Державна машина давно потребує капітального ремонту й перезапуску. Оскільки подальша її експлуатація просто небезпечна для громадянського населення.
Іноді прості й прямі питання здатні викликати цілу низку складних та не надто приємних відповідей. Скажімо, нещодавно трапилось побачити прес-конференцію нашого теперішнього прем'єр-міністра. Той на всі незручні для себе питання та перепитування з приводу якихось рішень уряду відповідав приблизно так: "Чому ви мені не довіряєте? Чому у вас до мене така недовіра? Я ж уже про це говорив!" Справді, подумалось, чому?
Можливо тому, що держава, громадянами якої ми є, ніколи особливої довіри в своїх громадян не викликала. Вона не викликала довіри в тих, хто ставився вороже до самої ідеї української державності, що зрозуміло. Вона не викликала довіри в широких народних мас, далеких від геополітики та макроекономіки, що теж не дивно. Але, за великою мірою, вона не викликала довіри й серед запеклих патріотів, котрі теж мали змогу переконатись – всі їхні уявлення та стереотипи щодо необхідної державної побудови мають із реальністю зовсім небагато спільного. Взагалі, на яку довіру може розраховувати влада в цій країні?
Потрібно справді дуже хотіти в щось вірити, аби довіряти вітчизняним політикам. Особливо тим, що дорвались до влади, власне, репрезентуючи цю саму державну машину. Оскільки влада загалом, а в нашій країні передусім – це зручний та безвідмовний механізм пресингу, пропаганди й паразитування. І довіряти такій владі й такій державі – собі ж дорожче.
І не треба бути радикально налаштованим анархістом, аби це зрозуміти. Не можна довіряти тому, хто послідовно й цілеспрямовано налаштований проти тебе, чия щоденна діяльність спрямована на те, аби тебе спочатку кинути, а потім спробувати переконати, що це було зроблено в твоїх інтересах. У цій ситуації будь-які нарікання з боку представників влади на відсутність довіри, виглядають смішно й непереконливо, а будь-які рейтинги, такі високі напередодні виборів, невдовзі обов' язково обвалюються, як національна валюта.
Тому що більшої непослідовності, продажності та брехливості, аніж у вітчизняних державотворців годі десь знайти. Те, з якою легкістю вони відмовляються від сказаного вчора, те, з якою наполегливістю вони здають один одного, як навчено й невимушено вони ведуть цю громадянську війну проти власного населення, загалом виводить українську владу – і теперішню, і всі попередні – за межі добра й зла, роблячи її карикатурною та небезпечною водночас.
Вимагати в когось довіри до таких державних структур – просто несерйозно. Ці структури елементарно не створені для нормального конструктивного функціонування. Вся ця маса політиканів, котрі з якихось незрозумілих причин вважають отриману ними владу щасливим бонусом, що надається їм у безкоштовне та безстрокове користування, вся ця совкова шушера, котра з серйозним і втомленим виглядом відбивається від надокучливих громадян, розводячись про стабільність та добробут, всі ці клерки й депутати, завідувачі й директори, голови й відповідальні – паразити, котрі роблять усе, аби держава, на яку вони працюють, викликала спротив, недовіру та відразу.
Таке враження, що вони свідомо дискредитують систему, в якій задіяні, й усвідомлено саботують рішення, які самі ж беруться приймати. Дивна патова ситуація, коли все базується виключно на маніпулюванні й залякуванні, адміністративному тиску й тотальній брехні, покликаній створити для населення ілюзію повноцінного державного контролю та відповідальності.
Хто може їм довіряти? Держава, яку вони створювали всі ці роки – ненадійна й застаріла машина, позбавлена серця, палива й совісті, єдиним завданням якої є перекачування бабла та щоденна безкінечна боротьба за владу. І машина ця давно потребує капітального ремонту й перезапуску. Оскільки подальша її експлуатація просто небезпечна для громадянського населення. І чим капітальніший буде цей ремонт – тим краще. А ви кажете, довіра.
_____________________________________________________________
Читайте також:
Сонячні кларнети
Музичний формат у нашій країні заточений під виконання в закладах харчування, громадському транспорті й місцях активного відпочинку, якщо відпочинком вважати побутовий алкоголізм.