Попри колективно, всією нацією пережите двадцятиліття – у кожного свій людський і професійний досвід, свої політичні та культурні асоціації. Стільки подій, облич, миттєвостей у калейдоскопі, що й не згадати. Та все ж – спробуємо. Це скельця мозаїки, через грані яких краще видно країну і самих себе.
А-ба-ба-га-ла-ма-га – найуспішніше дитяче видавництво, створене Іваном Малковичем. Символ можливості україномовного продукту бути успішним. Коли було прийнято скиглити на тему як важко "розбудовувати державу", поет і видавець зробив престижний і якісний інтелектуальний продукт для, як написано в його книжках, "дітей від двох років до ста двох".
Бандера – вже не стільки прізвище провідника ОУН, скільки символ іншої, "української України". Так дотепер опоненти називають патріотичних українців, причому тих, які в більшості своїй аж ніяк не розділяють ідеологічних постулатів революційних націоналістів середини ХХ століття. Розмова про особистість власне Бандери не ще не відбулась – його повноцінна біографія на основі всіх можливих джерел ще не написана.
Верховна Рада – хворе серце української демократії. До неї ставляться, здебільшого, негативно та іронічно. Але, хай там як, але на відміну від вертикалі виконавчої влади – тут всі нами ж і обрані. Отже, парламент – це ми. Це дзеркало, яке не бреше. Всі президенти намагались упослідити, висміяти народних депутатів, звести їх функцію до ролі кумедних механічних солдатиків – жертвою цього стало саме народовладдя. Однак, і одужання політичної системи йтиме через Раду – це єдиний і наразі останній шлях зв'язку політичних еліт з суспільством.
Герой України – найвища державна нагорода незалежної України. Серед понад 250 її кавалерів – Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл, Степан Бандера і Роман Шухевич, Віталій Кличко та Андрій Шевченко, але водночас і Володимир Литвин з Григорієм та Олександром Омельченками... Деякі бізнесмени та бізнесвумен просто купляли собі золоту зірку Героя як прикрасу та індульгенцію. Воістину, як співає лідер гурту "Тартак" Сашко Положинський – "Я не хочу бути героєм України – не цінує героїв моя країна".
Ґонґадзе – головний редактор Інтернет-видання "Українська правда" був одним із нас. Він все розумів як ми. І писав і говорив те саме, що і всі інші. Називав речі своїми іменами. Чому політичне керівництво країни дало наказ стежити саме за Гією, "полякати" і, можливо, вбити його – це велике питання. Сумніву немає лише щодо того, що відповідальність за його життя і не розслідувану смерть лежить на президентові України, міністрові внутрішніх справ і генпрокуророві. Інакше кажучи – журналіста вбила Держава Україна.
Донецьк – з моменту інаугурації Віктора Януковича – географічний і інтелектуальний центр всього сущого. Бо саме там, як виявилося, б'є невичерпне джерело високопрофесійних кадрів для всіх регіонів України і всіх без винятку галузей народного господарства. Це увічнено навіть в анекдоті – "Мешканці Донецька бояться виходити на вулицю, бо їх хапають і відправляють працювати главами державних адміністрацій по всій Україні". Тим часом, у самому обласному центрі та його околицях – найвищі в Україні підтримка Партії регіонів, злочинність і захворюваність на туберкульоз.
Економіка – маємо реліктове поєднання гіперцентралізованої олігархічної моделі та майже всуціль тенізованого малого бізнесу. Державі, причому, не довіряють ні перші, ні другі. Фігуранти переліку найбагатших мають свої офіси десь на Кіпрі, де ніби й платять податки. Податківці тим часом як липку обдирають тих, хто не може захиститись (хоч би й депутатським мандатом) чи не бажає відкупитись. Кілька мільйонів працездатних громадян замість підняття добробуту у власній країні обрали шлях ост- і вестарбайтерства. Парадокс – але прибиральниця десь в Італії заробляє в кілька разів більше, ніж кандидат наук. Жоден з урядів не змогли та й не дуже й хотіли змінити цю катастрофічну ситуацію.
Європа – популярна у політиків мантра, набір літер, які складаються у слово, яке, втім, не несе жодного сенсу. Модний для політиків бренд і напрямок для зберігання коштів, навчання дітей, шопінгу та комфортного відпочинку, що, втім, мало позначається на їхній діяльності для наближення стандартів країн ЄС до конкретних українців. Напередодні 20-ліття незалежності Україна перебуває якнайдалі від можливості повернутись додому, в Європу.
Живий ланцюг – акція на підтримку єдності та соборності України, проведена за ініціативи Народного Руху України 22 січня 1990 року. Близько мільйона людей взялися за руки, зв'язавши Київ-Львів-Івано-Франківськ. Так було започатковано відзначення Дня злуки на честь об'єднання УНР і ЗУНР в єдину державу.
Золото Полуботка – легенда про надзвичайні багатства, які нібито заповідав незалежній Україні та своїм нащадкам гетьман Павло Полуботок. Діжки з золотом і фантастичні відсотки від одного з чільних лондонських банків за майже 270 років притягували на початку 90-х увагу публіцистів та авантюристів. Особливого розголосу справа набула напередодні і в дні візиту до столиці ще Української РСР прем'єр-міністра Великої Британії Маргарет Тетчер. На жаль чи на щастя, жодних документальних слідів спадщини гетьмана-патріота відшукати не вдалося.
Історія – поле битви між минулим і майбутнім. Все перше двадцятиліття триває процес зшивання двох інтерпретацій минулого – радянських і власне українських. Найбільша увага до історії припала на президентську каденцію Віктора Ющенка – він доволі успішно віддавав належне як тим, хто воював за Українську Самостійну Соборну Державу, так і тим, хто піднімав червоний прапор над рейхстагом у травні 45-го. І, звичайно, тема Голодомору – злочину сталінського режиму проти українців-східняків, які, в особі власних політичних еліт, досі пручаються очевидним і страшним фактам. Призначення україноненависника Табачника на стратегічну для формування колективної пам'яті нації посаду міністра освіти – злочин, якому не може бути виправдання.
Клички – Віталій та Володимир: народні герої, чемпіони і просто гарні хлопці. Їхній образ надається для наслідування. Старший брат пішов у політику, мовляв – "добро повинно бути з кулаками", але за майже п'ять років – жодних перемог навіть за балами. Важковаговик Віталій залишається у політиці у вазі "метелика". Але ж любимо і пишаємося Кличками ми не за це.
Леонід – так звали першого і другого президентів України, Кравчука та Кучму. Чимдалі від їхнього урядування – тим більше здається, що "не все так погано в нашому домі". Першому, Макаровичу, пробачили нездатність керувати економікою в умовах втрати контрагентів в інших республіках СРСР, ганебну здачу Чорноморського флоту і тактичної ядерної зброї. Другому, Даниловичу, вже не сильно й згадують тотальну олігархізацію країни, переслідування журналістів і "багатовекторність" зовнішньої політики. На тлі наступників обидва виглядають не найгірше. На відміну від Кравчука, Кучма не сильно ангажується в поточну політику. І тим не менше, хтось вперто пише на парканах метрові літери – "Данилич, повернися!".
Майдан – територія свободи. Так було і під час студентських протестів у 90-му, і під час акції "Україна – без Кучми" у 2001-му і, звісно, помаранчевого 2004-го. І так буде завжди.
Незалежність – унікальним є те, що Україна отримала її в два кроки. 24 серпня 1991 року Верховна Рада на надзвичайній сесії підтримала написаний Левком Лук'яненком Акт проголошення незалежності України. Відтак, на відміну від інших колишніх комуністичних держав і радянських республік, було призначено референдум на підтримку документу. 1 грудня 1991-го, одночасно с першими президентськими виборами, 28804071 (або 90,32% тих, хто взяв участь у голосуванні) українців підтримали незалежність. Цікаво, що найвищою була підтримка самостійності на Тернопільщині – 98,67%, а найнижчою – трохи більше 54% – у Криму.
Оклахома – якщо вірити поетові Олександрові Іранцеві – це те саме, що і Україна:
"Любіть Оклахому! Вночі і в обід,
Як неньку і дедді достоту!
Любіть Індіану! Й так само любіть
Північну й Південну Дакоту...".
Польща – першою з країн світу визнала українську самостійність у грудні 1991-го, після президентських виборів і загальнонаціонального референдуму. Попри складну й часом відверто трагічну історію – особливо минулого століття – демонструвала щодо України справді братські почуття. Коли голосу українців в Брюсселі не було чи не хотіли чути, то на допомогу завжди приходив "тлумач" із Варшави. Чи так буде завжди? Зближення нинішньої польської влади з Москвою по факту вже призводить до дистанціювання, охолодження стосунків з Києвом.
Росія – найближчий сусід, найбільший торговий партнер, чільний експортер пострадянської ностальгії. Єдина держава, яка не раз на рівні парламенту заявляла про наявність територіальних претензій чи "неврегульованих" територіальних питань до України. Наявність необмежених фінансових ресурсів дозволяє підкуповувати окремих представників української влади, робити їх своїми агентами впливу. Для більшості росіян, включно з прем'єром Володимиром Путіним, найбільшою трагедією їхнього життя залишається розвал СРСР.
Сверстюк Євген – один із моральних авторитетів, по якому як по годиннику, всі ці роки можна було звіряти київський час. Книги, виступи перед молоддю, радіопрограми, публіцистичні колонки, редагування газети "Наша віра" -- 80-річний аксакал національного духу незупинний. Біда тільки в тому, як писав його друг Василь Стус, мало таких подвижників – "малесенька щопта".
Тимошенко – феномен вітчизняної політики. Найвпливовіша серед жінок, найжіночніша серед впливових. Про неї написано стільки, що важко щось і додати. На біду, зустрічає свято у СІЗО, куди потрапила за зневагу до суду. Вийде і боротиметься далі. Така в нас Юля.
Українці – нація, народ, етнічна спільнота. Нараховує близько 46 млн. осіб, з яких близько 38 млн. проживають на території України. Середня тривалість життя – чи не найнижча в Європі. Кожного року населення держави зменшується приблизно на 150 тисяч осіб.
Флот Чорноморський – набір іржавілих бляшанок радянського виробництва, який не грає жодної ролі у військово-стратегічних планах Москви, але є умовою подальшого, з претензією – на довічне, перебування російських вояків на території міста Севастополь. До речі, гості часто забувають, що база ЧФ знаходиться в українському місті, а не місто є базою флоту. Джерело дестабілізації громадсько-політичного життя всієї кримської автономії. Символ імперій, які загинули в 1917 і 1991 рр.
Хата з краю – національна ідея частини українці, які впевнені, що від них нічого не залежить, що їхня доля, добробут і все інше залежить від влади. Вони чекають як не гречки від політиків на кшталт Леоніда Черновецького, так виконання передвиборчого гасла нинішнього президента – "Покращення життя вже сьогодні". Причому, оце "сьогодні" може тривати безкінечно довго.
Цензура – у 2001-2004 роках – реалізація проекту "темники", секретних інструкцій для медіа-менеджерів. Замовником виступала адміністрація президента Кучми (нею тоді керував Віктор Медведчук), а виконавцями – група російських і вітчизняних політтехнологів. Те, що реальність і "правильна" телевізійна картинка не співпадали, не заважало новітнім цензорам. Та їм це не допомогло – журналістська революція в ньюзрумах, яка десь випередила, десь співпала в часі з Майданом, призвела до вивільнення преси і телебачення з-під нав'язливої системної опіки. Але "зґвалтування" майже всіх телеканалів і чималої кількості друкованих медіа "помаранчеві" не покарали, тож запопадливість перед владою, готовність виконати будь-які – письмові чи усні "прохання" вулиці Банкової знову визначає вітчизняний медійний клімат.
Червона Рута – геніальна пісня Володимира Івасюка, яка дала назву фестивалю української сучасної популярної музики. Перші фести – в Чернівцях (1989) та Запоріжжі (1991) стали тим вибухом, який призвів до формування сучасної україномовної масової культури. "Брати Гадюкіни", "Сестричка Віка", Андрій Миколайчук, "Кому вниз" і сестри Тельнюк започаткували моду на українське, модерне.
Шустер – як кажуть, єдиний з українських журналістів, хто зміг стати справді багатим завдяки "Свободі слова".
Щедрик – музичний твір Миколи Леонтовича, який під назвою "Carols of the Bells" активно використовується в світовій різдвяній рекламі, фільмах "Harry Potter", "Home Alone", "South Park" тощо. Це яскравий приклад як національне мистецтво здатне гідно представляти українську спадщину в світі.
Ющенко – ТАК, не вийшло.
Янукович Віктор – четвертий президент України, обраний з другого разу й у другому турі. Перший рік його правління загалом підтверджує найгірші очікування його опонентів. Але з іншого боку він демонструє очевидні менеджерські здібності, які дозволили так сформувати команду, яка, не витрачаючи забагато сил на взаємопоборювання, виконує завдання збирання всієї влади в один кулак. Навіть якщо це не дуже узгоджується з Конституцією – тим гірше для неї. Питання тільки в тому, наскільки далеко він готовий піти по шляху авторитаризму. Ні – не так: наскільки довго українці дадуть йому можливість робити все, що заманеться.
________________________________________________________________________________
Дні російсько-грузинської війни надто близько, щоб їх коментувати відсторонено. Але, з іншого боку, вже накопичено певну масу знань, які дають можливість по іншому, ніж в 2008-му оцінювати скоротічну війну між грузинським Давидом і російським Голіафом.