Хіба 2 і 3 роки тому ми не мріяли самі покарати Юлю? Хіба ми не хотіли, щоб президент не слухався ні Вашингтона, ні Москви, у питаннях, кого саджати, а кого випускати? Й нині, коли ми це маємо, чого ж воно нам так не подобається?
Україна – це гарна п'єса, яку грають погані актори. Виконавець ролі Януковича явно не дотягує до масштабів цього трагічного персонажа. Прикро! Адже карколомна біографія, сюжет з несподіваними поворотами дають розкішну нагоду для акторського самовираження, для блискучих сценічних імпровізацій.
Ввести до сюжету домінантну жіночу постать – було сміливою задумкою анонімного драматурга. Актриса – відчайдушна на сцені, проте їй не вистачає ні харизми, ні яскравості, ні душевної складності Юлії Тимошенко. Що казати за акторів другого плану? – Грають через силу. Варто згадати неадекватну публіку у глядацькому залі, зачинений буфет і пласку театральну критику, не найкращий зразок якої ви зараз читаєте.
Постановник, вочевидь, раніше був режисером огидних телесеріалів і не здатен опанувати театральну специфіку, тим паче в настільки складному жанрі, як трагіфарс.
Чим можна пояснити провальну постановку сцен суду? Чому настільки молодий й недосвідчений актор призначений на роль судді Кірєєва? Як сталося, що нове покоління постановників зовсім не знайоме з традиціями класичної режисерської школи Вишинського? Як висловився досвідчений відвідувач партеру, донецькі все роблять правильно, але, по-перше, некрасиво, а, по-друге, вони не мають на це права.
В чому була причина Юлиного арешту? В тому, що ця влада часом вчиняє не як вигідно, а як хочеться. Це взагалі донецький адміністративний стиль. Ветерани театральної критики розповідають, що колись, у дев'яності, на Донбасі, як і скрізь, бізнес ставили євреї. Дехто з них був занадто самовпевнений, бо вважав, що ці бикуваті без нього і виручку з ларька не порахують, що якщо весь бізнес тримається на ньому, то колеги по бригаді його цінуватимуть. А вони вчиняли не як вигідно, а як хочеться. Й заради мерседеса, що сподобався, чи нахабного золотого годинника прикопували бригадного баригу на териконі, і Бог із ними, з тими бізнес-перспективами. Парадоксальним чином така щира інстинктивність в цілому виявлялася ефективною. Буває вигідніше робити те, що хочеться.
Звісно, ні президент, ні прем'єр, ні навіть генеральний прокурор не є бандитами в достеменному значенні цього слова. Проте їхній життєвий досвід цементувався таки в дев'яності.
Нині те, що подобається виконавцю головної чоловічої ролі на сцені занадто не подобається ні американцям в партері, ні європейцям на балконах першого ярусу, ні росіянам в бельетажі, ні навіть українцям на галерці. Хоча серед останніх багато контрамарочників - на них можна й не зважати.
Хіба 2 і 3 роки тому ми не мріяли самі покарати Юлю? Хіба ми не хотіли, щоб президент не слухався ні Вашингтона, ні Москви, в усіх питаннях, зокрема, й у тих, кого саджати, а кого випускати? Й нині, коли ми це маємо, чого ж воно нам так не подобається? Нам не подобається, що посадили Юлю, бо ми боїмося влади, яка здатна садовити.
До здійснення не дай дожити мрій,
Від остаточних перемог врятуй нас, Боже мій!
Ті з нас, хто не співчуває Юлі, не може не підтримати тих, хто підтримує Юлю. Адже будь-який бунт має рацію. Проте чому організатори підтримки так погано грають? В Україні досить протестних груп, молодіжних тусовок, активістів, яких можливо підтягнути на Хрещатик. Цілком реально забезпечити тисячу-півтори бойового активу, здатного бодатися з мєнтами. З ними доведеться трохи ділитися награбованим, проте вони могли б стати ядром того агресивного натовпу, який все не вдається зібрати.
Зрештою, дайте нам хоч якісь цілі, окрім "свободу Юлі". Дайте політичні причини приєднатися до вас. Адже просте повторювання гасел 2004 року не надихає.
Українці на мирному майдані здобули те саме, що колись німці в результаті тридцятирічної війни - "право на втручання держав-гарантів... право на міжусобну війну та зраду Батьківщини, гарантоване нам Європою" (Енгельс). Прикро, що саме за ці права борються нині борці з Януковичем. Він даний нам Всевишнім в якості найкращого подразника i майбутньої жертви, а ми прагнемо використати його вкрай неефективно - для гальванізації гнилих гасел.
Панове, політики, починайте нарешті виконувати свої ролі. Інакше публіка піде, а Драматург образиться і перепише фінал.
______________________________________________________________________________
Браття і сестри! Ви можете не вірити в оновленого Януковича, але як ви можете не вірити Путіну? Я молюся за нього щодня. Він феєрично, вміє перетворювати на ворогів Москви всіх її сусідів. Він ще зажене Януковича до бандерівського схрону!