Одна справа мріяти про одужання, зовсім інша – бути готовим до нього. І якщо ми подолаємо хворобу, то 2011-й рік може стати початком економічного і культурного зростання.
З наближенням новорічних свят загострюється дивна потреба у вигадуванні святкових побажань для рідних, близьких і навіть далеких. Мені під цю пору завжди згадується віршик, який циркулював передноворічним, тоді ще переважно російськомовним, Львовом наприкінці моїх студентських сімдесятих: "Пьем вино за рубль семь, Мяса-масла нет совсем, Яйца видим только в бане, С новым годом вас, львовяне!".
Припускаю, що це не був суто місцевий фольклор, і аналогічні віншування лунали так само переконливо не лише для "львовян", але й для "вінничан", "полтавчан", "донеччан" чи навіть и "киевлян". От тільки "москвичи" та "ленинградцы" участі в цьому не брали, бо жодним чином не римувалися.
Нині в нас інші часи, про яйця жартувати тепер небезпечно – як і бажати успіхів у вогневій підготовці невідомому снайперові. Тому мої побажання на прийдешній рік будуть радше нічим не обґрунтованими фантазіями.
Мені дуже хочеться, щоб наш народ урешті переміг. Ясна справа – самого себе. Бо в нього немає ворога, нищівнішого за себе самого. Громадянське суспільство народжується у настільки тяжких муках, що ми все менше розуміємо, а що ж воно взагалі таке. Але, зрештою, це має статися, ми вагітні ним уже понад двадцять років. Тож пора або розродитись, або дати сьому плодові загинути. Позаяк вічної вагітності не буває, мені більше до вподоби перший варіант, хоч ми тепер і переживаємо успішну реалізацію другого.
Але є стовідсоткова біологічна упевненість у тому, що злоякісні клітини пожеруть самих себе. Таке трапляється, якщо організм стає готовим до одужання. Одна справа мріяти про одужання, зовсім інша – бути готовим до нього. Тож будьмо готові! І якщо ми подолаємо хворобу, то 2011-й рік може стати для нас роком, в якому почнеться небувале економічне і культурне зростання. Тобто ми досягнемо такого дна, що в нас уже не буде іншого виходу – тільки зростати.
Гривня стане на один щабель з євро, адже курс останнього падатиме так швидко, що на кінець року зрівняється з нашою валютою, а та, у свою чергу, з російським рублем. Нобелівську премію з літератури врешті отримає хтось із наших, те саме стосується й Нобелівської премії миру. При цьому я думаю, що то буде одна й та ж людина. Проте я поки що не можу назвати її імені.
І якщо у 2011-му році в Україні таки не трапиться зміна влади, то це обов’язково відбудеться під час фіналу Євро-2012. Безпосередньо і в прямому ефірі, з переповненого донецького стадіону "Донбас Арена" країною покотиться хвиля масових протестів проти знищення української мови, проти кабальних реформ, низького рівня життя, бандитизму і корупції. Увесь світ знову захоплено дивитиметься на нас, і Україна стане епіцентром не лише футбольних баталій, а й ніколи й ніде не бачених революційних змін.
Вони ж, у свою чергу, спричиняться до небувалого розквіту культури, кулінарії та мистецтва. Сотні, якщо не сотні тисяч, заможних європейців покинуть свої вілли в Ніцці і Монако і переберуться жити до нас, у благословенний Донбас і богоспасенні Карпати. Наші рідні гуцули настільки розбагатіють на іноземному й інопланетному туризмі, що зможуть нафаршувати свій край усяким високотехнологічним мотлохом незгірше Арабських Еміратів. Донбас теж розквітне: шахти позачиняють, замість них набудують сотні заводів по видобутку екологічно чистого палива, а також переробці сміття і відходів. Промислове виробництво стане чистим, ніби поезія.
Наслідком цих перетворень кожна дитина, яка народжуватиметься в Україні, отримуватиме (за фактом свого народження у найщасливішій країні світу) особисту банківську комірку з кількома кілограмами щирого золота.
А наші футболісти! Окрилені революцією, вони виграють не лише Євро-2012, а й чемпіонат світу у Бразилії.
З багаторічної еміграції в Україну повернуться всі заробітчани і разом з іноземцями, мільйонерами та світовими зірками заселять покинуті українські містечка й села. Земля врешті почне нас годувати, адже з’явиться багато охочих працювати на ній. Податки стануть суто символічними. І, хоч українці винайдуть ліки від усіх на світі хвороб, та хворіти буде вже нікому, доведеться все продавати за кордон і нарощувати вже й без того безрозмірний золотовалютний резерв.
Кожен українець буде пишатися своїм походженням. Наша освіта стане зразковою, економіка надпотужною. Ми перестанемо вмирати, наші вічні пенсіонери зможуть подорожувати світом, фліртувати на найдорожчих курортах, витрачати зайві гроші у гольф-клубах, купувати собі яхти, а внукам гелікоптери. Словом – робити все те, що нині роблять наші політики.
Ті, у свою чергу, покаються і віддадуть у державну скарбницю все порозтягуване. Відтак займуть місця на заводах, фабриках, овочевих базах і у виправних закладах – згідно зі своїми дипломами та здібностями. Люди понад усе цінуватимуть одне одного. Любов і свобода переможе в усьому світі.
Не вірите? Я, щиро кажучи, теж. Але все одно – з Новим роком!
За ґратками в зоопарках мали б сидіти, наприклад, депутати – з тих, які кидають стільцями у голови. Я навіть їх потаємно підгодовував би – тільки б вони сиділи у клітках.