Україна вшанувала загиблих у жахливій катастрофі в Чорнобилі.
В Україні відзначили 28-мі роковини катастрофи на Чорнобильській атомній станції. Ранком покласти квіти і віддати шану ліквідаторам аварії до меморіального кургану "Героям Чорнобиля" та пам'ятного знака "Воїнам Чорнобиля" прийшли виконувач обов'язків президента Олександр Турчинов, перший віце-прем'єр-міністр Віталій Ярема, міністри та керівництво Генеральної прокуратури, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.
Пам'ять героїв-ліквідаторів, які не дожили до цього дня, вшанували хвилиною мовчання.
Вибух 4-го енергоблока є однією з найбільших техногенних катастроф світу. Після аварії в повітря здійнялася хмара радіоактивного пилу, яка розійшлася територіями України і сусідніх країн.
Правду про масштаби катастрофи та небезпеку радіації людям повідомили не відразу.
На власні очі бачили, що відбувається, бійці 731-го батальйону спеціального захисту. Саме їх у перші години після аварії вночі забрали з домівок і перевдягнувши у військову форму відправили в Чорнобиль.
"Батальйон було сформовано по військовому стану. Батальйону було оголошено військове положення і крок туди, крок сюди... Виконували завдання, треба було робити, всі робили, поки погано не ставало. Потім людей вивозили в госпіталь. Завдання було зробити любою ціною", - розповів Володимир Резник.
З радіацією боролись голіруч. Збирали радіоактивний ґрунт між реакторами, відкачували з реактора радіоактивну воду.
Хтось зміг пропрацювати кілька тижнів. Когось через опромінення відправляли додому вже за добу.
"Захист у нас з'явився на 5-6 день. І то пелюстки марлеві. Військова форма – це і був наш захист", - пригадує Резник.
Коли чоловік 2 тижні відпрацював у Чорнобилі, лікарі попросили його й інших колег з батальйону ніколи не народжувати дітей – шансів, що ті будуть здорові, мінімум. Кажуть, вагітних жінок примушували робити аборти, бо отримані дози опромінення були фантастичними, і наслідки ніхто собі навіть не міг уявити.
Володимир послухав медиків, а його колега – ні. Його синові нині 20 років.
"У нього букет хвороб не менший, ніж у мене. Цього дійсно не треба було, мабуть, робити, але оскільки Бог це дав, то ми зараз з цим всім живемо. Повірте, боляче", - зізнався Дмитро Калинюк.
Сьогодні з 750 бійців лишилося 100. Але й ті, хто вижили, тяжко хворіють і мають групи інвалідності.
Тим, хто гасив реактор, не дозволяли спілкуватися з родичами. Лише раз старшині третьої роти Михайлові Ревчукові дозволили написати листа. Сьогодні він шкодує, що не зберіг його.
"Написав жінці листа. Особливий відділ КДБ все повикреслював, що не треба – і все. Лишили, що здоровий. Що треба було знати – вона дізналась, а що не треба було, вона не дізналась. Просто чорною тушшю було закреслене і все", - розповів ліквідатор аварії на ЧАЕС.
Що треба берегтися і менше бувати на вулиці – киянам не сказали і на 5-й день після аварії. 1 травня людей вивели на святкову демонстрацію.
У самій Прип'яті навіть через день після вибуху люди спокійно ходили вулицями, каже Наталя Білоусова. Не скасували навіть шкільні заходи.
"В мене старша донька в школі вчилась, і на суботу був призначений пробіг, так ще діти пішли, але бігати не стали. Ввечері вже почали по домам розносити таблетки йодовані", - розповідає очевидиця подій.
Те, що людям відразу не сказали правди, наскільки небезпечною для здоров'я може бути радіація, Людмила Камкіна називає злочином. Її, мешканку Прип'яті, разом з сусідами попросили вийти на вулицю, щоб автобусами поїхати з міста. Транспорту сім'ї з маленькими дітьми чекали 2 години на просякнутому радіацією повітрі.
"Маленькі діти гралися в пісочницях і повзали по траві. Ми виїхали тільки в 6 годин. Це що? Це злочин проти людей!", - обурюється вона.
Як уже повідомлялося, Чорнобиль потрапив у десятку найбільш екологічно жахливих місць планети.
Кореспондент ТСН Оксана Щербина