісили в штаб-квартирі військової розвідки Іраку. Біля ешафота були присутні члени американського військового командування, іракські чиновники, кілька суддів і представники ісламського духовенства, а також лікар і відеооператор. Хусейна поховали наступного дня на світанку у рідному селищі поблизу міста Тікрит.
Перед смертю Хусейн проклинав американців та персів, а також читав сповідання віри (шахада) під час виконання вироку.
Ненависники Хусейна зраділи смерті диктатора. Водночас його прихильники влаштували масштабний теракт у Багдаді у день страти, унаслідок якого загинуло близько 30 людей.
ОБЕРЕЖНО, ВІДЕО МІСТИТЬ СЦЕНИ НАСИЛЬСТВА
МУАММАР КАДАФФІ
На відміну від більшості диктаторів, Кадаффі був жорстоко вбитий повстанцями, а після смерті його понівечене тіло у холодильнику виставили на загальний огляд.
Жорстокий самосуд над тираном стався 20 жовтня 2011 року. Тоді повстанцям вдалося захопити у полон Кадаффі разом з його сином. Повстанці наносили ще живому Каддафі численні штикові поранення по сідницях і сипали в рани пісок, одночасно підтримуючи колишнього лідера за прострелені в плечах руки.
Наруга тривала з 9 ранку до 12 дня за місцевим часом, після чого полоненого в знак приниження протягли за ноги вулицями Сирта. Коли диктатора завантажили в автомобіль для транспортування в госпіталь, він був уже мертвий. Кадаффі таємно поховали у Лівійській пустелі.
Крім того, після загибелі Кадаффі, були також спаплюжені і знищені могили матері Каддафі, його дядька і ще двох родичів.
ОБЕРЕЖНО, ВІДЕО МІСТИТЬ СЦЕНИ НАСИЛЬСТВА
КІМ ЧЕН ІР
17 грудня 2011 року помер лідер КНДР Кім Чен Ір. Диктатор пішов з життя у своєму поїзді. Офіційно про смерть лідера повідомили два дні потому.
Північнокорейські ЗМІ назвали причиною смерті "фізичну та психічну перевтому", однак офіційною причиною смерті названо серцевий напад. За рішенням політбюро Трудової партії Кореї Кім Чен Ір похований разом зі своїм батьком у мавзолеї Кимсусанський меморіальний палац у Пхеньяні.
Офіційне північнокорейське ЗМІ 19 грудня повідомило, що сотні сорок прилетіли з нізвідки і зависли над статуєю президента Кім Ір Сена біля кампуса школи Чандок, стукаючи так, ніби вони хотіли розповісти йому сумні новини. Крім того, офіційно повідомлялося й про сімейство ведмедів, які прокинулися від зимової сплячки для того, щоб висловити скорботу з приводу смерті Кім Чен Іра
Тіло північнокорейського лідера було виставлено для прощання в труні під скляним ковпаком. Похорон відбувся лише 28 грудня. Труну з тілом вождя провезли від палацу Кимсусан повз статуї Кім Ір Сена, зробивши коло центральними вулицями міста. Під час в'їзду кортежу на площу всі військові, які вишикувалися по периметру, схилили голови, а з натовпу цивільних донеслися гучні ридання і крики скорботи.
Віддати останню шану "Сонцю нації" зібралися тисячі людей. Попереду рухався лімузин з величезним портретом Кім Чен Іра, за яким слідував лімузин з вінком, потім лімузин з труною. Духовий оркестр грав жалобну музику. Труна з тілом Кім Чен Іра була встановлена на даху автомобіля - на "подушці" з білих квітів.
Ті, хто не дотримувався жалоби, могли отримати до шести місяців трудових таборів.
СЛОБОДАН МІЛОШЕВИЧ
Югославський диктатор Слободан Мілошевич помер 11 березня 2006 у в'язниці в Гаазі, де його утримували, поки йшов судовий процес над злочинами Мілошевича у Косово. За результатами розтину, диктатор помер від інфаркту міокарда.
На панахиду за вмерлим диктатором прийшло 80 тисяч жителів Белграда. Тодішній новий президент Сербії Борис Тадич відмовив в проведенні похорону Мілошевича з державними почестями, тому прощання проходило в приватному порядку.
Слободана Мілошевича поховали 18 березня у рідному містечку, за 80 км від Белграда у дворі сімейного будинку Мілошевичів.
УГО ЧАВЕС
Президент Венесуели Уго Чавес помер 6 березня 2013 року від раку у віці 58 років. Із життя диктатор пішов у Каракасі, у військовому госпіталі Доктора Карлоса Арвела, де він проходив лікування від гострої респіраторної інфекції, яка була виявлена у нього після чергової операції, пов'язаної з раком.
Наступного дня після смерті труна з тілом померлого була виставлена у Військовій академії, щоб усі охочі могли з ним попрощатися. Люди плакали на вулицях країни через смерть лідера, деякі жінки непритомніли.
Державна панахида відбулася 8 березня. У Венеселуелі оголосили траур, який тривав 11 днів. Водночас траур також був ще у 22 країнах.
Прощалися з вождем країни також урочисто. 15 березня 2013 року труну з тілом Чавеса під звуки національного гімну і залпи гармат, винесли з Військової академії. Труну доставили на чорному катафалку в Музей Революції, де пройшла ще одна церемонія прощання, на якій були присутні родичі покійного і керівництво країни. З іноземних лідерів був присутній тільки президент Болівії.