Напередодні "мєждународнава (?) женскава дня" мушу зі смутком констатувати: з мужчинами у нас проблема.
Виявляється, що лише жінка, і то юна, здатна не тільки букетом у писок заїхати, але й мордяку подряпати в прямому ефірі.
Фразу "На її місці так зробив би кожен" багато хто з нас готовий хоч зараз виголосити, але от втілити...
Передбачаючи репліки на свою адресу, відповім: живу у Львові, з жертвами жіночого насильства не пересікався, на шоу мене не запрошують.
От був би я якимсь маргіналом на зразок члена "Свободи" чи "Тризуба" – тоді залюбки, тоді світла дорога в прямий ефір.
Ну, хто досі чув про якогось там Сердюка, який на Гайтану наїхав? Ніхто, бо й звати його було ніяк. Воно мало таке завдання: зробити скандал і потрапити в новини.
Але погодьтеся, не кожен з нас, хто намолов дурні, може опинитися у центрі скандалу. Для цього потрібно, щоб хтось був зацікавлений, щоб хтось роздув скандал. А хто у нас найбільш зацікавлений, щоб "Свобода" виглядала на стару ідіотку?
Ні, не на націоналістку, а саме на стару пришиблену ідіотку. Бо жодних акцій, які можна було назвати націоналістичними "Свобода" не організовує, зате вдосталь таких, які можна трактувати як ксенофобські.
Але ця ксенофобія підозріло вибіркова. Коли на Євробачення їздили Ліберман і Сердючка, у "Свободи" питань не було. Як нема у них і питань, що шоу, на які вони так радо ходять, ведуть зовсім не українці та ще й чужою мовою.
Коли у нашому уряді питома вага неукраїнців перевалила за якусь розумну межу і він став скидатися на уряд автономної республіки в складі якогось російського федерального округу, ми гнівного голосу "Свободи" не почули.
Ба більше – протитабачниківських студентських акціях "Свобода" виступала як провокатор, а часто навіть брала участь у розгоні студентів.
Здавалося б, якщо національний канал в особі неграмотного ліванця і грамотного Шустера так хвилює ксенофобія, то навіщо ж робити рекламу маргіналам? Але ні, витягають на світ, обтрушують нафталін і дозволяють їм патякати усе, що завгодно. Авжеж, як писав Маяковський, "Если звезды зажигают – значит – это кому-нибудь нужно".
А побачивши у понеділок на Шустер-лайфі Л. Грача і В. Калєснічєнка я взагалі припух. Це ж усе одно, що побачити в одній клітці тхора і півника. Цікаво було спостерігати за цією парочкою, пам'ятаючи, що колись говорив Л. Грач.
"Колесниченко? Да нет, это настолько мелкая пешка. Его используют в качестве... жаль, что здесь о такой плюгавости нужно сказать слово "спікер"... Ну, мы же знаем этого Колесниченко как облупленного. Он был и с коммунистами, и в националистическом Рухе в конце 80-х годов, и где только не был. Это он уже потом стал "российским"... Я вот все на его свадьбе хочу погулять, или поздравить его со свадьбой и никак этого не произойдет. Ну вы же поняли мой подтекст..."
А коли "плюгавость" своїм "пєтушиним" голосом став викрикувати "прастітутка" і "шваль" на адресу вродливої дівчини, я подумав: мабуть, має рацію Грач у своїх тонких натяках.
Бо якби мені така гарна дівчина дала по писку, я б не тільки облизався, я б оспівав її, як оспівав і усіх тих, від яких уже по писку дістав у різний час (читайте першоджерело: "Весняні ігри в осінніх садах", яке днями з'явиться ще у російському перекладі).
Ось відповідний фрагмент: "Чи били вас коли-небудь панночки по писку? Це дивне і незрівнянне відчуття. Це сильніше за слова "Я кохаю тебе", бо ляпас означає не просто кохання, а велике кохання, справжнє і до смерті, ляпас — це печать найглибших почуттів, глибшими бувають тільки почуття, припечатані ударом ножа або табуретки. Діставши такого ляпаса, ви можете врешті оцінити всю силу цих почуттів і дівочої пристрасті".
Звичайно, до даного інциденту їх не приклеїш, цього разу панночка била не з любові, а з ненависті, хоча від ненависті до любові лише один крок, якщо уміти цей крок зробити. Та ледве чи на такий крок здатен "пєтух" в силу своїх уподобань.
Інша новина, яка утвердила в мені думку про те, що влада має нас у глибокій дупі, це звістка про те, що Хорошковський поїхав лікуватися за кордон.
Дивно, чому наші лікарі у нього симпатії не викликали. Але це вже така традиція. Вони усі лікуються за кордоном, хоча для чогось утримують за державний кошт ще й лікарню для чиновників та депутатів у Феофанії. Утримують, але не лікуються.
Зрештою, вони й харчуються не тим, що ми. Днями вигулькнула інформація про те, як одного разу, повертаючись зі США, літак Януковича приземлявся для дозаправки в міжнародному аеропорту Кеплавік в Ісландії.
Якщо хтось думає, що йшлося лише про пальне, то помиляється. На борт літака президента України навантажили ще й 100 кілограмів риби та м'яса: оселедчики малосольні і консервовані (уммм!!!), свіжа і вуджена тріска (еххх!!!), філе пікші і палтуса, креветки, акулячий жир (веее!!!), баранячі ноги і яловичі спинки (мццц!!!).
Благодать! Це вам не те морожене-переморожене свинство, яким торгують у нас для простих смертних. Президент такої багатющої країни мусить і харчуватися відповідно. Та це тільки маленький приклад, як дбає про себе наш гарант.
А таких прикладів безліч, бо всюди, де він буває, на літак вантажать гори їжі і напоїв. Включно з водою, бо українська вода для таких лопухів, як ми з вами.
Ага, ще така пікантна цікавинка: на той таки літак в Ісландії також завантажили кілька кілограмів вершкового масла з позначкою "для Костянтина Грищенка".
Оце, бачите, поїхало воно в Ісландію, згелемзало кілька канапок з їхнім маслом, і вже не може без нього жити. Вже не може на наше масло й дивитися. Це як любов з першого погляду. А добрий дядечко Янукович відразу й організував гостинця.
Ще мені сподобалася новина, що Ані Лорак отримала звання мами року. Я, як прочитав, онімів. Думаю собі: ну, блін, турок! Ну, блін, статевий гідрант! Мамою року зробив! Скільки ж вона, думаю, близнюків на світ привела? Трьох? Чотирьох? А, може, й п'ятьох!
Якби ж то! А це була тільки така церемонія нагородження "Найкрасивіших людей України", де різним гламурним пупсикам вручали дорогі дарунки.
Тобто там усе навпаки. Багатодітна мати ніколи не потрапить у список найкрасивіших, бо багатодітні матері позбавлені гламуру, точніше бабла.
А ще мене ошелешило призначення міністром фінансів Ю. Колобова. Нє, причина зовсім не в тому, що це одухотворене інтелектуальне обличчя нагадує до болю інше знайоме обличчя, а в тому, що минуле Колобова вкрите туманом.
Перед тим, як потрапити у Мінфін, він понад рік був першим заступником голови Нацбанку, тобто державним службовцем високого рангу. Чи передбачаються якісь темні плями на таких посадах? Ні. Усе має грати рік за роком. Але – не грає.
Трудовий стаж 38-річного Ю. Колобова починається з того часу, відколи він став керувати державним казначейством Ощадбанку. Але точної дати, відколи – нема. Є лише дата завершення роботи – червень 2008 р.
Постає питання: чим займався пан міністр перед працею в Ощадбанку? Сайт Мінфіну зробив із цього велику таємницю. От народ і ламає голову: who is, вибачайте на слові, Колобов?
Тут, звичайно, напрошуються певні аналогії, але цур: я нічого не казав! Це все ваші здогади. І взагалі я щось забагато наварнякав. Пора закруглятися.