Чоловік також був активістом на Майдані.
Роз'єднані життям кияни брат і сестра Бондарі після важкого інсульту літнього бійця АТО знайшлися. Розвіднику з позивним "Ліквідатор" улітку вся країна шукала рідню, аби напівпаралізований захисник України не був самотній. Сестра з Італії, з якою давно втратили зв'язок, дивом дізналась про брата з новин. Нині брат і сестра разом, щоби подолати тяжку недугу бійця.
Про це йдеться в сюжеті програми ТСН.19:30.
Відважний майданівець та успішний розвідник АТО, нині сидячи на веранді удома, не може стримати сліз, коли його просто провідують найрідніші.
Про 63-річного Олександра Бондаря країна дізналась з новин, коли торік улітку волонтери кілька місяців поспіль шукали його родину. Літній боєць із позивним "Ліквідатор" не витримав напруги війни і після складного інсульту опинився в реанімації. Тоді самотнього розвідника провідували у лікарні лише побратими.
Коли 30 листопада 2013-го розганяли студентів на Майдані, Олександр допомагав витягати звідти дівчат. "Беркут" його сильно побив, вибив передні зуби та зламав руку.
Рідна і єдина сестра Олександра, яка живе за кордоном, роками не підтримувала зв'язок зі старшим братом. Сімейне життя в Україні в "Ліквідатора" не склалось. Свого дому не мав, жив там, де працював. Доля напівпаралізованого захисника зависла в повітрі, поки через сюжет у новинах звістка про брата не долетіла до Італії, до сестри Олександра.
Сестра бійця Тетяна уже понад 10 років, як живе за кордоном. Пригадує, за подіями на Майдані та війною в Україні стежила щодня, але й подумати не могла, що її брат - на передовій.
Літній боєць досі напівпаралізований. Самотужки жити чоловік поки що не зможе. Сестра залишила в Італії свого чоловіка-інваліда, і приїхала до України, аби налагодити життя брата тут. У селі на Чернігівщині знайшлась рідня, в будинку якої в Олександра тепер своя кімната і догляд.
Усі документи Олександра згоріли разом із наметом на Майдані під час пожежі в Будинку профспілок. Місяці знадобились сестрі бійця, щоби добитись для брата пенсії. Нині вона шукає Олександрові реабілітацію, щоб поставити на ноги, та мріє про власне житло для брата.
Поки жінка долає бюрократичні механізми, щоб захисник України отримав те, що йому належить, сам Олександр пробує говорити, тренує ногу, щоб рухатись, і пишається своїми нагородами. І особливо радіє гостям, які його навідують.
Більше подробиць дивіться в сюжеті Світлани Березівської.