Головне шоу країни

Міністр надзвичайних ситуацій надзвичайний Шуфрич боровся зі зливами і повенями, які тисячам людей принесли горе, затопили геть усе на Прикарпатті і Закарпатті. Але видно та одноманітна боротьба настільки набридла Нестору Івановичу, що у той час, як новий буревій викорчовував віковічні дерева і зривав дахи будинків, міністр вже перебував у столиці на своєму звичному місці – у телевізорі.

Саме там він приступив до виконання своїх безпосередніх обов'язків – запропонував переписати гімн України. Рядок "Ще не вмерла" вже недостойний ні Шуфрича, ні нової справді української влади. Цей гімнотворчий прорив пана Нестора звичайно тягне на аплодисменти або 5 кубиків галоперидолу, але не він став "цвяшком програми".

Як і планувалося - головним було головне шоу країни "Янукович має талант". Презентацію готували під соусом "100 днів, що потрясли світ" і провели у два етапи. Офіційно-занудне в концертному палаці "Україна" та прес-конференції Гаранта усім ЗМІ у стилі "стенд-ап комеді".

Шоу як шоу. Червона доріжка для Гаранта була довша, ніж у Каннах. Квартал по периметру захищено, хоча снайперів не видно. Десятки автобусів із беркутами та іншими страшними дядьками, які пітніли у бронежилетах. Сотні бійців з держохорони у цивільному під виглядом пересічних киян. Правда мєнтовське хамство, з яким вони чіплялися до людей на підступах до палацу "Україна", їх розсекретило, але тисячі непорушних міліціонерів у формі та залізні турнікети врятували це карнавальне дійство. Сказано ж – стиль "мілітарі". Щоб відчуття окупації було повним, треба було видати кожному міліціонеру по одному цвяшку в руки, і вже би був живий колючий дріт по периметру перебування Гаранта демократії.

У самому ж концертному залі було помпезно, строго і людно. У телекартинці потягнуло на ХХVIII з'їзд КПСС. Віктор Федорович півтора години майже без аварій проїхав текст з тисячами розділових знаків і малозрозумілих слів, і таки відчитав трактат про реформи і світле майбутнє, які придумали і написали буржуї з McKinsey&Company. Картина тисячолітнього вкраїнського райху малювавалася під склепінням зали і від неї, мов горох від стінки, відбивалися хвилі аплодисментів. А духовний гімн "Боже великий, єдиний" під завісу, коли усі друзі з Єнакієва і Макіївки стоячи аплодували – це було щось! Напевно цей "офігєнний мєдляк" таки пройняв пацанячі душі – оплески не стихали протягом гімну.

У ті хвилини, коли Президент звертався до своїх олігархів і лякав їх, що часи "дикого капіталізму" для них закінчилися на його виборах у 2010-му, камери телетрансляції вихоплювали сумне обличчя Ахметова і "ржачку" інтерівського глави СБУ Хорошковського. А коли Гарант гарантував свободу і демократію та обіцяв опозиції право бути - за стінами концертного палацу міліція блокувала людей з неправильними плакатами, і легкими копняками по ногах відтісняла подалі. На їх місце організовано заводили мовчазний фан-клуб з прапорами Регіонів.

Ще більша гармонія між словами і ділами була на прес-конференції Президента. Журналісти у футболках "Стоп цензурі" про цензуру питали Гаранта свободи слова. Президент щиро здивувався, що є якась цензура у нього за спиною. Журналісти щиро дивувалися, що Президент про це вперше чує. Від замилування моментом йому навіть подарували таку саму футболку із написом "Стоп цензура". Усе нагадувало діалог Юри Шевчука з ДДТ із батьком російської демократії Путіним. Наша гідна відповідь стратегічним братам. 1 : 1. Кращим номером у стилі "стенд ап комеді" був батьківський наказ Януковича голові СБУ Хорошковському розібратися з ініціаторами акції проти цензури. Такі зустрічі той напевно регулярно проводить на своєму Інтері, то ж це завдання для нього із серії "не бий лежачого".

Але найкращим був усе-таки номер від Президента: "а нумо до мене в Межигір'я". Тим, хто не вірить в успішну боротьбу з корупцією, яку очолив сам Гарант, запропонували відвідати штаб боротьби з корупцією, який розташований саме у колишній держрезиденції у 140 гектарів, яка чудом самоприватизувалася. Усі бажаючі побігли записуватися на екскурсію, але замголови адміністрації Ганна Герман обламала увесь кайф: "Немає автобусів".

Ну дуже хочеться побачити того героя - начальника автобусного парку, який не злякався відмовити самому Президенту. "Не дам", або "для Вас автобусів не буде". Справжній Залізний Мужик самому Залізному Господарю дулю показав. Журналісти тихо розійшлися – певно знову повірили на слово.

А чому б не повірити? Бо що не кажіть, але "медовий місяць" влади триває ось уже четвертий місяць поспіль. Навіть соціологію показали, де більшість і далі закохана в Президента. А те що трохи б'ють – то пусте. Як каже мудрий народ: б'є – значить любить. Може зтерпиться – злюбиться?!

__________________________

Читайте також:

Повна стабілізація

Подивіться новини на різних телевізорах – усе ж добре. Просто жити хочеться у цій країні, в якій такі позитивні новини про зміни на краще. А то збіговисько помаранчевих журналістів навіть Піховшик розкритикував.