Колишній в'язень впевнений, що про його невинуватість добре знали у Росії.
За лічені дні звільнений з російської в'язниці Юрій Солошенко перетворився з, як сам каже, радянської людини на палкого патріота. Зараз він зізнається - у тому, що з ним сталося, винна тільки його наївність. Бо ніколи не міг подумати, що Росія може бути ворогом. Уперше після звільнення з полону він дав велике інтерв'ю ТСН.
Колишній російський в'язень, українець Солошенко вдома вже чотири місяці. Каже - цього вистачило, аби заспокоїтися після пережитого.
"Я забув просто то швидко", - каже Солошенко.
Ще улітку 2014 року він був звичайним українським пенсіонером. До 2010 року керував у Полтаві заводом, який виробляв обладнання для систем радіоелектронного озброєння. Тому і не здивувався, коли йому запропонували бути посередником в угоді щодо купівлі Україною в Росії магнетронів – приладів, необхідних для роботи системи "Бук". Це було ще до війни.
"Вони всі мої колеги і друзі, ми були один в одного в гостях, зустрічалися на семінарах науково-технічних", - розповідає звільнений в'язень.
Він навіть встиг збити ціну. Але згодом українська сторона відмовилася купувати в Росії ці деталі.
"Я відмовився, написав, що грошей немає і необхідності немає, не приїду", - продовжує Солошенко.
Але росіяни наполягали.
"По-перше, ми перевірили, ми витратили гроші, ти обіцяв розрахуватися, ти повинен розрахуватися. Жодної розмови з моєї ініціативи не було, всі розмови вони ініціювали. Це потім вже зрозумів, що вони отримали завдання мене витягнути туди", - каже бранець.
В Москву Солошенко приїхав на один день. Його зустріли ті, кого вважав друзями. Кілька годин возили по місту, вигадували нові справи. Згодом привезли в офіс.
"Раптом з таким шумом двері навстіж - "всім залишатися на місцях! ФСБ!", загалом, як у кіно! Налетіли, а я нічого не зрозумію, думаю, напевно, ці хлопці десь влізли, от їх зараз пов'яжуть, а я поїду додому, адже у мене квиток!
Яке може бути шпигунство? По-перше, ці деталі у нас в Києві випускаються, а по-друге, я в цій галузі працював, я у всіх семінарах в цій області брав участь за участю ФСБ! Ну просто безглуздо звинувачувати мене в шпигунстві, вся ця інформація в Україні є", - запевняє Солошенко.
Кілька місяців він провів у СІЗО. Згадує, що співкамерники були цікавими співбесідниками: "Два доктори наук, один глава адміністрації, один полковник спецназу".
Потім його перевели у лікарню: "З одного боку смішно, а з іншого – незручно, люди дивляться, це звичайна лікарня. Діда, думають, що ж за запеклий злочинець такий! Два автоматники охороняють! Я сам себе злякався!"
Каже, найбільше шокувала система. Колись його батько сидів у радянському таборі, у який потрапив після німецького.
"Невже це те, що мій батько пережив, і я знаю, як мама страждала з двома маленькими дітьми, і тут я потрапив. Але батькові було 30 років тоді, а мені-то, вибачте… Я туди їхав – я не був, м'яко кажучи, прихильником вступу України в НАТО. Зараз я вважаю, що це єдиний шлях захисту від їх амбіцій. Мені сказали прямо в слідчому управлінні високі чини, що вони не виключають відкритої агресії!", - розповідає колишній в'язень.
Нині пан Юрій – проходить курс хіміотерапії: ще у тюрмі йому діагностували рак. Дорогі ліки для хімії йому допоміг придбати Геннадій Афанасьєв: нині два політв'язні товаришують, щодня розмовляють по телефону та допомагають звільняти інших.
"Путін мене здорово перевиховав", - зізнається Солошенко.
Раніше звільнений з російського полону Солошенко розповів, як над ним психологічно знущалися у РФ. "Загалом, без адвоката я був 10 місяців і місяців 8 був без консула. Коли я дізнався, що мене не відпускають, у мене трохи інфаркт не стався, мені дійсно стало погано. Сподівався, що два місяці - і непорозуміння закінчилися", - зазначив він.
Кореспондент ТСН Неллі Ковальська