Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин
Хто кого годує

Донбас не може бути фінансовим донором уже тому, що має безнадійно відсталу вугільну галузь. Дотації на неї перевищують податковий внесок обох областей, бо собівартість тонни вугілля майже вдвічі перевищує її ціну на ринку. Це як валіза без ручки.

От кому добре, то це Азарову. Де він роздобув такі окуляри, крізь які усе виглядає в рожевому світлі, невідомо. Робітники сміються з його тверджень про їхню високу платню, а він стоїть на своєму.

Зарубіжні спостерігачі, дипломати і політичні діячі волають про фальсифікації на виборах, а наш невтомний прем'єр каже, що ці вибори були найкращими з усіх в історії України.

Це дивовижно. В Галичині з цього приводу побутує приказка: плюй йому в очі, а він каже "дощ крапає".

Прочитавши новину про те, що міліція виявила аж сімох дітей, які живуть у нелюдських умовах в халупі без вікон і дверей, я був певен, що йдеться про закарпатських циган. Але, з'ясувалося, ці діти живуть на околиці Єнакієва. Їм доводиться готувати їжу на багатті.

"Хлопчики були дуже брудні, одяг зношений, брудний, волосся стирчало на всі боки, голодні, – розповідає директор центру соціально-психологічної реабілітації м. Єнакієва. – Вони не знали що таке слово унітаз... Довелося до них приставити ще одного вихователя, який їх просто навчав гігієнічним нормам".

Я думаю, якщо Азарову розповісти про таке, він ніколи не повірить.

А тепер згадаймо про фантазійні обіцянки влади щодо покращення життя. Про лавочки у метро в Харкові за ціною автомобіля чи про малину, яку влада закупила по 672 гривні за кілограм, а також про бензин, цукор і безліч інших продуктів, закуплених за значно вищою ціною від ринкової.

Різниця у всіх цих закупівлях пішла комусь у кишеню, але ніхто покараний не був. А в той самий час не просто на планеті Земля, не в Африці і не в Північній Кореї, а в Європі семеро дітей живуть упроголодь. І не просто в Європі, а на батьківщині багатьох представників українського уряду і парламенту.

Як так сталося, що навіть на своїй вотчині влада не зуміла бодай трохи покращити життя? Ну, хоча б у такій мірі, щоб люди не голодували. Очевидно, причина проста і зрозуміла: гроші, виділені на розвиток регіону банально розкрадені.

Та й не тільки на Донеччині. Миколаївська oблaснa opгaнізaція Паpтії регіонів намагається довести в суді, що не займається відмиванням бюджeтниx грошей.

А редакція видання "Преступности.нет", де було присвоєно Партії регіонів титул "жуликов и воров", повинна "визнати озвучену інформацію завідомо недостовірною і такою, що має наклепницький характер".

Недавно я довідався, що державне фінансування на культуру відбувається у розрахунку на кількість мешканців в області.

Тобто Львівщина, яка має приблизно 40% усіх пам'яток в Україні, отримує загалом на культуру удвічі менше, порівно з Донеччиною, де населення просто удвічі більше, але немає стільки пам'яток культурної спадщини.

Питання: а куди йдуть гроші призначені на розвиток донецької культури? І чи взагалі існує якась донецька культура?

Фахівець Університету Стоні-Брук Альфред Рой, який разом з асоціацією психіатрів України досліджував причини та масштаби поширення алкоголізму, наркоманії і психічних хвороб у різних регіонах України, був вражений. Схід і Південь країни виявилися найнебезпечнішими у кримінальному плані.

"Свого часу ми обговорювали результати наших спільних досліджень і дійшли такого висновку: очевидно, ця контрастність пов'язана з тим, що Західна Україна зуміла зберегти такі важливі суспільні цінності, як релігійність, сімейна етика тощо, – пояснив Рой. – А у східних регіонах України переважно ті, хто оселився тут волею обставин... Думаю, основна причина – відсутність стабільної культури, зокрема культури сімейних відносин, віри в Бога в населення цих регіонів".

А звідки візьметься культура і сімейні традиції, якщо після Голодомору на ці вилюднені терени завезли цілими ешелонами родини з Білорусі та Росії? А тепер оці емігранти і їхні нащадки вирішують нашу долю. Не дивно, що їх тягне назад на історічєскую родіну.

Однак вони свою мрію індивідуально не квапляться втілити, а хочуть переселитися разом з усією Україну. Та ще, бажано, без Західної України, аби ніхто крові не псував.

"Схід "показував" і значно більшу кількість депресій, самогубств, суїцидальних настроїв, аніж Захід, – пояснював Альфред Рой. – Тобто важкі депресії на Сході просто запивають горілкою. Що може бути з цього страшного коктейлю? Звісно, лише вибух злочинності".

Представники Донбасу не забувають нам нагадувати, хто кого утримує. Зокрема Вадім Калєснічєнка порекомендував усім мешканцям Західної України з повагою ставитись до Сходу, бо той їх фінансує і утримує.

Насправді картина зовсім інша. Найвищий валовий регіональний продукт належить Києву, найвищі показники збору платежів у держбюджет з однієї особи зафіксовано на Полтавщині (3597 грн.), Харківщині (3215 грн.), Чернігівщині (2379 грн.), а в Києві – аж 13 383 грн. А що дала Донеччина? 1572 грн. Луганщина – скромні 858 грн.

"За логікою речей, регіони, які утримують країну, не мали б отримувати дотацій з державного бюджету, – вважає економіст П. Герасименко. – Але в дійсності Донбас щороку поглинає мільярди гривень.

Тобто віддані кошти у бюджет країни повертають йому ж у вигляді дотацій та субвенцій. І виною всьому вугільна промисловість краю, яка є збитковою та потребує підтримки держави".

Зокрема у Макіївку з державної казни планується спрямувати 222,4 млн. грн. Для порівняння, у Львів має надійти 9,5, в Івано-Франківськ – 46,6, у Луцьк – 79,8, у Тернопіль – 100,4 млн. грн.

Донбас не може бути фінансовим донором уже тому, що має безнадійно відсталу вугільну галузь. Дотації на неї перевищують податковий внесок обох областей, бо собівартість тонни вугілля майже вдвічі перевищує її ціну на ринку. Це як валіза без ручки.

Закрити шахти влада боїться, бо втратить свій електорат, а тому, щоб втримати вугільну галузь на плаву, вона змушена вдаватись до її фінансової підтримки. Розмір дотації з бюджету у минулому році досяг 10,8 млрд. грн., що перевищує 3% державного бюджету України.

А програма розвитку вугільної промисловості передбачає до 2015 р. вкласти у галузь ще майже 50 млрд. грн.

Те саме стосується гігантів нашої металургії, де працює близько 500 тис. робітників. Середня продуктивність їхньої праці – 250 тонн за рік. Тоді як у Європі на невеликих екологічно чистих підприємствах у сфері металургії один працюючий виробляє 3500 – 4000 тонн.

А тому й платня у них низька. Якщо вдатися до модернізації морально застарілої галузі, то це загрожує звільненням сотень тисяч працівників та соціальними катаклізмами.

П. Герасименко також наводить цікаві дані про розмір інвестицій в Донецьку область, а це 1,58 млрд. грн. У той же час Донецька область інвестувала за кордон 5,9 млрд. грн. Переважно на Кіпр. Ось де ховаються грошики голодуючих дітей.

"Поки олігархи збирають надприбутки, які успішно вивозять за кордон, – продовжує економіст, – місцеве населення потерпає від жахливої екології та інших соціальних проблем. Так, середня тривалість життя у Донецькій області на 5 років менша, ніж в Західній Україні.

Південно-східні регіони лідирують у сумній статистиці за кількістю наркозалежних та ВІЛ-інфікованих.

Виникає питання: якщо життєвий рівень населення там значно вищий і ці області не вражені "хворобою націоналізму", тоді чому ж там такий високий рівень проблем соціального характеру?

Однак основний удар по самолюбству теоретиків про "кормління" України завдає ситуація з продовольством.

Виявляється, що більшість регіонів Півдня та Сходу катастрофічно відстає від Західної України за виробництвом основних видів продуктів харчування. Виробництво сільськогосподарської продукції в зазначених регіонах не дозволяє їм повністю задовольнити свої потреби".

Та це й не дивно, бо капітал на Сході і Півдні зосереджений у руках олігархів, а на Заході – в населення, яке може собі дозволити багато з того, що недоступне східнякам.

Ось така сумна картина про добробут наших благодєтєлєй. І не думаю, що вона зміниться, доки влада залишиться у руках "жуликов и воров". Їм украй вигідно тримати свій електорат залежним і упослідженим, аби маніпулювати його світоглядом і політичними уподобаннями.

Юрій Винничук

Залиште свій коментар

Вибір редакції