Кому ти потрібен?

Дата публікації
Перегляди
1667
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Кому ти потрібен?

Фото: УНІАН

Які реформи мають відбутися, аби охорона майором металевої огорожі стала рентабельною?

Стоїмо з Ванею Леньо з Kozak System на харківській площі Свободи, перед їхнім виступом, розмовляємо. Підходить якийсь пацан, пропонує сфотографуватись. Хто сфотографує? – питаю. Пацан роззирається довкола, раптом знаходить рішення. А ми ось товариша майора попросимо, - говорить радісно. Товариш майор стоїть поруч і пузом підпирає металеву огорожу. Охороняє, так би мовити. Видно, якась наворочена огорожа, раз охороняти її виставили цілого майора, та ще й такого пузатого. Товариш майор, - звертається до нього пацан миролюбиво, - сфотографуйте, будь ласка. Майор знічується. Очевидно, за останні років десять служби його вперше хтось про таке просить. Знічується, втрачає рівновагу й погоджується. Важко підходить, бере до рук камеру, тисне на кнопки. Нічого не виходить. Ну, ось же, - нетерпеливиться пацан і береться пояснювати, - дивишся в це віконце, тиснеш на цю кнопку. Близько підійти до майора не може – заважає пузо. Майор раптом згадує хто він і де він, відсторонюється, холодно віддає камеру й цідить: "Ну, ти на "ти" не поспішай переходити". Після чого повертається до своєї огорожі.

І ось стоїть він під огорожею, недосяжний і непоступливий, сповнений власної значущості, сповнений образи за порушення статуту, за порушення субординації, за панібратство, за допущені ним слабкість і людяність, стоїть і дивиться на світ із недовірою та зневагою. І хочеться запитати його – товаришу майор, кому ти тут узагалі потрібен? В чому твоє християнське та суспільно-громадське призначення? Яка з тебе взагалі користь? Адже відійди ти від цієї залізної огорожі – нічого не зміниться. І нічого не станеться. І огорожу ніхто не вкраде, і масові злочини навряд чи почнуться. Загалом, якщо тут від когось і слід чекати небезпеки – то саме від тебе. Адже хто знає, що в тебе з настроєм, що в тебе з нервами, що з самооцінкою. Думки ти про себе, схоже, високої. І думку цю, як ти сам розумієш, ніхто не поділяє. Тому якщо й слід когось остерігатися на цій вечірній площі, то саме тебе з твоїми комплексами та уявленнями про суспільну ієрархічність. І якщо ти звалиш нині звідси, якщо залишиш цю огорожу в спокої, повір, ніхто навіть не помітить. І плакати за тобою ніхто напевне не буде. Тому що кому ти потрібен із таким ставленням до службових обов'язків та біблійних приписів. Іди, сторожуй гаражі.

Натикаєшся на них нині час від часу – усіх цих клерків, працівників держслужб, ветеранів внутрішніх органів, "кадрів зі старим загартуванням", перевірених роками й досвідом бійців невидимих служб і незбагненних функцій, і думаєш – наскільки недоречний вони сьогодні мають вигляд, наскільки не потраплять в такт і дихання країни, наскільки не розуміють її, наскільки їй заважають. Весь цей невитравний "совок", старі партійні поняття про вагу (іноді в прямому сенсі) та значимість людини на посаді, особи у формі, в погонах, з депутатським значком, в керівному кріслі – наскільки все це не в тему, не до речі, не на часі. Що доброго можна чекати від правоохоронця, якого ображає, коли до нього звертаються за допомогою? Для якого єдино можливою формою спілкування є лише шанобливе звертання на "ви", на відстані кількох кроків і винятково в робочий час? Яка з нього може бути користь? Кому він у принципі може допомогти, крім своїх родичів? Риторичні питання, я розумію, але все одно – чому б не озвучити.

Ну і ще таке – якою має бути політична система, якими мають бути економічні обставини, аби діяльність такого майора в принципі була ефективною? Які реформи мають відбутися, аби охорона майором металевої огорожі стала рентабельною? І з іншого боку – які ментальні трансформації в житті суспільства мають відбутися, аби цей майор попустився? Аби при звертанні до нього громадян не хапався за кобуру? Що має статися з усіма цими "слугами народу", аби країна не видавалася їм темною, незрозумілою і малоприємною субстанцією, аби вони, зрештою, почали розрізняти окремі обличчя та голоси? Та нічого не може статися, думаю я. Нічого не станеться й нічого їх не змінить. Єдиний варіант – гнати їх сторожувати гаражі. Медалі за зразкову службу можна лишити, хай носять.

Ага, і таке – сфотографував нас якийсь студент, який пробігав повз. Без погонів.

Повʼязані теми:

Дата публікації
Перегляди
1667
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Наступна публікація