Компанія тих, хто привітав батьку, доволі строката – тут тобі й Мєдвєдєв із патріархом Кирилом, Ху Цзіньтао з Каддафі, тут і король Саудівської Аравії, тепер ось і Віктор Федорович.
Дивна історія трапилася з привітаннями білоруського президента Олександра Лукашенка українським президентом Віктором Януковичем. Привітання з перемогою на виборах з’явилося на офіційному сайті президента РБ 31 грудня, проте на офіційному сайті президента України його немає й до сьогодні.
Складається прикре враження, що ці двоє дорослих чоловіків просто соромляться своєї дружби. Хоча в самому повідомленні, вивішеному на білоруському сайті, наш гарант випромінює впевненість та рішучість: "Упевнений, що з Вашим переобранням на пост президента Республіки Білорусь співпраця між нашими державами отримає новий практичний імпульс. Активна динаміка взаємодії дозволить реалізувати масштабні проекти на благо українського та білоруського народів".
Ну, говорячи про "активну динаміку взаємодії", наш президент має, вочевидь, на увазі спільні методи боротьби з опозицією – через розгони та арешти. Білоруські політв’язні, схоже, не сприяють активній динаміці, тому про них у привітанні ні слова. На відміну від, скажімо, новорічного звернення Броніслава Коморовського, в якому польський президент вважає за потрібне зазначити: "Користуючись польською свободою, особливо сердечні думки ми скеровуємо білоруським демократам. Висловлюємо солідарність із ними та закликаємо до припинення політичних репресій проти них". Про практичні імпульси чомусь ні слова. Що тут скажеш – два світи, два способи життя.
Можливо, це сором’язливе приховування українським гарантом свого справжнього ставлення до гаранта білоруського зумовлене саме тим, що по совісті годилося б теж сказати щось про свободу та проти репресій (тим більше, що департаментом інформаційної політики українського МЗС було вже висловлене занепокоєння з приводу "непропорційного" застосування сили щодо опозиції та преси в ході виборів президента Білорусі). Але ж згадана вище активна динаміка змушує вдаватись до таких ось підпільних послань, приєднуючись не до солідарних поляків, а до строкатої корпорації таких собі монстрів від геополітики, котрі мають власний погляд на те, що таке демократія, і як її потрібно захищати від демократів.
Компанія тих, хто привітав батьку з черговою перемогою демократії, насправді доволі строката – тут тобі й Мєдвєдєв із патріархом Кирилом, тут тобі й голова КНР Ху Цзіньтао з лідером Великої лівійської революції Муаммаром Каддафі, тут тобі й король Саудівської Аравії з президентом ОАЕ, тепер ось і Віктор Федорович висловив підтримку білоруським методам проведення президентських виборів. Гідна компанія, світочі демократії. Один Ху Цзіньтао чого вартий.
Найбільше в цій ситуації обурює, що він говорить від нашого імені. Себто, за цими його шифровками в центр так чи інакше тепер стоїть позиція нашої країни. Виходить, що Україна справді підтримує фальсифікації на виборах, силовий розгін опозиції, масові арешти, пресинг із боку КДБ, загалом, увесь той побутовий сталінізм, котрий сьогодні набирає обертів у Білорусі.
Отже, "масштабні проекти на благо українського та білоруського народів" якось самі собою виправдовують порушення прав людини, незалежно від того, до якого з двох братніх народів ця людина належить. Може краще було просто промовчати, якщо справді не бачиш нічого протиприродного в діях сусіднього диктатора? Чи навпаки – дії його виглядають настільки природними та єдино можливими, що справою честі вважається засвідчити свою підтримку, хай навіть "по-тихому", за спиною, так би мовити, "прогресивної громадськості"? І що робити в цій ситуації всім тим, у кого ні сусідній, ні доморощений диктатори жодного співчуття не викликають? Тим, хто не хоче реалізовувати з Олександром Григоровичем жодних "масштабних проектів".
Очевидно, що потрібно щось змінити в місцевому гаранті. А краще за все – змінити самого гаранта. Бо якось незручно виходить перед білорусами. Особливо тими, що сидять у СІЗО.
І, якщо вже зайшла мова про білорусів, хотілося б додати ще таке. Можна, звісно, скільки завгодно обурюватися висловлюваннями українського президента. А можна натомість підтримати арештованих у Мінську опозиціонерів, взявши участь в акції відомого білоруського рок-музиканта Лявона Вольського "Святкова листівка в неволю", і продемонструвавши тим самим справжню позицію українців щодо виборів у Білорусі. Ось уривок Лявонового звернення:
"Шановні друзі!
Ми пропонуємо Вам взяти участь в гуманітарній акції. В Білорусі напередодні Різдва та Нового року багато людей опинилися в місцях позбавлення волі. Їх було арештовано за участь в акції протесту в Мінську. Їм випало провести Різдво та Новий рік за ґратами. Це невесело. Тому давайте трішечки скрасимо їхні сірі будні. Давайте напишемо їм Різдвяні листівки! Конкретним людям, у кожного з яких є ім’я та прізвище, робота, навчання, кохання та улюблена справа. Виберіть, будь ласка, собі особу, якій Ви напишете Різдвяну листівку. І починайте. Лише не треба надриву, пафосу та сліз. Арештованим і без того нелегко. Давайте привітаємо наших в’язнів світло, радісно та з вірою в краще. Ви – відомі люди. Тож давайте разом створимо справжнє Різдвяне диво – освітлимо темні в’язниці!
Лявон Вольский&Krambambula-band".
Лявон пропонує різдвяні вітання надсилати на адреси тюрем та на електронну пошту postcardbelarus@gmail.com . Вітаються відео- та аудіозвернення. Більше інформації з адресами та прізвищами можна знайти тут: http://www.spring96.org/be/news/40033
У зверненні йдеться про людей "відомих", проте мені здається, що підтримати акцію можна не залежно від рівня своєї "відомості". Одним словом, приєднуйтесь, вибирайте, в чиїй компанії вам комфортніше.
___________________________________________________________________
Читайте також:
"Сегодня снова праздник в доме – К нам приезжает Николай". Чесно кажучи, спершу я подумав, що це якийсь внутрішньопартійний бойовий листок, і мова загалом іде про Азарова.