Цікаві книжки: "Культурные ориентиры в период между Октябрем и сталинизмом"

Дата публікації
Перегляди
1832
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Цікаві книжки: "Культурные ориентиры в период между Октябрем и сталинизмом"

Вахтанг Кіпіані / Фото: УНІАН

Професор Плаггенборг розбирається у радикальних позиціях більшовиків, які бачили людей майбутнього машинами.

Що читаємо? Книгу професора Марбурзького університету Штефана Плаггенборга "Революция и культура: Культурные ориентиры в период между Октябрьской революцией и эпохой сталинизма" (Санкт-Петербург, Журнал "Нева", 2000).

"Победа большевиков означала приход к власти не просто какого-то активного меньшинства — это была политическая группировка, представлявшая самые радикальные позиции в российском и европейском социалистическом лагере. Революционеры заявляли о себе, как о строителях нового, прежде всего более совершенного мира".

В авторській передмові для російського читача сказано, що це "чтиво для носталъгиков", але нам здається, що воно буде корисно і ширшому колу цікавих до історії ХХ століття.

Що цікавого? "Да, вылечить человеческую голову - самая сложная задача. За нее принимается новая культура... Провозглашается лозунг: Реорганизация человека" - торжественные строки из произведения [радянського профспілкового діяча] Абрама Гольцмана, написанного в 1924 г., напрямую подводят к центральной проблеме раннего периода советской культуры: создание нового человека..., может быть, даже человека особого типа".

Всі слова більшовицьких ідеологів про вивільнення прихованої в масах енергії були словами. Насправді, від початку йшлося не про тяжку й складну культурницьку працю для темного й неписьменного в більшості своїй населення колишньої Російської імперії, а "речь шла о ментальном переустройстве, а точнее: об установке на новую ментальность...организованное революционизирование, ход, пути и результаты которого были взяты под контроль".

Деякі теоретики відривались від марксизму й бачили людей майбутнього справжніми машинами, позбавленими людських якостей. Скажімо, інженер Олексій Гастєв писав: "Мы должны создать автоматы из нервов и мышц, которые мы превратим в естественные рабочие движения иодновременно, мы должны создать автоматы общего поведения субъекта... Курс... на активных строителей жизни. Если их нет, их надо родить".

Для тих, хто опирався і для тих, хто надто багато розмірковував, було створено дієві спецслужби, зокрема ЧК – Надзвичайні комісії, які дуже "ефективно" зачищали суспільство від всіх тих, хто не хотів революціонуватись або, з огляду на соціальне походження, не був на це здатний апріорі.

Один із іноземців у 1929 році писав: "Иногда я думаю, что большевики, сами того не замечая, продолжают находиться во враждебно настроенной к ним стране. Они симулируют существование некоторых желаемых вещей, действуя так, как будто их предположение соответствует действительности".

Один із лідерів партії, її словами Леніна – "любимчик", Микола Бухарин зазначав: "революция опрокинула старые отношения между людьми, не создав взамен новых форм". Автор з цього робить висновок, від революції жовтня 1917-го "не исходило никакого инновационного импульса, ее заслуга состояла разве что в расчистке территории".

Другий розділ монографії описує багатоманітність думок і публікацій першого постреволюційногодесятиріччя про роль фізичної культури й людського тіла в становленні "нової людини". Прикметна заувага, мовляв, лише один радянський історик В.М. Видрін звертав увагу, що культурна революція в СРСР здійснювалась у відриві від фізичної культури.

"Выдрин нарушил неписаное правило советской истории, согласно которому нет и не может быть проблем, не сформулированных классиками", в даному контексті – Володимиром Леніним та Анатолієм Луначарським.

"Имя Ленина упоминается в данном труде крайне редко, и не без основания... Здесь Ленин опускается намеренно, поскольку, в противном случае, это увело бы на традиционную,изъезженную дорогу. Вместо этого данная работа пытается вскрыть коллективный настрой большевиков и их сподвижников".

Технократи на кшталт згадуваного Гастєва тиснули на Наркомат народної освіти: "Необходима еще другая сторона: физическое воспитание, ибо коммунист должен преодолевать и чисто физические трудности".

Іноді до кола авторитетів, на які посилалися, ставали і дореволюційні часи. "Перед спортивным объединением "Красный стадион" ставились задачи по развитию Цтела и духа сыновей и дочерей изможденного пролетариата, как в Древней Греции".

Естетика та пафос зашкалюють. "Ослабленный ребенок на солнце и свежем воздухе постепенно нальется новыми жизненными соками, выпрямит свой согбенный хребет, расправит грудную клетку, станет выполнять все с большей выдержкой, свободнее, с большей силой, более ловко, самостоятельно, энергично и терпеливо, укрепляя свое тело и мускулы для всевозможных видов коллективного труда, необходимого пролетарскому государству".

Лікар Радін з високих трибун закликав – "Надо стремиться насаждать физическую культуру, как мы насаждаем культуру умственную. Когда физическая культура окрепнет, тогда окажется огромная область достижений, о которых мы и мечтать не могли".

Але не здоров'я та здорове тіло як такі були предметом інтересу Радянської влади. Гімнастика, біг та інші корисні заняття були покладені в основу "Всевобуча" ("Всеобщее военное обучение"), тобто всезагальної системи військово-патріотичної підготовки. Через яку були пропущені майже всі громадяни, "т.к. России, находящейся во вражеском окружении, придется работать над созданием прочной оборонительной системы".

31 жовтня 1920 року всі спортивні об'єднання наказом Миколи Подвойського, глави "Всевобуча", були підпорядковані Червоній армії. Воєнізація фізкультури досягла свого історичного максимуму. Взагалі, спорт того часу – це чоловіча справа.

"Создается впечатление, что женщин не существовало вообще. Теоретики физической культуры практически не проявляли интереса к большей части населения России". На Першій всесоюзній нараді з питань фізичної культури в Москві з трьох сотень делегатів було лише п'ять жінок.

Тодішній радянський чоловічий ідеал виглядав так – "Освобождение воли от низменных личных интересов, достигаемое закалкой организмавоспитанника, касается, в том числе и всех личных потребностей, как то: голод, холод и т, д., боль, опасность для жизни, страсти, вплоть до любви к семье... мужество, предельное презрение к смерти, дисциплинированность, выносливость, инициативу, упорство".

У спорті бачили запоруку подолання основних соціальних викликів 1920-х. На думку деяких ідеологів, заняття фізичними вправами було найкращою профілактикою туберкульозу, бронхітів, рахіту, інфекційних хвороб і навіть сифілісу. Ідея, що фізична культура могла бути корисною і цікавою як розвага не розглядалась взагалі, це було б явним "буржуазним" вихилясом.

Плаггенборг задається логічним питанням: "Спрашивается, не эти ли взгляды легли в основу советской военной доктрины, приведшей к самым печальным последствиям: ставка на массу солдат, верных советскому государству, а не на военную технику, в которой видели вспомогательноесредство?". Згадалося, приписуване маршалу Георгію Жукову висловлювання – мовляв, не варто особливо рахувати солдатів під час наступу, "бабы еще нарожают".

Неповним буде огляд, якщо не згадати радянського наркома охорони здоров'я Миколи Семашка, який зазначений як представник "гігієнічного" напрямку. За царату він був в еміграції, зокрема в Швейцарії, "стране, образцово-показательной с точки зрения медицины". В уряді він був одним із найменш ідеологізованих керівників, "он смотрел на свою страну через западноевропейские очки... По всей видимости, правило проветривать постельные принадлежности, соблюдавшееся каждое утро в любой [швейцарській] деревне, произвело на него очень глубокое впечатление. В России ничего подобного не было".

Однією з важливих віх доби стали дискусії про жіноче тіло та сексуальну емансипацію, що їх спровокувала своїми поглядами та текстами Олександра Коллонтай, державна діячка та, згодом, дипломат. "В историко-бытовом смысле "тело" представляло собой одну из центральных категорий этих дебатов, несмотря на то, что само слово не всегда произносилось вслух".

Гармонійне, сексуально привабливе "пышущее здоровьем, атлетическое тело, готовое ко всему (за исключением эротики, — для этого идеологическая подоплека государства была слишком сильна)" стає предметом розбору автором стилістики червоних плакатів часів громадянської війни.

Маловідомий момент. У 1920-х роках вчені Країни Рад брали участь у європейській дискусії щодо євгеніки – "это устоявшееся понятие, смысл которого проясняется лишь в контексте "расовой гигиены", согласно выражению одного из ее основателей-немцев, базировавшейся на механическом перенесении теории Дарвина на развитие общества, расовой идеологии и экспериментальной медицины национал-социалистов".

Спочатку ці дебати не мали "політичного" характеру. Але Ленін від самого початку і чути не хотів про подібні ідеї: "Нет ничего легче, чем наклеить "энергетическую" или "биолого-социологическую" этикетку на такие явления, как кризисы, революции, классовая борьба и т. д., но не существует ничего более неплодотворного, схоластичного, мертвого, чем это занятие".

Тим не менше, до самого початку 1930-х роках у документах радянських органів згадується, приміром, "громадное значение физической культуры в области социальной гигиены и евгеники".

Фраза. "Российские революционеры привыкли мыслить революционными категориями настолько, что их культурные проекты получались перекошенными. "Революция" как бы открывала возможность в одночасье создать новый мир с новой культурой, населенный новыми людьми, отрицавшим прошлое в пользу запрограммированного будущего. Эта культура не была ориентирована на людей. Она представляла собой дизайн, спущенный "сверху" без учета сопротивления "материала". Лишь с большим опозданием и скрепя сердце архитекторы...осознали, что их проекты разбились о реальность".

__________________________________________________________________________

Читайте також:

Цікаві книжки: "Возз'єднання. Кроки до заповітної української мети"

Мартинюк ставить за мету заперечити усталену тезу, що приєднання Галичини та Волині до СРСР восени 1939 було безпосереднім результатом реалізації "Пакту Молотова-Ріббентропа" та, зокрема, секретного протоколу до нього.

Наступна публікація