Гастрономічні мандри: що потрібно обов'язково скуштувати у Львові

Гастрономічні мандри: що потрібно обов'язково скуштувати у Львові

«Шкварка. Домашні лєґуміни» / Фото: Borjomi

Більшість з нас вже відвідувала (і не раз) найбільш туристичні гастроточки міста, але є деякі наїдки точно все ще лишаються поза увагою.

Якщо ви поїдете наступного разу до міста Лева – готуйтеся привезти додому звідти не тільки звичні каву й шоколад, а різноманітні сири, ковбасу зі справжнього (!)  м'яса і, можливо, навіть спійману власними руками форель: зараз ви дізнаєтеся про небанальні гастрономічні місця у цьому місті й області, котрі ви можете необачно пропустити під час своїх подорожей.

Деякі з вас зможуть назвати не один львівський заклад, який вже став улюбленим : і справді за останні роки місто розцвіло своїми гастрономічними пропозиціями, і навіть столиці лишається хіба що заздрити автентичності не лише атмосфери, а й власне галицької кухні.

Якщо дозволити собі перетворитися із туриста звичайного на туриста просунутого в місцевій гастрономії, то у Львові можна скуштувати найсправжнісіньку українську ковбасу "як вона є". Тобто без невідомих хімічних речовин та без всього того, чим нас звикли лякати. Ці слова - про такий собі проект як "Шкварка. Домашні лєґуміни" (останнє слово, якщо хто вперше бачить, означає "ласощі"). Наїдки, варті оспівувань в стилі Котляревського, можна собі замовити – й вам їх підвезуть: кажуть, і до самого Києва відправлять. Що вам сказати… там тільки від назв у голові паморочиться: тільки подумайте про сиров' ялену ковбасу з блакитним сиром. Роблять це все добро двоє львів'ян – друзі Юрій та Михайло – власними руками і не тільки власними: розповідають з усмішкою, що довелося залучити свою родину і всіх кумів, щоб справлятися із замовленнями.

«Шкварка. Домашні лєґуміни» / Фото: Borjomi

Цікаво, що їхня ковбаса, яка ззовні нагадує відому іспанську чи італійську з пліснявою, вироблена за традиційними поліськими рецептами. І саме вона була однією з основних страв українців цього регіону на Різдво та Великдень. За смаком вона точно не поступається європейським аналогам.

Але ковбаса далеко не все, що може запропонувати  гастрономічна фамілія: на вибір є і сирні лєґуміни, і навіть продукти з дичини. А гострий соус з ревеню, який дадуть до м'яса – це взагалі щось неймовірне за смаком, хоча комусь, можливо, припаде до душі й шлунку ковбаса з пармезаном та з краплею аґрусового соусу. Словом, у хлопців та дівчат є з чого вибирати.

Наступною "точкою" гастромаршруту мають стати сири, бо який же Львів без келиха вина, а де вино – самі розумієте, яка закуска має бути. Вишукана. От за нею йдіть у крамничку "Сирних мандрів", одна з яких розташована на близькому до туристичного центру Галицькому ринку . Одразу питайте про вироби Львівської сироварні "Джерсей", яка, до слова, названа на честь однойменної породи корів. "Писанка", "Грушка", "Цісарський", "Панський кольоровий" - це ще не всі види, які вам запропонують.

Львівська сироварня «Джерсей» / Фото: Borjomi

Італійська рецептура, українська душа. Пані Вікторія Книш, яка заснувала сироварню й власне головний її технолог, може довго говорити про сири і про своє навчання у Польщі, Словаччині й Італії Послухавши її, справді розумієш: людина залюблена в свою справу й ставить якість понад усе. До речі, вона поділилася важливою деталлю: сири потрібно їсти з варенням. І справді, коли шматочок занурюєш у малинове чи брусничне – відкриваються нові смаки.

 "Джерсей" розташована за кількадесят кілометрів від Львова зовсім поруч із фермою (за десяток метрів), звідки на неї власне і доправляється молоко (під час чого до сировини ніхто не торкається руками). Чисті, охайні корівки, які жують траву під звуки італійської естради 80-х років, або ж випасаються поруч на мальовничих пагорбах у Селиську – ось така ідилічна картина цього виробництва. Не дивно, що ці сири смакують справді божественно. А спостерігаючи за людьми, які зайняті сирною справою, за тим, як створюється масло на твоїх очах - і собі хочеться кинути міську метушню та започаткувати подібне локальне виробництво. Мрії, мрії…

Ферма в Селиську / Фото: Borjomi

Проте, щоб повністю вдовольнити свою гастрономічну цікавість, доведеться зі Львова поїхати на wild wild West. Ну добре, не такий вже і дикий, але захід. Не дуже добрі дороги варті того, щоб побачити чи не найкращу ферму України - "Меринос - Захід" у Дрогобицькому районі. 2500 овець, які живуть в чистоті й дбайливо доглядаються всього дев'ятьма людьми. У це важко повірити, але керівники господарства кажуть, що такої кількості персоналу навіть забагато.

«Меринос - Захід» / Фото: Borjomi

Власне на цій фермі спеціалізуються саме на вирощуванні та розведенні худоби і позиціонують себе як племінне господарство. Крім овець європейських порід,  вирощують також і кіз. Однак на цьому не збираються зупинятися: в планах ресторан, в якому частуватимуть оригінальними еко-наїдками, й виробництво знаменитих карпатських ковдр із вовни.

Тут пригостять козячим сиром власного виробництва, котрим просто неможливо наїстися: до нього ще подадуть неймовірне карпатське варення і звичайно ж місцеві наливки – які ж гостини без наливок: у кожної родини свій власний рецепт, який зберігають у секреті та передають від покоління до покоління. На відміну від склянки прохолодного "Боржомі"  на ранок - секрету легкості після дегустацій, який у всіх родин однаковий.

Чим ще цікава ця ферма, так це еко-табором для дітей "Летня" (за назвою населеного пункту). Міські підлітки мають змогу дізнатися, як саме робиться сир, як доглядати за вівцями й козами, як з'являється теплий одяг з вовни. Такий вид неформальної освіти – справді цікава альтернатива стандартному літньому відпочинку. Мальовничі пасовиська, спортивні  ігри на свіжому повітрі й реальні знання про фермерську справу – гарна інвестиція в майбутнє просунутого тваринницького господарства в Україні. Гадаю, багато батьків задумаються і захочуть відірвати таким чином своїх дітей від комп'ютерів та мобільних телефонів.

«Меринос - Захід» / Фото: Borjomi

Ну і нарешті, якщо ви вже дісталися до Львова на вакації, не полінуйтеся виїхати до еко-бази в Опаці, щоб хоча б на день потрапити до Карпат, бо, самі знаєте, що краще за гори можуть бути тільки гори і щойно виловлена форель посеред лісистих вершин.

Якщо рибалка завжди цікавила, проте було страшно, далеко, незручно, некомфортно і не хотілося вставати вдосвіта – тут ви зловите форель за хвилину. Вона вистрибне з води на гачку, ніби чекала на вас все життя. Власники жартують:  у ставку сидить водолаз, який направляє ту рибу до вудки. Зі швидкістю, з якою наповнюється сітка з фореллю на березі, вже починаєш вірити і в ці "рибальські байки".

Еко-база "Опака" / Фото: Borjomi

Зловлену рибу можна ж одразу приготувати на мангалі або замовити швидке копчення (40 хвилин). Ну, або ризикнути і довезти свої "трофеї" додому. Втім, смачний обід серед гір все ж видається привабливішим.

Зрештою, можна безкінечно розповідати про гастрономічну Львівщину: без сумніву, цьому регіону є ще чим здивувати Україну. Однак краще добре спланувати один із вікендів – і на власному досвіді перевірити, як же ж смачно тут жити. Головне – запастися "Боржомі" й допомогти собі звільнити місце для наступних порцій та локацій.

Повʼязані теми:

Наступна публікація