Бомбосховища в Україні розраховані менш ніж на 15% населення

До літа 2008-го року мало хто думав, що Грузії знадобляться бомбосховища. Чи зможуть українські захисні споруди врятувати населення у випадку війни чи стихійного лиха?

Бомбосховища покликані врятовувати не тільки від війни, але й від вибухів на небезпечних підприємствах та стихійних лих. В Україні сховища почали будувати під час Великої Вітчизняної війни. Є кілька категорій захисних споруд.

Перша - коли стіни укриття витримують удар до 5 кг на квадратний сантиметр. Це - сховища Секретаріату президента, Верховної ради та Кабінету міністрів. Ці об'єкти містяться на глибині семи поверхів під землею. Врятують навіть від прямого влучання атомної бомби. Доступ до них мають лічені особи - об'єкти засекречені.

Друга категорія - це сховища, які здатні витримати удар силою до 3 кг на квадратний сантиметр. Вони розташовані на всіх вибухонебезпечних об'єктах: комбінатах, заводах і фабриках, а також під місцевими органами влади. Прямого попадання надпотужної зброї не витримають. Але від артобстрілів та від хімічних атак захистять.

Сховища третьої та четвертої категорії - відповідно тримають удар 2 і 1 кг на сантиметр квадратний. Це підвали будинків, паркінги та схожі підземні приміщення – саме на випадок, якщо лихо заскочило людей не на роботі, а вдома. В них можна сховатися хіба що від радіаційного дощу та кулеметних черг.

Директор департаменту цивільного захисту МНС України Василь Квашук зазначає: ці сховища не захистять від проникаючої радіації, від хімічної зброї чи великих пожеж, бо там немає системи вентиляції та герметичності.

Одночасно спуститися у сховища другої категорії теоретично може близько 15% населення країни. Але насправді врятованих буде вдвічі менше.

"Більше 45% не придатні для укриття населення і працівників", - наголошує Квашук.

Сховища обов'язкові на підприємствах на кшталт пивзаводів, де може статися витік, наприклад, аміаку, або вибух. ВАТ Київмлин - не виняток. Борошно легкозаймисте і спалахує не гірше за порох. А поруч іще один завод, там аміак.

Якщо він потрапить у повітря, працівники заводу встигнуть врятуватися у бомбосховищі. А от мешканцям довколишніх будинків доведеться від шкідливої хмари втікати. У сховищі 25 лежаків, і 45 сидячих місць. Іншим доведеться стояти: загалом туди вміщаються 150 людей. Протриматися можна три доби – у приміщенні є контейнер для зберігання питної води і харчів. Наразі там кілька тисяч літрів води та декілька ящиків із консервами. Продукти, що швидко псуються, за схемою евакуації, треба буде прихопити з кухні, якщо буде час.

Також у сховищі є шість двигунів, що нагнітають повітря, і кілька фільтрів, які його очищують. Два телефони. Якщо лихо не мине за три доби – рятувальники мають евакуювати людей з-під землі у безпечніше місце. По радіо передаватимуть - як діяти далі.

А от у бомбосховище під психіатричною лікарнею у столиці можна спускатися лише режисерам фільмів жахів. Споруду ще за СРСР приймали з порушеннями. Хотіли відремонтувати тепер, але - криза. Грошей виділяють стільки, що ледь на хворих вистачає.

В МНС прогнозують, що через 10 років в Україні зовсім не залишиться придатних для використання захисних споруд. Але це вважають украй небезпечним. Тому пропонують надавати пільги підприємствам, що утримують сховища, та запровадити програму їх відновлення - на рівні держави. А будуючи нові мікрорайони - передбачати такі споруди.

Бомбосховища в Україні: захисні споруди вивчали журналісти ТСН.варти

Дивіться інші сюжети "вартових" ТСН:

Вода з пластикових пляшок містить небезпечні сполуки

Курці стали "кастою недоторканих" в Україні

Як захистити себе від шахрайства в магазинах

Правила боротьби з недобросовісними ЖЕКами

Залиште свій коментар

Аватар
Залиште свій коментар

Коментарі до посту

Останні Перші Популярні Разом коментарів: