Якщо призупинення підготовки до підписання Асоціації і є раціональним кроком, а не поверненням до Москви, то бунтувати все одно потрібно.
Колись ми так ненавиділи поляків, що віддалися Москві. Невдовзі з'ясувалося, що москалі гірші за поляків. Нині ми так не любимо москалів, що прагнемо віддатися євробюрократам.
І що ми з'ясуємо невдовзі? Звісно, угоду про асоціацію треба підписувати, й до Євросоюзу потроху інтегруватися. Проте, не варто забувати, що ми прагнемо поступитися суверенітетом не від того, що Меркель така гарна, а від того, що Москва потворна, тобто з переляку.
Якось із трохи більшим снобізмом це треба робити в подальшому, не так запобігати. Цьому опозиції варто було б повчитися у регіоналів. Юлю треба звільняти не з тієї причини, що єврочиновники брутально втручаються у наші внутрішні справи, а від того, що тюрма – це аморально.
Асоціацію провалено не лише тому, що Янукович поганий, але й тому, що європейці за малим виключенням ідіоти, не кращі за американців. Вони завжди рятували Московію, замість того, щоб добити її, тобто, відірвати від неї якомога більший шматок.
Вони били в спину Бонапарту, вони не розвинули успіху Кримської війни, не уклали сепаратного миру з Німеччиною в 1944 році, не дорозвалили Ерефію після 1991-го, не завалили грошима Україну нині. "Підписання Угоди про асоціацію між Україною і ЄС не гарантує відновлення фінансування з боку Міжнародного валютного фонду.
Про це повідомив журналістам глава Представництва МВФ в Україні Жером Ваше", - пише УНІАН. "Немає зв'язку між підписанням Угоди про асоціацію і програмою з МВФ. Я хочу підкреслити, що це неправильні сподівання, які потрібно виключити", - заявив він". І навіщо тоді весь цей цирк?
Втім, ми заслуговуємо на це. Двадцять років тому Придністровський парламент прийняв звернення до нашої Верховної Ради, про входження до складу України. У відповідь ми заблокували придністровський кордон.
Українські демократи дорікали придністровцям, що вони прокомуністичні, недостатньо демократичні, мають вибіркове правосуддя, те саме, що європейські демократи пред'являють нам. В результаті Придністров'я попливло у фарватері Москви.
Настане час, Дон і Кубань відділяться від Московії й попросяться у федерацію з Україною. Яку пісню вони почують у Києві? Ось яку: впровадьте спочатку у себе правильний закон про прокуратуру, вдоскональте вибори, поміняйте отаманів на метросексуалів, не застосовуйте вибіркової порки колишніх губернаторів, тоді ми розглянемо вашу заявку на асоціацію.
Те, що буде саме так, видно з відмови нинішніх українських демократів і "націоналістів" хоч трохи підтримати сепаратистські проекти в Ерефії. Нещодавно мені потрібно було загнати бодай когось із наших нардепів на з'їзд слов'ян Ставропілля, аби засвідчити ставропільчанам, що варто орієнтуватися на Україну.
Я провів переговори з багатьма нардепами патріотичних фракцій. Але ніхто не захотів "послужить священному дєлу освобождєнія юга Росії".
Якщо ви помітили, московські політики приїздять до України цілими батальйонами підтримувати різноманітних маркових. Навіть Путіну було не западло завітати на жалюгідну конференцію Медведчука. Європейці по відношенню до нас поводять себе не розумніше, ніж ми вчиняємо з нашими братами в Придністров'ї та Козакії.
Ще два слова за основну проблему євроінтеграції, аби прискіпливий читач зрозумів, що все справді непросто. До президентства Ющенка Україна отримувала дешевий газ із Московії та Туркменії, наживалася на ньому й нажИву ділила між своїми, московськими й туркменськими начальниками.
Всі були задоволені, окрім російського й туркменського народів. Але бути обкраденими – то їхня історична місія. Після приходу Ющенка, Юля вирішила поламати усталений порядок, поза сумнівом з найкращих міркувань, можливо, їй, як і нам усім, було шкода багатостраждального російського народу, абощо. Можливо й справді стара схема вичерпала свій потенціал.
Все перекрутилося на 180 градусів. Ми отримуємо дорогий газ і вже не наші заряджають долю Путіну, але навпаки, Газпром здійснює відкат тим, хто прислужився до укладення нового контракту. Злі язики кажуть, що відкат становить 50$ з кожної тисячі кубометрів.
З них 2$ нібито йдуть Бакаю (чому я не вірю), 8$ Медведчуку (що я категорично заперечую) й 40$ ще одній особі, яку я не називатиму, аби мене не звинуватили у підтримці вибіркового правосуддя.
Поставте себе на місце Януковича. Він уже понад три роки президент і змушений спостерігати це блюзнірство, яке тече зовсім повз нього, й навіть Азаров не в змозі змочити дзьобика. Він цілком обґрунтовано вважає, що це жорстоко й несправедливо, він знає, що американці це знають.
Певне, європейці також здогадуються. Він гадає, що вимоги звільнити лідера опозиції часом не безкоштовні й блюзнірські. Варто лише піддатися – гадає він – випустити. Тоді вони почнуть вказувати, кого посадити. Звісно, він не має рації. Хоча, чисто по-людськи, по-українські, по-куркульські його можна зрозуміти.
Зближення з Євросоюзом – це спроба вичавити старі проблеми новими, гидке подолати огидним. Втім, саме таким є шлях розвитку людства. Якщо призупинення підготовки до підписання Асоціації і є раціональним кроком, а не поверненням до Москви, то бунтувати все одно потрібно.
Навіщо нам влада, яка навіть не в змозі внятно пояснити власні дії. Ми звикли, що українське керівництво не здатне стимулювати економіку, але влада, що неспроможна виконати основну функцію влади – пропагандистську – напевне має бути усунута.
Дмитро Корчинський