Країна і світ оговтуються після спроби держперевороту.
У ніч проти суботи повідомлення про спробу державного перевороту у Туреччині залишила без сну жителів усього світу. На вулицях Стамбула стояли танки, аеропорт заблокований, із вертольотів розстрілювали невдоволених. Як повідомляється у сюжеті ТСН.Тиждень, масові затримання заколотників розпочалися тієї ж ночі. Вранці путч назвали провальним, але градус напруги не спав через страшні цифри загиблих і поранених. Наразі загиблими вважається 265 осіб, із яких 104 заколотники, майже півтори тисячі поранені. При цьому заарештували понад 2800 військових, причетних до бунту. Самого президента Реджепа Ердогана звістка про заколот застала в літаку, коли йому повідомили, що готель у Мармарисі, де він відпочивав, атакували.
Коли президент звертався до нації через соціальні мережі, які активно забороняв у країні попередні роки, поліція протистояла військовим. Та тільки люди, які вийшли на заклик, змінили ситуацію. Вони голіруч зупинили танки.
Що таке турецька армія
Турецька армія - це одна з найпотужніших сил НАТО. Її кількість сягає понад півмільйона осіб, а щорічний бюджет - 18 мільярдів доларів, на які можна утримувати 9 нинішніх українських армій. Значущість армії у країні має давню історію. Слід знати, що це окрема каста, держава в державі, особливої місії якій надав засновник сучасної Туреччини Мустафа Кемаль Ататюрк. Він зробив армію гарантом у державі світських підвалин і демократії. За останні 60 років військові чотири рази скидали владу шляхом заколотів. Від них одного разу вже й страждав нинішній президент Ердоган. Після путчу 1997 його, тоді мера Стамбула, засудили на чотири місяці, чого він військовим не пробачив.
Глава держави - поміркований ісламіст, армія ж дотримувалася лінії світської держави. Ердоган ніколи не довіряв військовим і домігся зміни конституції, позбавивши військових статусу гаранта прав і свобод, а далі провів чистку військового керівницва.
"Вищий офіцерський склад останнім часом став предметом втручання з боку політиків. Фактично політична сила Ердогана не лише позбавила Збройні сили їхніх конституційних і законодавчих функцій щодо захисту світського характеру державу, Конституції, але й втрутилася в систему призначення офіцерів вищого щабля, щоб уникнути переворотів", - переконаний Богдан Яременко, колишній консул України в Туреччині.
Фетхуллах Гюлен і американський слід
За версією турецької влади путч організував зі США колишній покровитель Ердогана – Фетхуллах Гюлен. Це легендарна особистість, яка входить до 500 найвпливовіших людей світу й очолює просвітницький рух "Хизмет". У 1999 році він посварився з Ердоганом і змушений був тікати до США. Там він послідовно критикував свого колишнього ставленика. Нині Ердоган вимагає від США видати Туреччині заколотника. Версію американського сліду в перевороті активно підтримала і Москва. Однією з причин тамтешні експерти назвали, нібито, незадоволення Сполученими Штатами нещодавнім примиренням Ердогана та Путіна. Держсекретар США Джон Керрі причетність країни до турецького путчу категорично заперечив. Він наголосив, що такі звинувачення заплямовують американсько-турецькі відносини.
Роль Ердогана
Однак Фетхуллах Гюлен висунув іншу версію подій у Туреччині – про руку самого Ердогана в путчі. "Я не вірю звинуваченням президента Ердогана. І не думаю, що світ вірить їм. Є ймовірність того, що цей переворот був зрежисований. Я просто залишаю відчиненими двері для такого сценарія", - заявив колишній впливовий проповідник.
Про те, що переворот міг бути театром говорить і низка західних експертів. Зокрема, колишній директор американської розвідки Джон Вулсі. Підозри викликала погана спланованість путчу. Чинну владу не було ізольовано, а Ердоган мав можливість звернутися до народу. На фейк – припускають аналітики – турецький президент міг піти задля зміцнення своїх повноважень. Зараз він виступив захисником демократії від зазіхання військових, в чому його підтримав Захід.
Проти військового перевороту одноголосно виступили і політичні соратники, і політичні опоненти Ердогана. А головне - народ. Тож турецький президент фактично отримав козирі для змін, про які давно мріяв – реформ у конституції та переходу на президентську систему. У країні вже навіть заговорили про повернення смертної кари для покарання винних у путчі.
"Якщо Ердоган вирішить на повну катушку скористатися своєю політичною перемогою, покарати тих, кого він вважає винуватим, і продовжить ці тенденції розвитку авторитаризму, відходу від демократичних традицій – це створить з часом проблеми", вважає Яременко.
Говорити, що всі противники заколоту є прихильниками Ердогана не варто. Втручання війська молодь жваво обговорювала вже давно. Із початком сирійської війни й економічними негараздами рейтинг Ердогана невпинно падав і опустився нижче традиційних 50%. Проблеми в Туреччині несуть масштабні ризики. Це означає нестабільність у всьому регіоні та світі. Ця країна – єдине, що відділяє Європу від Іраку та Сирії, а отже територій захоплених ІДІЛ. Саме в туреччині, зокрема, розташована американська військова база "Інджирлик", із розміщеною там тактичною ядерною зброєю.
Анастасія Боринець, Руслан Харченко ТСН.Тиждень, 1+1
