Українська коаліціада: чотири об'єднання за два роки

Погляди 17 грудня, 2008, 10:40 1124 1
Додати до обраного
Через надмірні владні амбіції та тотальну недовіру до партнерів коаліції в українському парламенті живуть недовго.

Необхідність створення парламентської більшості (коаліції) з'явилася після прийняття знаменитої "політреформи", яка вступила в силу 1 січня 2006 року. Після парламентських виборів 26 березня цього ж року та затяжних дискусій, 22 червня все ж було оголошено про створення коаліції БЮТ, СПУ та "Нашої України" – основних політичних сил, які підтримували Віктора Ющенка на Майдані та з яких був сформований перший "помаранчевий" уряд.

Втім така конфігурація задовольняла далеко не всіх. СПУ відчувала себе "гарматним м'ясом", претензії Олександра Мороза на крісло спікера частково підтримувала лише Тимошенко (хоча аж ніяк цього не вимагала), в той час як "Наша Україна" наполягала на кандидатурі Петра Порошенка.

Антикризова коаліція

6 липня 2006 року, в день обрання спікера, Соцпартія раптово висуває кандидатуру Мороза на цю посаду. Після гучних заяв та взаємних образ, день закінчується обранням останнього – лідера СПУ підтримали "регіонали" та комуністи.

Наступного дня СПУ, ПР та КПУ оголосили про творення "Антикризової коаліції", до складу якої ввійшли 238 депутатів, проте протягом майже всього часу свого існування вона поповнювалася новими членами – так званими "перебіжчиками" з БЮТ та НУ. Саме політика на доведення кількості депутатів до конституційної (300 голосів) і стала основною причиною, з якої Віктор Ющенко розпустив Верховну раду у 2007 році.

3 серпня 2006 року став апогеєм "миротворчої" діяльності президента. В цей день за круглим столом в його Секретаріаті зібралися представники всіх парламентських політичних сил та інтелігенції і підписали так званий "Універсал національної єдності". Зробити це відмовилася лише Юлія Тимошенко.

Мороз Янукович Симоненко
УНІАН
Олександр Мороз в компанії несподіваних колег
Наступного дня Віктор Янукович став прем'єр-міністром України. До його уряду, крім представників "Антикризової коаліції" увійшли також члени "Нашої України", які зайняли гуманітарний блок, а також крісло міністра юстиції (Роман Зварич).

Після цього почалися переговори про створення широкої коаліції за участі "Нашої України", втім після заяви Януковича на засіданні комісії Україна-НАТО у Брюсселі про те, що Україна поки не планує вступати до Альянсу, пропрезидентський блок остаточно заявив про перехід в опозицію, втім там він так і не об'єднався з БЮТ, як цього хотіла Тимошенко. Проте це не завадило міністрам-нашоукраїнцям ще довгий час перебувати в уряді.

Демократична коаліція

Перебуваючи в опозиції, Юлія Тимошенко розгорнула бурхливу кампанію для повернення у владу. Оголосивши Олександра Мороза зрадником та запевняючи президента у своїй прихильності, вона нещадно критикувала діяльність уряду та коаліції, наполягаючи на необхідності розпуску парламенту та призначення дострокових виборів. Для того, щоб "народити" таке історичне рішення знадобилося близько 9 місяців – 2 квітня 2007 року Ющенко видав перший із чотирьох указів про припинення повноважень Верховної ради. Після декількох місяців завзятих дискусій та судових тяганин, всі партії все ж погодилися на проведення виборів, які пройшли 30 вересня.

Цього разу коаліційні переговори виявилися також нелегкими. Крім того, що спільна кількість депутатів БЮТ і НУ-НС становила лише 228 голосів, далеко не всі "нашоукраїнці" виявляли бажання об'єднуватися з "бютівцями". 23 листопада 8 депутатів від НУ-НС відмовилися підписати зобов'язання про вступ до коаліції з БЮТ. Серед них були давні опоненти Тимошенко – Юрій Єхануров, Іван Плющ, а також депутати, які вважаються наближеними до глави президентського Секретаріату Віктора Балоги і які пізніше створили партію "Єдиний центр" – Ігор Кріль, Василь Петьовка, Віктор Тополов та інші.

Проте після того, як Віктор Ющенко переговорив з кожним із них, єдиним непідписантом залишився Іван Плющ. Пізніше він став єдиним "нашоукраїнцем", який не підтримав кандидатуру Тимошенко на пост прем'єра.

Тимошенко Кириленко
УНІАН
В'ячеслав Кириленко та Юлія Тимошенко запевняють, що їхня коаліція буде міцною та надійною
"Демократичну коаліцію" було створено 29 листопада. Для цього В'ячеславу Кириленку довелося відмовитися від спікерських амбіцій і головою Верховної ради був обраний тодішній міністр закордонних справ Арсеній Яценюк.

Проте більшість 227 голосів була вкрай нестійкою, через це коаліції часто не вдавалося приймати навіть далекі від політичних протистоянь закони – Партія регіонів, КПУ та Блок Литвина відмовлялися брати участь у голосуваннях, мотивуючи це тим, що коаліція повинна довести свою дієздатність. Крім того, завзяте протистояння Секретаріату президента та Юлії Тимошенко також не йшло на благо парламентській роботі.

Коаліція "Національного розвитку, стабільності й порядку"

2 вересня 2008 року після спільного голосування БЮТу та ПР, в тому числі з подоланням президентського вето на ряд законів, на своєму екстреному засіданні НУ-НС прийняла рішення про вихід з коаліції. Проти виступала лише група Юрія Луценка "Народна Самооборона", у якої на той час стосунки з президентом були також досить напруженими.

Одразу ж разом з цим "нашоукраїнці" висунули Тимошенко ряд ультимативних вимог, після виконання яких вони готові були б повернутися до коаліції. Основними вимогами було скасування результатів спільного голосування з Партією регіонів та засудження дій Росії у південноосетинському конфлікті.

Спільне голосування з ПР було справді частково переглянуто, втім оцінку кавказьких подій Блок Юлії Тимошенко продовжував висловлювати вкрай обережно.

Після невдалих спроб порозумітися з НУ-НС щодо відродження коаліції, Юлія Тимошенко почала все частіше говорити про можливість об'єднання з Партією регіонів. У ЗМІ навіть з'явилася відповідна "коаліційна угода".

Проте, практично в день запланованого підписання відповідної коаліційної угоди, В'ячеслав Кириленко заявив про повернення до переговорів про об'єднання з БЮТ та Блоком Литвина, оскільки НУ-НС "як патріотична сила" бачить в такій коаліції (БЮТ та ПР – ТСН.ua) загрозу національній безпеці і суверенітету України".

Шаров Тарасюк Кириленко
УНІАН
Керівник фракції БЮТ Іван Кириленко та представник нестійкої більшості в НУ-НС Борис Тарасюк приймають до своєї компанії новообраного лідера фракції Блоку Литвина Ігоря Шарова
Того ж дня, 9 грудня, Володимир Литвин став головою Верховної ради України.

16 грудня коаліційний договір було офіційно підписано, проте навіть тут одностайності не було – фракцію НУ-НС представляв заступник її глави Борис Тарасюк, який приніс 37 підписів "нашоукраїнців", тобто необхідний мінімум. Сам глава фракції В'ячеслав Кириленко та його заступник Роман Зварич подали у відставку зі своїх посад через незгоду з такими діями.

Наразі у новій коаліції офіційно нараховується 248 депутатів. Скільки ж насправді – покаже вже найближче майбутнє, адже навіть за кандидатуру Литвина на пост спікера проголосували лише 204 її члени.

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції © За матеріалами Олег Шанковський /
Побачили помилку - контрол+ентер
Погляди 17 грудня, 2008, 10:40 1124 1
Додати до обраного
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 1
Вибір редакції