Через скиди неочищених відходів вода в Дніпрі стає червоною, фіолетовою і чорною

Через скиди неочищених відходів вода в Дніпрі стає червоною, фіолетовою і чорною

Фото: Державна служба з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів

Екологи волають про проблему, однак не знають, як її вирішити.

90% відсотків підприємств України, що стоять на Дніпрі, мають приватних власників. Витрачати кошти на очищення своїх стоків їм не вигідно, тож вони отруюють річку, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.

За даними Мінекології, абсолютна більшість цих підприємств не очищують свої стоки. Або ж роблять це умовно, бо забруднення ріки минається для них безкарно. За 12 км від очисних споруд скидає воду промислова зона міста Обухів. Це місце знають усі місцеві, бо там вода регулярно стає коричневою. Навіть за умови дотримання діючих в Україні методик очистки, знищити всі хімічні сполуки до потрапляння води в Дніпро неможливо.

Підприємства, що стоять на Дніпрі, безкарно отруюють річку

Підприємства, що стоять на Дніпрі, безкарно отруюють річку

У Червоній Слободі під Черкасами скидає відпрацьовану воду підприємство "Азот". Місцеві жителі твердять, що очисні споруди на ньому вже давно не працюють. Люди нарікають на неприємний запах і загибель риби, однак інспекції жодних порушень не фіксують. На "Азоті" ж заявили, що готові будуть розмовляти з журналістами на цю тему "через пару років".

Річка Інгулець приносить до Дніпра відходи щонайменше восьми підприємств Кривого Рогу. Люди кажуть, що вода там буває червоного кольору, бо злив рідини відбувається постійно. Металургійний комбінат "Арселор Мітал" у відповідь на запит пояснив, що підприємство "не стоїть на березі Дніпра та не чинить упливу на річку".

Під Дніпровським металургійним можна спостерігати зелену піну і чорну воду. У повітрі – чорний пил і жахливий запах. Відходи заводу Петровського та Придніпровської ТЕС – це синьо-зелена на поверхні Дніпра масляниста плівка. А місце скидів "Запоріжсталі" радує око різноманіттям кольорів – вода в ній може бути брунатою, зеленою або фіолетовою.

Гранично допустимі скиди для кожного заводу свої – їх встановлюють місцеві адміністрації. А по суті, кажуть екологи, просто підлаштовують скиди під забруднювач. Норми ж регулярно перевищують чи не всі підприємства, і держекоінспекція цього процесу не контролює. Дані по забрудненню підприємства максимально занижують і штрафи сплачують мінімальні. А викиди в річку роблять переважно вночі, коли екологам важко побачити зафіксувати наслідки забруднень.

До того ж, як пояснюють інспектори, вони практично нічого не моніторять. Бо за законом мають право лише на планові перевірки раз на рік. Про них попереджають за три місяці. Тож підприємства ретельно готуються і все презентують у кращому світлі. Позапланові ж мусять мати вагомі підстави, але й тоді інспекторів можуть на територію просто не допустити.

Загалом, за даними держекоінспекції, в Дніпро більш як 8 тисяч компаній скидають понад три мільярди кубів відходів на рік, але з них очищують лише 700 тисяч. Виходом із ситуації може бути лише датчик на кожній трубі, котрий рахувати точну кількість скидів будь-якого підприємства.

Кореспондент ТСН Тетяна Фруктова

Повʼязані теми:

Наступна публікація