А ще були молоді хлопці, 17-18 років. сиділи у крайній хаті. Навіть не самооборона, бо беззбройні, а так, щоб як поляки наступатимуть, то в рейку битимуть: сигналізувати людям, щоб тікали.
Сиділи взимку ввечері, в карти грали. Гаврилюк Петро, 18 років, Микитюк Феофіл, 19 років, Шевчук Степан, 17 років, Королюк Сергій, десь 18 років. Труш Микола, маленький був ростом. Ну і Ляшук Григорій, господар тої хати, 35 років. Ось поляки їх там і застукали за картами. Маленький Труш, Коля, сховався на печі в лахмітті: його не побачили. А всіх інших забрали із собою й повели в Селіски.
По сьогоднішній день ніхто не знає, де вони. Думали, може, це були УПА, а це були прості хлопці… Як порахувати, то з кожної хати по одній людині було вбито. А село було маленьке — на 20 хат.