Польскій мір

Польскій мір

Польська експансія не така агресивна як російська, але вона більш продумана виважена і збалансована.

"Поляки Житомирщини" - так називається півгодинна програма, яка виходить на житомирській телерадіокомпанії "Союз ТВ" двічі на тиждень у рамках співпраці з польским телеканалом "Полонія". У Львові і Рівному "ловить" польське радіо. Волинський двотижневик "Волинський монітор" виходить двома мовами – української і польською.  Схоже, нова загроза іде звідти, звідки не чекали. Польща - наш друг і адвокат – розпочала культурну експансію в Україну. Тут не йдеться про економічну чи військову силу, але триває м'яка гуманітарна експансія: різноманітні стипендії, обмінні програми, підтримка різних культурних проектів і програм, видавництв, польських центрів, католицьких соборів, ЗМІ. Це дає можливість закріпити за цією частиною територій гуманітарний, а в подальшому політичний вплив.

Багато що стає зрозумілим, якщо подивитися, яка кількість українців подає заявки на отримання "Карти поляка" (документ, який підтверджує приналежність до польського народу і дає право, зокрема, легально працювати і навчатися за кордоном без додаткових дозволів). Цього року кількість охочих довести своє польське коріння зросла фактично удвічі порівняно з минулим роком. А польські вузи, принаймні за словами викладачів Національного університету "Острозька академія", стали основним конкурент українських. Це класичний brain drain (відтік мізків).

Якщо раніше у нас були такі хвилі еміграції переважно у Канаду, Північну Америку і Західну Європу, то тепер Польща – один із основних напрямків, куди спостерігається відтік студентської молоді і робочої сили.

Упродовж останніх двох років ця культурна експансія посилилася. Особливо полонізація стала помітною після Євромайдану. І, скоріше за все, процес далі тільки розвиватиметься і поширюватиметься. Новий президент Анджей Дуда не заперечує той факт, що основний вектор його зовнішньої політики - Схід.

Збереження України в її нинішніх кордонах при встановленні повного контролю над нею, для Польщі – ідеальний варіант

Споконвічна національна польська ідея "Великої Польщі від моря до моря" (від Балтійського до Чорного) має всі можливості себе реалізувати у Балто-Чорноморському союзі, який Анджей Дуда вже запропонував створити. Об'єднання України, Польщі і країн Балтії може стати союзом з понад 100 млн населення, який входитиме у десятку  лідерів за рівнем ВВП. При цьому у Польщі розуміють, що без українських ресурсів людських, матеріально технічних і, насамперед, аграрних, а також доступу до портів, вони не зможуть цього досягти. Тому для Польщі так важливо утримувати у своїй орбіті Західну Україну, яка має підсилити роль Польщі як гегемона Східної Європи.

Загрози територіальної цілісності наразі немає. І навряд вона коли-небудь йтиме від Польщі, яка зацікавлена у буферній зоні, яка б відмежовувала її від Росії (з одного боку - це Білорусь, з другого – Україна, з третього країни Балтії). Тому збереження України в її нинішніх кордонах при встановленні повного контролю над нею, для Польщі – ідеальний варіант.

Тут напрошуються аналогії з "русскім міром", але це все доволі відрізняється від того, що відбувалося на Донбасі. Основна відмінність між "русскім миром" и польським проектом у тому, що він більш-менш будується на рівноправних засадах. Польська експансія не така агресивна як російська, але вона більш продумана виважена і збалансована. На відміну від російського впливу, вигідного виключно для олігархів, польский пропонує певні бонуси і економічні дивіденди для пересічних громадян. Поляки працюють з громадянським суспільством, з активною молоддю, різними групами, які мають авторитет.

Тому незважаючи на те, що Польща – друг України і її адвокат у світі, треба не забувати, що вона переслідує власні інтереси і думати, яким чином цю soft power (м'яку силу) стримувати.

А виходів тут небагато. По-перше, потрібно створювати привабливу Україну  – і в економічному плані, і в соціальному. Побороти корупцію, дати зелене світло для бізнесу і самореалізації.

І, по-друге, чого у нас досі немає, -  створити зрозумілу концепцію розвитку держави, у першу чергу геополітичної. У різні часи Україну кидало то на Захід, то на Схід, пробували також багатовекторність, але виразної відповіді на питання, у якій архітектурі маємо жити і хто наші стратегічні партнери, не маємо. І це -  основна загроза для України. Вона може вилитися нам у інтелектуальний і кадровий голод та втрату ідентичності.

Залиште свій коментар

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Новини партнерів