Тимошенко і Путін: від любові до ненависті і навпаки

Погляди 11 грудня, 2008, 12:50 1019 2
Додати до обраного
Залежно від геополітичної моди, Юлія Тимошенко готується то до стримування Росії на міжнародній арені, то до спільного з нею європейського майбутнього.

"Захід повинен створювати противаги російському експансіонізму, а не робити ставку виключно на просування внутрішніх реформ в країні. Така політика передбачає розподіл ризиків, пов'язаних із можливою енергетичною блокадою, порівну між усіма країнами Європи і відмову від укладення сепаратних угод з Росією, які б залишали інші країни у вразливому положенні перед обличчям енергетичного шантажу".

Про це Юлія Тимошенко писала у своїй статті "Стримування Росії" для американського видання Foreign Affairs у травні 2007 року. У досить великому тексті (майже на 10 сторінок А4), який, за твердженнями джерел ТСН.ua в БЮТ, допоміг написати "бютівець" Григорій Немиря, тодішній лідер української опозиції детально описує всі небезпеки, які, на її думку, можуть виникнути з боку Москви, не забувши вказати на внутрішні проблеми країни (монополізація влади "кремлівськими ставлениками", відмова від демократії, алкоголізм серед населення, епідемія ВІЛ/СНІД, соціальна нерівність, корупція тощо).

До небезпек Тимошенко віднесла дипломатичне заступництво ядерним амбіціям Ірану, нерозбірливість у поставці зброї, зверхню політику стосовно найближчих сусідів і, звичайно, енергетичний тиск.

Називаючи дії тодішнього президента Володимира Путіна "неправомірними", а прагнення Кремля обмежити діяльність неурядових організацій "параноїдальними", лідер БЮТ вказує, що політику стримування слід проводити не так стосовно керівництва країни, як стосовно Росії загалом:

"В дипломатії головне – сама вага держави, а не умонастрої тих, хто нею розпоряджується", - заявляла Тимошенко.

У цьому контексті вона згадала навіть про гітлерівську Німеччину: "Велика і сильна Німеччина - незалежно від режиму, який існував у Берліні, - представляла загрозу для малих і слабких держав, які межували з нею на сході. Тому західним державам слід було б трохи менше гадати про мотиви Гітлера, і більше піклуватися про створення противаги німецькій потужності".

"Нинішня напористість Росії, яка живиться нафтогазовими доходами, будується на фатально помилкових передумовах: кремлівські лідери просто втратили почуття міри", - переконувала лідер української опозиції.

Також Тимошенко підготувала тоді для Європи і план виходу з ситуації – по-перше, ЄС, на її думку, повинен об'єднатися для протистояння російському напору. При цьому у статті тодішня екс-прем'єр тричі наголосила на тому, що жодна з країн не повинна укладати з Кремлем сепаратний мир, навіть перед загрозою енергетичної блокади.

По-друге, лідер БЮТ вважала, що Європі слід рішуче втрутитися у внутрішні справи Росії і позбавити "Газпром" монопольного контролю над трубопровідною системою країни: "Якщо Захід, і перш за все Європа, хоче забезпечити власне економічне процвітання і економічну безпеку, він повинен зажадати у Росії того, що вона поки не готова дати по добрій волі", - наполягала Тимошенко. Як інструмент для цього вона називала жорсткі умови для вступу Росії до СОТ.

Крім того, лідер БЮТ пропонувала допомогу України у вирішенні цього питання: "Україна може допомогти Європі та США створити дієздатну структуру, в рамках якої могла б існувати і Росія, не становлячи ні для кого небезпеки".

"Відповідь на російське запитання"

Саме під таким заголовком в кінці минулого місяця у щорічному додатку World in 2009 авторитетного журналу The Economist вийшла чергова стаття Юлії Тимошенко, адресована Європі та присвячена Росії.

У цьому, в кілька разів коротшому ніж попередній, матеріалі тепер вже прем'єр-міністр України закликала ЄС зробити все можливе, щоб Росія та Україна (назви країн згадувалися лише в такому порядку) якомога скоріше стали повноцінними членами європейської спільноти.

"Європа повинна зрозуміти, що тільки забезпечивши європейське покликання Росії і України, ЄС зможе продовжувати шлях стабільності і процвітання", - переконує Тимошенко.

Лідер БЮТ і цього разу порівнює Росію з Німеччиною, але вже не з гітлерівською, а післявоєнною. Україні ж прем'єр відводить роль Франції і запевняє, що саме франко-німецьке примирення після Другої світової повинне стати моделлю для нових російсько-українських стосунків.

Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов у коментарі ТСН.ua пояснив таку різку зміну поглядів Юлії Тимошенко не менш різкою зміною реалій – як внутрішньополітичних, так і міжнародних.

Політолог стверджує, що минулорічна стаття почала готуватися ще взимку – після знаменитого виступу Володимира Путіна на мюнхенському саміті НАТО, коли він різко розкритикував плани альянсу щодо розширення на схід. Карасьов вважає, що Тимошенко прагнула позиціонувати себе антиросійським політиком, щоб заручитися підтримкою США на дострокових парламентських виборах.

"Саме тоді був один із піків ідеологічного протистояння Росії і США після мюнхенської лютневої промови Володимира Путіна", - пояснює він.

Проте, констатує експерт, з тих часів багато чого змінилося. Незабаром в Україні будуть президентські вибори, на яких лідеру БЮТ буде потрібна підтримка як східних регіонів України, так і Росії.

"Сьогодні Юлії Тимошенко потрібна підтримка східного електорату України, який налаштований на дружні стосунки з Росією і не вважає її ідеологічною системою, яку треба стримувати", - пояснює Карасьов. – "По друге, для того щоб виграти президентські вибори і переграти (Віктора) Януковича Тимошенко потребує і певної підтримки РФ, не кажучи вже про енергетику та газ, які завжди були у сфері її інтересів".

Крім того, у Білий дім приходить нова адміністрація, якій Росія потрібна як партнер для боротьби з новими терористичними загрозами, а отже українському прем'єрові немає більше потреби дотримуватися різкої антиросійської позиції.

"Світ змінився. Якщо продовжити і надалі стримувати Росію, можна втратити її як певного партнера зі стабілізації ситуації в Ірані та Пакистані, створюючи додаткові проблеми для світового співтовариства", - вважає експерт.

Відповідаючи на запитання про те, чому ж Тимошенко, написавши антиросійську статтю, ризикувала підтримкою Східної України на виборах минулого року, політолог пояснив, що тоді важливішим було завоювати прихильність "помаранчевого" та центрального регіонів, які таку політику великою мірою схвалювали.

"Тоді важливішим було виграти "помаранчевий" та центральний електорат, що Юлія Тимошенко і зробила", - заявляє Карасьов. – "Вона виграла "кастинг" у "Нашої України" на репрезентацію Західної України. А потім, вигравши цей раунд, вона пішла "на схід" як в електоральному, так і в зовнішньополітичному сенсі цього слова".

Враховуючи різкі зміни політики українського прем'єра, експерт стверджує – в її діях переважає в першу чергу політична доцільність, а не ідеологія.

"Це – зміна тактики. Юлія Тимошенко ніколи не була стратегом-ідеологом. Геополітика – це для неї питання не принципового вибору, а питання конкретної кон'юнктури і елемент вирішення внутрішньополітичних і зовнішньополітичних вузлів", - вважає політолог. – "Тому можна за один рік зробити розворот на 180 градусів. Це – як від любові до ненависті".

Надлом, облом і лоцман

Наразі Карасьов не вбачає у змінах зовнішньополітичних вподобань Тимошенко великої проблеми для України, проте лише на нинішньому етапі. Далі, вважає він, обставини можуть скластися непередбачувано.

"Для України це, з одного боку, нічого страшного", - запевняє політолог. "Проте існує дійсно проблема – ми не знаємо зовнішньополітичних пріоритетів Юлії Тимошенко як можливого майбутнього президента".

Втім, враховуючи значні зміни у світовій політиці та сфері безпеки, така обережність може навіть піти країні на користь, вважає Карасьов.

"Можливо сьогоднішній світ і зовнішню політику країн слід розглядати не в термінах лінійних ідеологічних конструкцій, а в термінах ситуативного "судноводіння", - наводить порівняння політолог. – "Світ зараз знаходиться в ситуації "надлому і облому" старих, традиційних інститутів міжнародної безпеки. Тому, можливо тут і потрібен лоцман, який проведе "корабель" через різні рифи так, щоб він не врізався у айсберг і не сів на мілину".

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції © За матеріалами Олег Шанковський /
Побачили помилку - контрол+ентер
Погляди 11 грудня, 2008, 12:50 1019 2
Додати до обраного
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 2
Вибір редакції