РФ хоче укласти з США новий пакт про поділ світу на зони впливу.
Час грає проти Путіна. Економічні санкції дедалі більше дошкуляють російській економіці й виснажують її ресурси, зокрема ті, які могли бути спрямовані на ведення війни.
Опинившись у глухому куті, Путін вирішив піти ва-банк. Про це якраз свідчить наступ бойовиків на Донбасі й обстріл житлових кварталів Маріуполя.
Стратегічної необхідності брати Маріуполь бойовики не мають. Вони "святкують" перемогу у бою за Донецький аеропорт, і наступна задача, швидше за все, Дебальцеве, яке створює їм набагато більше проблем, ніж український Маріуполь.
Якби їм потрібен був коридор до Криму, вони "пробили" б його восени, оскільки зараз середина зими і фактично є домовленість між Україною і Росією про постачання до Криму електроенергії і провізії з України, загроза російського наступу суходолом знімається.
Водночас наступ сепаратистів у всіх напрямках – це спосіб Путіна вийти з "мінських" домовленостей. Руками і вустами бойовиків він це вже зробив і тепер, гадаю, умовою для нових переговорів з його боку буде умова не згадувати про "мінські" домовленості.
Головне, чого прагне Путін – зробити бойовиків "ДНР"-"ЛНР" суб'єктами переговорів і таким чином легалізувати їх у внутрішньо-українському просторі. А також – запхнути назад в Україну зруйнований криміналізований Донбас. Причому байдуже у якому статусі, важливо щоб у нього було право вето на будь-які стратегічні рішення Києва як зовнішньополітичні, так і внутрішньополітичні. І таким чином встановити через них над Україною зовнішній контроль і управління.
У Путіна немає ні економічних важелів, ні військових. Але є можливість знищити світ
Уникати переговорів немає сенсу. Інша справа про що домовлятися і на яких умовах, якою ціною. Порошенко говорить, що він хоче відновити "женевський" формат – це переговори за участю США, ЄС, Росії і України. Цей формат з'явився у квітні минулого року і передбачав врегулювання кримської кризи.
Як ми зараз бачимо, "женевський" формат не увінчався успіхом, Кремль не відмовився від анексії Криму. І немає жодної гарантії, що цей формат зупинить їх на Донбасі. Але це виведення дискусії на найвищий з можливих рівнів, на рівень спілкування між Росією і США. Це той рівень, на якому ведеться глобальна стратегічна гра в тому числі РФ.
Зрозуміло, що непотрібно довіряти жодним паперам, які підписує РФ, бо світ має дуже сумний досвід ігнорування таких договорів, починаючи з Будапештського меморандуму і завершуючи так званим Великим договором про дружбу і співробітництво між РФ і Україною, який, зокрема, регулював базування Чорноморського флоту РФ.
Ну це така примха у керівництва нашого сусіда. Вони думають, що вони можуть не дотримуватися слова, і їм нічого за це не буде тільки на тій підставі, що вони володіють ядерною зброєю. І байдуже що хто про це думає.
Однак якщо не вести переговори, яка цьому альтернатива? Треба воювати. Для ведення боїв у України на порядок менше ресурсів, ніж у РФ з її мільйонною армією, новітнім озброєнням і більшим оборонним бюджетом. Ми приречені вести переговори з агресором, бо це є елемент нашої оборони. Як, власне , ми приречені і продовжувати економічні відносини з Росією.
У нас з Росією триває брудна неоголошена війна. В цій непростій і незвичайній війні нам доводиться теж закривати очі на певні речі, зокрема, економічне співробітництво з РФ, без якого ми не зможемо вести війну. Це стосується в тому числі постачання газу і вугілля. Обриваючи будь-які економічні відносини з РФ, ми знесилюємо самі себе. Війна ведеться підло, чужими руками, і вона перейшла у фазу ресурсного виснаження. Переможе той, хто довше протримається.
Однак плани щодо України – це лише невеличкий фрагмент тих задач, які перед собою поставило російське керівництво. Вони хочуть нового пакту з США про поділ світу на зони впливу. І території колишніх республік СРСР, за задумом Путіна, мають відійти у зону особливих інтересів РФ, куди Захід не повинен поширювати свій вплив і взагалі втручатися у відносини між Кремлем і його васалами.
Зрозуміло, що у нинішній геополітичній конфігурації Путін так чи інакше стратегічно програє. Тому він і підвищує ставки. Наступним його кроком може бути ядерний шантаж. Тому що інших козирів у путінської імперії вже немає. Немає ні економічних важелів, ні військових. Але є можливість знищити світ. Це останній аргумент, після якого, якщо це буде висловлено чи зроблено, Путіну – пряма дорога на лаву підсудних.