Інна Богословська

УНІАН

Інна Богословська

1982 році закінчила з відзнакою вуз і того ж року почала практичну роботу юриста в Харківській обласній колегії адвокатів. Під час роботи захисником вела всі види цивільних і кримінальних справ. Першу справу виграла у 22 роки. Пізніше почала братися й за господарські справи.

У 1992 році розпочалася робота Богословської в органах влади. Її запросили до правової колегії Державної Думи - консультаційного органу президента Леоніда Кравчука. Серед завдань було - обговорення та аналіз законопроектів, експертна оцінка різних законодавчих ініціатив. У складі Думи Інна Германівна була наймолодшим членом.

Під час передвиборчої кампанії до Верховної Ради балотувалася по 169 виборчому округу Харкова. У цьому окрузі вона народилася, закінчила школу, тут і зараз мешкає сім'я її дочки.

На виборах 31 березня 1998 року за неї проголосували понад 30,4% виборців округу, що дозволило випередити найближчого конкурента більш, ніж удвічі.

Робота Богословської у Верховній Раді розпочалася з парламентського Комітету з питань фінансів і банківської діяльності. У лютому 2000 року стала першим заступником голови Бюджетного комітету Верховної Ради, була членом Контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації.

Підсумок цієї роботи - сотні статей у Бюджетному, Кримінальному, Цивільному, Господарському та Податковому кодексах. І перша концепція реформування оподаткування - новий Податковий кодекс, представлений мною у травні 1998 року. Деякі його положення, зокрема лінійна ставка на прибуток фізичних осіб, все ж таки були застосовані, зазначила сама Богословська.

У Верховній Раді працювала у декількох фракціях (Народно-демократичної партії, Партії зелених, фракції "Трудова Україна").

У 2002 році відмовилася від кар'єри мажоритарного депутата і створила "Команду озимого покоління", яка, за словами Богословської, започаткувала політику нової естетики та стилю, політику нових програм. До ВР ця політсила не потрапила.

У січні 2003 року започаткувала створення громадського об'єднання "Віче України". Під егідою "Віче" декілька років їздила країною, збирала групи експертів і фахівців у різних галузях за круглим столом.

У травні 2003 року почала працювати керівником Державного комітету з питань регуляторної політики і підприємництва в уряді Віктора Януковича. Пізніше її незгода з політикою уряду породила термін "азаровщина". У січні 2004 року через цю незгоду подала у відставку.

У травні 2004 року на запрошення спікера парламенту Володимира Литвина увійшла до складу Суспільно-політичної консультативної ради при голові Верховної Ради. Ця консультативна рада була створена для залучення громадськості до діяльності парламенту, для аналізу та консультацій при ухваленні законодавчих рішень.

У вересні 2005 року позачерговий, VII з'їзд Конституційно-демократичної партії ухвалив рішення про її перейменування у партію "Віче", а Богословську обрали головою партії. Громадське об'єднання "Віче України" підлягало перетворенню на партію "Віче".

З березня 2007 року почала роботу в урядовому комітеті з реформ та очолила робочу групу з реформування ділового законодавства. У квітні 2007 року отримала посаду заступника міністра юстиції.

У 2007 році також увійшла до першої п'ятірки Партії регіонів на парламентських виборах. У жовтні 2007 року була обрана до парламенту четвертим номером виборчого списку Партії регіонів, членом фракції Партії регіонів.

Менше ніж за рік перебування у ПР стала членом президії партії, першим заступником парламентського Комітету з культури та духовності (грудень 2007), членом Опозиційного уряду (січень 2008), очолила на початку 2009 року тимчасову слідчу комісію Ради з розслідування функціонування газотранспортної системи України та забезпечення газом споживачів у 2008-2009 роках.

У травні 2009 року подала заяву про вихід із Партії регіонів, звинувативши керівництво ПР у "нерішучості і кон'юнктурності частини партійного керівництва" та неефективності роботи. Тоді ж заявила про намір балотуватися в президенти України.